the painted veil

Joined September 2016
  • Day73

    Cuenca & Cajas national park

    November 17, 2016 in Ecuador ⋅ ☀️ 21 °C

    Куенка - третє найбільше місто в Еквадорі, за розмірами десь як Львів, може, трохи менше. Тут збереглась дуже добре архітектура часів іспанців, вона тут справді гарна (хоча Картагена і Кіто для мене все одно найкрасивіші міста з-поміж тих, які ми вже тут відвідали). В місті велика кількість церков, стоять одна біля одної. Куенка виглядає дуже по-європейськи, навіть доглянутіше за багато міст в Європі. Видно, що в нього багато інвестується. Тут якась розслаблена атмосфера, люди здаються життєрадісними і не надто заклопотаними. Всюди дуже зелено, купа фонтанчиків і все цвіте. Думаю, це дуже комфортне місце для життя в Еквадорі. Найбільше мені сподобався музей під відкритим небом - це досить великий парк в центрі міста, де є стародавні руїни інків, город з різними овочами, пасуться лами, плавають качки в ставку, в клітках сидять різні види птахів (папуги, орли, яструби, тукани), яких можна побачити лиш в Амазонських джунглях, наприклад. Особливо здивували величезні папуги, яких досі бачила лиш в фільмах. Взагалі, це таке приємне місце для відпочинку, де забуваєш, що взагалі знаходишся в місті. Правда, чи то через різкий підйом висоти (з 0 до 4000), чи то через те, що ми мало спали, але ми були дуже змучені. Тож вже наступного дня вирішили відвідати національний парк Кахас. Він виявився дуже гарним! Гори з лагунами. Навколо так спокійно, птахи співають. Завжди собі в таких випадках уявляю, що так і виглядала Земля до появи людини розумної. Жодного шуму транспорту, жодних ознак цивілізації. Там ми проходили повз рибаків, які спитали звідки ми і чи нам тут сподобалось. Крістоф шось не зорієнтувався, не так зрозумів і такий: "Ну та більш-менш" 😂😂😂 Чоловік такий: "А, холодно напевно?", надіюсь, не образився))) Щодо мови, до речі, це так завжди по-різному: деколи розумієш практично все, що людина говорить і відповідаєш теж логічними реченнями, а деколи просто такий затуп... В нас так було, наприклад, в Колумбії, коли ми випадково замість термальних джерел потрапили в жіночий монастир, і ми ніяк не могли зрозуміти, що нам монашки весь час говорили. Ми сиділи, кивали, мовчали, вони з того посміялись і на тому ми пішли з Богом ))
    Після парку ми ше зайшли в хостел, спитали власника, чи можна нам ше посидіти в неті (бо ми вже виїхали), а він такий: "Звичайно, це ваш дім. Можете і кухнею користуватись". Аж тепло від таких людей. А саме зараз їдемо на вокзал. Наступна зупинка - Перу.
    Read more

