Panama City

Після ще однієї ночі в іншій, ще жахливішій кімнатці в Портобело, відвідин місцевої знаменитості- статуї чорного Ісуса, поїздки човном на пляж з обкуреними панамцями, годівлі надзвичайно худих собак і після того, як віддали наш матрац, який нам і так навряд пригодиться, місцевій дитині, ми поїхали нарешті до столиці - Панама сіті. Менш, ніж за 2 години ми були вже біля побережжя Тихого океану. Це справді унікально- більше ніде у світі не можна побачити 2 океани з інтервалом 2 години.
Люди в автобусі зразу сказали де нам треба виходити. Люди справді дуже привітні і готові допомогати. Навіть заплатили за нас раз в автобусі вже в Панама-сіті, бо ми не відразу розібрались з транспортною системою і не хотіли потім брати від нас гроші. Хоча в перший же день в Панамі нас і охрестили грінго. Мабуть, білого кольору шкіри для цього достатньо.
Взагалі Панама - це, в основному, хмарочоси. Прямо як в США. І вплив Штатів тут і далі значний, та й немало американців проживає. Країна низьких податків (лише 7%), що робить її дуже привабливою для заснування фірм і різних офшорів (про що нам вже й так стало відомо завдяки нещодавньому скандалу з панамськими паперами). Проте це і причина, чому політичні рішення продиктовані інтересами великих фірм, а не простих людей. Президент (ми його навіть побачили) володіє величезним хмарочосом-готелем та великою фірмою, що продукує основні і найвідоміші панамські лікери і нещодавно замішаний в скандалі з купівлею кухні за мільйон доларів. А звичайні панамці живуть в середньому на 450 доларів в місяць. Це при тому, що вартість життя тут недешева.
Вразило найбільше тут те, що "старе місто" (де колоніального періоду будівлі), яке є туристичною частиною, обкладене плиткою, гарненьке і ось раптом: плитка закінчується і відразу ж починається щось зовсім інше. Нам один панамець сказав: це кордон. Ми до цього про це не знали і пішли гуляти далі. А це просто трущоби. З вулиць через навстіж відчинені двері і вікна можна бачити просто жахливі комори, в яких тисняться цілі сім'ї. Кімнати малесенькі, там всі речі на купі. Ніби клітка. Це не те, що жахливі умови - це відсутність будь-яких умов і санітарії взагалі. В мене просто шок був. Ніби в фільмі. Я не могла повірити, що відразу біля туристичної частини, де все так гарно, за 500 метрів від президентського палацу може бути ТАКЕ. І що є таке поняття як "кордон" всередині міста. Кордон між ким?
Там ми вперше за мандрівку почували себе не вільно, а вже темніло і ми швидко повернулись назад, в старе місто, де все знову благополучно, цивілізовано і радісно. Ніби 2 різні країни.
В старому місті ми знайшли дуже класне місце з суперздоровою їжею, англомовним і дуже привітним персоналом і переважно іноземними білими відвідувачами. Хоч я і прихильник відвідування закладів, де клієнти - місцеві жителі, але це настільки тепле місце з такою ж атмосферою, де можна і з шеф-поварем пожартувати, що звідти просто не хочеться йти геть.
Дуже сподобалась наявність своєрідного світлофора: він показує активність сонця сьогодні і поруч рекомендації: що при такій активності вдягати і наскільки сильним сонцезахисним кремом користуватись.
Трафік тут скажений: всі сигналять, поспішають і ми ще не бачили жодного світлофора для пішоходів, який би працював. Як нас попередили: ти просто маєш бути швидшим, ніж автомобіль. Бо вони зрідка зупиняються перед пішохідним переходом.
Щодо англійської: дивно, але ми мали досвід або повного її незнання місцевими (найчастіше), або просто ідеальним її володінням! В основному доводиться користуватись нашими бідними знаннями іспанської.
Ми ще раз відвідали Панамський канал, але вже зі сторони Тихого океану - шлюзи Мірафлорес.
Піднялись на 66 поверх Трамп тауер, на якому розташований бар і басейн, звідти просто надзвичайний вигляд на місто...
І в мене порвалися вже другі босоніжки... Не думала, що так скоро доведеться купляти нові. Ще й окуляри загубила/забула на пляжі. Той момент, коли ти не тішишся, що рюкзак став легшим.Read more