Cotopaxi

Іншу вилазку зробили на вулкан Котопаксі - це, мабуть, одна з найвідоміших речей, які можна зробити в Еквадорі. Взагалі, я думала, нам це не вдасться. Ще в Австрії я побачила, що вулкан тривалий час вже закритий для відвідувачів через виверження, через що в повітря виділяється багато шкідливого попелу. І от, будучи рік закритим, з серпня до нього знову надали доступ. Він все ще вивергається, тому на саму вершину вхід ще заборонений, та й взагалі туди нелегко видряпатись- через льодовики передусім. Ми поїхали до вулкану з гідом і ще однією парою з Відня (що стало відразу ясно, як тільки ця пара сіла в машину і чоловік сказав: "Na servus!" 😁) Гід був дуже веселим і постійно плутав слова, через що казав абсолютно інше, ніж збирався і це було так смішно ))) Наприклад, "I'm angry" ("Я злий") замість "I'm hungry" ("Я голодний"). Ми вже було думали: що ми такого зробили, що він злий))) Ще він розказував як в Кіто знімали нашу українську програму "Орел і решка ", де їли найдорожчий у світі шоколад (за 300$ десь), неочікувано було)) Джипом ми доїхали до висоти 4600 м н.м., а далі пішли пішки вверх на вулкан, дійшовши до 4860 м н.м. Поки що це наш рекорд, так високо ми ще не були. Та й в Європі нема нічого вищого. Висота відчувалась лиш при підйомі вверх - через задишку. За це винагородою був розкішний вид - як на інші вулкани, так і на саму вершину Котопаксі. Назад ту дорогу, яку ми подолали машиною, ми їхали на гірських велосипедах. Вниз. Це був мій перший досвід даунхілу, тому я їхала позаду всіх 😁 Дуже боліли руки від постійного гальмування. Ну і стрьомно було теж. Але сподобалось 😁 Під час їзди видно було чорнезні хмари, які насувались на нас, хоч до того погода була ідеальна. Почав падати дощик, а потім як вперіщив град і гроза. Хоч тут і можливо всі 4 пори року протягом одного дня побачити, але гід сказав, що трапляється така погода 2-3 рази на рік. Взагалі це був чудовий день, ми залишились дуже-дуже задоволені цим треком.Read more