  • Explore, what other travelers do in:
  • Day72

    Guayaquil

    November 16, 2016 in Ecuador ⋅ ☀️ 29 °C

    Найбільше і найнебезпечніше місто Еквадору. Це я пам'ятала ще з книг Кідрука)) Насправді нам було трохи сумно покидати океан (ми його побачимо вже в Перу), міста коло якого були досить безпечними і розслабленими. Ми, звичайно, всюди уважні, але, коли їдеш в місто з такою репутацією, де, за останніми даними еквадорських служб, рівень безпеки залишається критичним, то розумієш, що там знову будеш постійно в напруженні. Правда, поїхали ми лиш на день, оскільки це величезний економічний центр, де не дуже багато цікавого для подорожуючих. Тут навіть хостелів практично немає, бо багато туристів це місто оминає, а туризм взагалі почав зароджуватись лиш років 10 тому після великих інвестицій в інфраструктуру.
    Ми пішли до катедри, всередині тут були телевізори з трансляцію того, що відбувається біля вівтаря - для тих, хто невисокий чи стоїть позаду і не бачить що там спереду (бо церква дуже велика), і ще тут, як і в деяких інших церквах, які нам доводилось бачити в Америці, нема свічок: замість них - лампочки у вигляді свічки, які загоряються, коли ти кидаєш всередину 25 центів... Такий от церковний хай-тек. До речі, в Баньйосі в церкві була камера і поруч підпис: "Для вашої безпеки"...
    Біля церкви - відразу парк з ігуанами. Я ще туди не зайшла, лиш стала біля його воріт, щоб сфотографувати катедру, як раптом - шум з дерева, недалеко від якого я стояла (я подумала ще: "Ого, великий кокос напевно падає") і тут хрясь - на землю з дерева за 2 метри від мене звалилась ігуана! Шо-шо, а її побачити я не очікувала! Причому люди спокійно проходять попри неї, ніби собака там лежить. Ми зайшли в сам парк. Це звичайнісінький маленький парк, скверик, не зоопарк з клітками чи шось в цьому роді. І там спокійно коло голубів повзає купа ігуан! Я в шоці була навіть не від того, що ігуани повзають в центрі величезного мегаполіса, а що люди фоткаються не так з ними, як з голубами, яких там величезна кількість!! Ігуани практично ручні, не бояться людей, деякі обкакані голубами, бо ті нагло видряпуються на них і сидять собі там. Діти хапають їх за хвости. Дорослі годують капустою, а ігуани, ніби собаки, вилазять до них на ноги, просячи ще. Неймовірно, словом! Я ж ледве наважилась погладити їх))) Ну, блін, вони ж як маленькі динозаври!))) В парку ще маленьке озеро, де дуже багато риб і черепах. Справжня оаза))
    Ще ми глянули на "Malecon 2000": це довжелезна огороджена набережна, де купа магазинів, ресторанів, парків, атракціонів та інших розваг. Було, наприклад, "вікно світу" - екран, де ти можеш бачити і говорити в режимі реального часу з іспанцями з Барселони, правда, воно в той момент не працювало. По дорозі глянули на малюнки художників на стіні банку і пішли до історичного центру, де ще трохи збереглось колоніальної архітектури. Взагалі в багатьох місцях старі іспанські церкви перемішалась з сучасними великоповерхівками, і останні їх задавили. Виглядає такий мікс досить убого. В Франківську, на жаль, теж деколи люблять так експериментувати. Наші нащадки напевно дивитимуться вже на оцей архітектурний плювок, який ми залишимо після себе.
    Історичний центр знаходиться на пагорбі, він кольоровий, там дуже спокійно і тихо, без шуму цього жахливого трафіку.. Треба ж, яким інакшим знали це місто жителі часів конкістадорів і теперішні, які живуть в цих бетонних джунглях. Судячи по тих країнах, які ми тут вже відвідали і по тому, що кажуть місцеві, жити набагато краще десь в менших містечках на природі, аніж у великих містах тут. Вони справді дуже хаотичні, брудні, шумні і в них нема чим дихати через чорні викиди газу з транспорту. Тишина здається аж незвичною, бо, коли йдеш біля дороги, не мине навіть півхвилини, щоб ніхто не сигналив. Сигналять з будь-якого приводу, а не дай Боже, щоб якесь авто лишилося стояти, коли зелене світло вже 1 секунду горить!
    В цьому старому місті ми піднялись по 500 сходинках (які навіть пронумеровані) на вершину пагорбу і на маяк, який там стояв. Звідти відкрилась дуже гарна панорама на місто...
    І ще, як не дивно, ми пішли на місцевий цвинтар. Ну про нього навіть путівники пишуть, це не те, щоб ми любителі такого. Частина цвинтару нова, там нічого особливого, тільки незвична організація: труни вмуровані в стіни великих будинків на декілька поверхів, а не під землею. Але стара частина вся в красивезних білих статуях - там справді гарно! Ну навіть не скажеш, що це цвинтар! Один оглядач 10 років тому написав, що це єдине, що в цьому місті варте уваги - цвинтар. Але з того часу вже багато речей помінялось, тому можна точно сказати - не єдине :)
    Ну і потім ми пішли в наше помешкання, але через райончик, який явно неблагополучний. Вночі там не хотілось би опинитись. В цьому місті нам справді було найбільш некомфортно з точки зору безпеки. Навколо купа дивних людей, постійно тримаєш міцно сумку і дивишся чи ніхто не йде слідом. І це все не дивлячись на велику кількість поліції в місті.
    Але тим не менше, ми провели тут гарно час і ця поїздка була варта дня.
    Read more

