Iguazu falls

Аргентинці вечеряють дуже пізно. Кафе набиваються лише десь о 22:30-23:00. До чого це я - їдучи в автобусі з Кордови до Пуерто Іґуасу і думаючи, що кілька печенюшок і чай в 17 годині і було нашою вечерею, я вже майже засинаю, як включають світло - несуть вечерю! На годиннику, на хвилиночку, 23:15 😂 Поївши, частина людей заснула і проспала вино і шампанське, яке подали в 00:15 😂 А ще пізніше порозносили зубні щітку і пасту і поклали їх на вже сплячих пасажирів 😄
Нарешті ми приїхали, тривала поїздка 22 години. Відразу відчулось інакше повітря - значно вища вологість, від чого здається ще спекотніше, ніж нам було до того. Цього ж дня ми пішли до "Трьох кордонів". В інтернеті їх часто вносять до найгарніших і найнезвичніших кордонів між країнами. Це природній кордон, розділений рікою, між Аргентиною, Бразилією і Парагваєм. І ти вже по ту сторону ріки бачиш місцевих, а на стороні Парагваю навіть вже видно наступне велике місто. Кордони, правда, красивіші на фото, зроблених з вертольоту, але було тим не менше цікаво таке спостерігати 🙄 Тут був ще дуже красивий захід сонця, я вперше побачила як сонце раптово засвітило в товщу хмар і вони різко стали рожеві. Наче хтось світло ввімкнув. Ввечері на оглядовому майданчику були навіть танцюючі голограми, що відбивались на воді фонтану. В бразильців теж якесь дійство відбувалось: словом, кожна країна хоче випендритись і показати, що на їх стороні краще 😁 Тільки Парагвай спав 😁
Наступного дня ми поїхали до водоспадів Іґуасу - те, заради чого подолали таку довгу дорогу. Взагалі, вони входять до комплексу величезного національного парку, в якому, крім них, ще багато цікавого. Автобус, який туди їздить, вхід в національний парк - зовсім недешеві, їжа і напої на його території теж, і на фоні цього - ПОВНО відвідувачів. Це все нагадало мені Мачу Пікчу. Правда, там було все більш організовано. І людей значно менше - от за що я люблю низький сезон. Він якраз був тоді в Перу, відповідно, не було цих нереальних натовпів. А тут пік високого сезону. Та ще й вихідний день 😒😞
Територія національного парку - це джунглі. Тому побачити диких тварин тут - не проблема. Що, в принципі, мене дуже здивувало, бо, коли ми були в перуанських джунглях, ми цих тварин шукали і вдень, і вночі, буквально. А тут повно шуму від поїздів, вертольотів (вони літають над кордоном, бо водоспади розташовані якраз на кордоні Аргентини і Бразилії), людей, а їх все одно купа вилазить з тих нетрів! Напевно, якщо зайти вглиб, то побачити весь спектр диких тварин взагалі не проблема)) Найчастіше видно було мавп, здоровенних ящірок і ще одних тварин - не знаю як вони називаються - дивіться фото. Якраз ці тваринки бродили повсюди і випрошували їжу - чисто як дворові собаки)) В воді плавали ще величезні соми і інші рибки, які на сонці виблискували, наче металеві пластини з золота.
Хоча ми провели в парку півдня, ми зовсім не побачили всього, що хотіли - надто він великий. Але водоспади з кількох різних точок побачили... Коли Елеонора Рузвельт приїхала в свій час до Іґуасу, вона сказала: "Бідна Ніагара". Крістоф теж підтвердив: Іґуасу значно вражаючіші і гарніші! Сказав, шо мені навіть не треба їхати, щоб побачити Ніагару)) Тут справді дуже красиво! І надзвичайне відчуття, коли нарешті бачиш їх! Сила і кількість води - неймовірна! І так заворожує, не можеш перестати дивитись... Надзвичайно.
На аргентинській стороні водоспадів більше і підступитись можна дуже близько, але оглядовий майданчик на бразильській - вище, тому звідти оглядовіше можна побачити водоспади, але там загалом менше є що робити. Ми були лише на аргентинському боці, але мені тут дуже сподобалось!
Пишу вже з Буенос-Айреса, нашої останньої зупинки в Аргентині. На цей тиждень ми оселились тут.Read more