Satellite
  • Day 42

    Tayrona national park & diving

    October 17, 2016 in Colombia ⋅ ☀️ 31 °C

    В Санта Марту ми вирішили поїхати, щоб ще трошки мати можливість поплавати в Карибському морі. Досить розслабленне маленьке містечко, саме по собі нічого не представляє, але поруч - багато цікавого. Ми вирішили відвідати одне з таких цікавих місць - національний парк Тайрона. Це джунглі, пройшовши крізь які ми мали би побачити "одні з найкращих пляжів в світі". Відгуки на Тріпедвайзорі були теж хороші, тож ми вирушили. Дорога тривала 1 год автобусом і 3-3,5 год пішки через джунглі. Якщо на початку дорога була супер, то потім стала трохи складнішою, передусім через болото. А я в в'єтнамках. Я ж на пляж зібралась. Крістоф же був, як і більшість нормальних людей, в кросівках, зате забув плавки 😂 Зразу видно хто по шо йшов 😁 Коли ми прийшли на один із пляжів, то розчарувались. Через ураган пляж і вода поблизу нього були брудними, хвилі величезні, поруч великі камені, відповідно, плаваєш лиш біля берега, інакше хвилі занесуть на камені. Потім пішли на інший, менш відомий пляж, і там було значно краще. Але щоб сказати, що це один з найкращих пляжів в світі, я не можу, бачили і кращі. Назад ми вирішили частину шляху подолати на конях. Було, чесно кажучи, страшнувато, я не уявляла як коні можуть іти по такій стрімкій, часом вузькій, болотистій дорозі. Але мій коник навіть не зашпортався ніразу. Хоча, коли дорога була дуже стрімка, я думала, що полечу вниз разом з конем. Крістоф казав, шо жаль, що він не знімав відео мого виразу лиця 😀 Проте загалом дуже класний досвід. Востаннє на коні я була в років 14, але то було на плоскій поверхні ))
    Тут знов бачили диких мавп, які ричали ніби ведмеді))
    Наступного дня ми вирішили подайвити. Я переживала, бо ніколи ж дайвінгом ще не займалась, але інструктор був супер: все пояснював як дитині і був терплячим)) Я зрозуміла, чому дайвінгом не рекомендується займатись особам, які мають клаустрофобію. Ти справді ніби у замкненому просторі, з якого немає виходу. І коли на дні моря робиш вправи, які вимагають забрати з рота кисень чи напустити в окуляри води, чи коли, опускаючись, боляче закладає вуха і деколи не відразу вдається вирівняти тиск, опановує такий страх. Я думала: ніколи більше це не робитиму. Але потім звикається, бачиш, що все виходить, все нормально, і тоді розслабляєшся і насолоджуєшся. Це так чудово, я тепер, напевно, як і Крістоф, дайв-залежна)) Шкода лиш, що через ураган і багато дощів останнім часом видимість була погана 🙁
    І в мене міграційні проблеми. Для Колумбії я подавалася у Відні на візу, яку мені вислали на пошту (електронна віза) і на мої питання про те коли і як мені забрати візу, не відповідали. Тож подумала, що електронної достатньо, таке в багатьох країнах практикують. Після приїзду до Колумбії візу обов'язково треба протягом 15 днів зареєструвати в міграційному відділі, інакше впаяють штраф 1500 баксів. Я намагалась зробити це в Картагені, але на вихідних, логічно, там було зачинено, а в понеділок було національне свято - День Колумба, тому теж зачинено. Відповідно я пішла в Санта Марті, де мені сказали, що відсутність візи в паспорті- це проблема і мені треба летіти в Міністерство закордонних справ в Боготі. Перед вихідними змісту нема, тож ми їдемо в інше місто, а потім в Боготу розрулювати це все. Ускладнюється все тим, що Міністерство закордонних справ відписало мені НА ІСПАНСЬКІЙ щось про те, що отримати візу в паспорт можу (платно) з листопада... Якесь розходження в термінах.. Мої 15 днів спливають. Я нічорта не розумію, тож написала в українське посольство листа. Але коли побачила, що посол там - Хуан Родрігес, то шось засумнівалась, що він мені поможе. Не розумію чому в українському посольстві не український посол... 😕
    І взагалі, за спостереженнями, Колумбія дуже бюрократична країна... 😓
    Read more