  • Day68

    Puerto Lopez

    November 12, 2016 in Ecuador ⋅ ☁️ 16 °C

    Нарешті ми знову біля океану! (До речі, у кожному моєму пості є карта, де відмічена місцевість, про яку я веду мову, тобто можна відразу побачити де саме це і взагалі простежити по ній маршрут всієї мандрівки). Хоч андська частина Еквадору й дуже гарна, але так хотілось до тепла і води. Під час пересадки на автобусному вокзалі я спитала якогось чоловіка де продаються квитки до Пуерто Лопеса, то він пішов з нами, ми не відразу знайшли, він ходив з нами й шукав, і коли ми дістались нарешті до потрібної каси, він попросив зробити з нами селфі))
    Пуерто Лопес - прибережне село, де крім пляжів, в принципі, нічого й нема. Зате поруч - немало цікавих місць. І ще тут дуже популярні тук-туки, або мототаксі - вони швидкі і дешеві. До речі, щодо транспорту: в великих містах Еквадору, як от в Кіто, наприклад, досить в великій кількості їздять "Лади"! Я була трохи в шоці, коли вперше побачила))) І то старі моделі лиш))
    Люди тут були в більшості дуже привітні, показували нам великі пальці і кричали: "Ласкаво просимо до Еквадору!".
    Власниця кафе, де ми часто бували, попросила зрештою Крістофа вкрутити там лампочку, бо вона не діставала, а ми єдині клієнти)))
    Зупинились ми в хостелі, власниця якого тримає на його території міні-зоопарк 😁 Дві собаки, кішка, кілька черепах, папуг і канарок, от кролики нещодавно померли, але є цікава тваринка, схожа на лемура, хазяйка сама не знає що це)) Але така класна))
    Щодо океану, то хвилі тут величезні! Таких ми ще не бачили ніколи. Для серфінгу супер, але просто поплавати досить важко, бо тебе змітає, і кілька разів мною добряче вдарило об берег. Зате Крістоф тішився хвилям як дитина)) Вода тут хоч й тепла, але не так щоб дуже, як ми собі уявляли, мало би бути на екваторі. Нас це здивувало і, погугливши, побачили, що в цій півкулі найтепліша вода - біля південного побережжя Мексики. Тому для нас найтепліша була в Панамі, а далі - все холодніша. Але 24 градуси це окей)))) В Перу нижче Ліми буде вже десь коло 20-22. Очевидно, пов'язано з течіями.
    Звідси ми вибрались на день в національний парк Мачалійя. Тут чудові пляжі, ми хотіли й пониряти, але через сильні хвилі вода була каламутна через пісок і нічого не було видно 😐 Коли почався приплив і хвилі стали гігантськими, я наковталась купи води і подряпала ногу через пісок і дрібні камінці, бо мене туди кинули хвилі, і у воду вже не лізла)) Хоча, коли хвилі не дуже великі, то біля берега дуже приємно хлюпатись - купа піни і бульбашок, ніби я в пляшці мінеральної води)) Біля нас одна пара лежала близько до берега і не помітила як почався приплив, то їх просто за одну мить хвиля накрила разом з їх речима! В якийсь момент у воді взагалі лишився тільки Крістоф з широкою усмішкою 😁
    Окільки в цій мандрівці ми не передбачали Галапагоси, то вирішили хоча би подайвити на "міні-Галапагосах" - острові Ісла де ла Плата. Він належить до національного парку Мачалійя, але географічно знаходиться в тій стороні, що й Галапагоси, тільки не так далеко, звісно. З нами була ще одна пара (англієць і норвежка), які вже мають по 150 занурень 😮 Вони планували взагалі-то на Галапагоси, але їх корабель розбився, тому не склалось 😓 Все почалося з того, що Крістофа і англійця попросили допомогти виштовхати наш човен, на якому ми мали їхати до острова, бо він застряг на мілині))) На самому човні нам сказали, що ми мусимо триматися всі купи, тому що тут плаває манта, або морський диявол - це величезна чорна тварина, схожа на птаху, має щупальця, якими, нам сказали, може захопити людину і потягнути її геть, а коли ми всі разом, то вона думає, що це одна велика тварина і не нападає. Налякали мене цим добряче. Це вже я потім прочитала в неті, що вони не агресивні, людей не бояться, можуть ще й підплисти ближче порозглядати людей, але ніколи не нападають і взагалі харчуються планктоном. Хоч це й одні з найбільших риб взагалі. Але торкатися їх не можна. Можливо, тому нам гід розповів цю байку, щоб ми точно не полізли до риби. Хоча по зовнішньому вигляду і не скажеш, що тварина безобідна... Плавала я майже весь час за руку з гідом через відсутність досвіду. Не знаю, чи на тому місці завжди такі хвилі чи то підводні течії, чи було це пов'язано з тим, що минулої ночі Місяць був так близько до Землі, але на морському дні ми ледве маневрували, нас просто несло спочатку в одну сторону, потім в іншу й трохи подряпало об рифи. Життя тут вирувало! Надзвичайно багато різних видів риб і тварин різних розмірів (наприклад, мурени, черепахи, риби-флейти), які так близько коло нас пропливали! І тут гід показав пальцем вверх, ми підняли голови, а там під поверхнею води проплила манта, кинувши тінь на все, що під нею. Під час другого занурення манта приплила до нас на відстань десь з 10 метрів. Яка ж це величезна тварина! Я як стисла руку гіда.. Риба граціозно поплавала трохи коло нас і поплила геть...
    Ще ми подались до Монтаньїти, яка недалеко від Пуерто Лопеса. Це містечко славиться як центр серфінгу. Тож сюди ми поїхали на день якраз з цією метою. Пляж був чудовий (Крістоф сказав, як в Малібу)! Хвилі були великі і дуже сильні. Нам навіть не дозволяли запливати далі за місце, де вода піниться, коли близько біля берега. Я, правда, вирішила цього разу серфити не на дошці для серфінгу, а на боді-борді. На ньому легше, не потрібно вставати на ноги. Після серфінгу в Панамі, я зрозуміла, що це зовсім непросто і забирає чимало сил, а тут хвилі і так були як для новачка завеликі, тож вирішила просто отримувати задоволення від них, а не трудитись 😁
    А під час припливу цей красивий пляж у деяких місцях повністю зник під водою!
    Read more

  • Day68

    Nariz del Diablo

    November 12, 2016 in Ecuador ⋅ ☀️ 27 °C

    Пасажирських поїздів ні в Колумбії, ні в Еквадорі немає. Є тільки поодинокі туристичні поїзди. Я, як великий любитель цього виду транспорту (відчуваю себе зараз Шелдоном з "Теорії великого вибуху"), хотіла хоч раз в Південній Америці прокататись на ньому. І тут випала нагода. "Ніс диявола" називають наймальовничішим залізничним маршрутом в країні, який проходить між двома невеличкими містами Алаусі і Сімбамбе. Назва походить від гори, повз яку проїжджає поїзд, яка зовні, при достатній уяві, схожа на ніс)) А носом диявола цю дорогу назвали через те, що через непрості природні умови, через які вона мала пролягати, її було дуже важко будувати. Індіанці навіть відмовились навідріз її споруджувати, й іспанці завезли рабів з Ямайки, які й вмирали час від часу під час будівництва, в основному, через вибухи динаміту. Сам поїзд в досить таки ретро стилі, але всередині сучасний. Раніше людям дозволялось навіть їздити на його даху, але через нещасні випадки це заборонили. Саме цей маршрут - невеличкий, лише 12 км. Правда, його зробили вже занадто туристичним- з танцями-співами і т.д. Але дорога була справді гарна, ну і гід цікаві речі розповідала. Ну і я нарешті довольна покаталась на поїзді))Read more

  • Day65

    Baños

    November 9, 2016 in Ecuador ⋅ ⛅ 23 °C

    Баньйос виявився аж дуже туристичним. На кожному кроці лише хостели, ресторани, масажні кабінети і турагенства. Але все через те, що має справді багато що запропонувати.
    В центрі міста з гори стікає водоспад. Це так дивно, коли в місті прямо біля головної церкви тече собі водоспад, хоч і невеликий. Крім міського, поблизу Баньйоса є ще 2 водоспади і один з них, як я прочитала, дуже вражаючий. І хоч він називається диявольським, перед входом було написано: "Ви готові до сюрпризу? Бог існує!". Просто водоспад ніби захований за скелями і його до останнього не видно. Але коли піднялась по сходах, щоб нарешті його побачити, то щелепа відвисла. Я аж ніяк такого не очікувала (я взагалі мало очікувала). Це така сила води, яка внизу, розбиваючись з силою та шумом об каміння, піниться і розбризкується у всіх сторони! Можна було спуститися досить низько до води. Але цікавіше, що можна було й піднятись трохи вище, де достатньо протягнути руку, щоб занурити її у цей потік води. Це неймовірне відчуття, мені ще ніколи не вдавалось так близько бути біля верху такого вражаючого водоспаду, хоч я й, звісно, повністю змокла там 😄 Ще цікавіше було добратися до цього верху. Туди вів вузесенький тунель в скелі. Його пройти можливо було лише навпочіпки, а часом взагалі на колінах, бо так вузько. З одної сторони проходу - огорожений обрив, внизу якого піниться вода з водоспаду, а зверху - ніби відчуваєш всю масивність багатотонної скелі, яка тисне на цей маленький тунель, і розумієш як мало ти і цей прохід, який напевно і метра в висоті не має, значиш для цієї скелі. Це джек-пот для товстунів, які бояться висоти і замкненого простору 😁 В кінці проходу я ледве пролізла через отвір, який веде до маленького "балкончику", де ти стоїш в безпосередній близькості до водоспаду і можеш занурити в нього руку 😊 Можна було навіть забігти позаду нього, типу як в Франківську за фонтан, що біля Пошти, що я й зробила і змокла остаточно, бо лило там незле так 😄 Я тут як дитина була 😄 Я не була біля Ніагари, Анхелю, Вікторії чи Ігуасу і впевнена, що цей водоспад біля них і близько не стоїть, але він мене все одно вразив. На стільки думок наштовхує ця шалена вода. Ввечері того ж дня пішли в термальні джерела, звідки можна було споглядати міський водоспад Баньйоса, який стікав за метрів 30 від нас. І ще ми в цьому місті пішли на масаж, щоб розімнути трохи м'язи спини після постійного носіння рюкзаків, тому це стало спа-містом для нас 😁
    Іншого дня ми поїхали туди, задля чого, власне, приїхали до Баньйоса - Casa del Árbol, або ж хатина на дереві. Фото звідти я вперше побачила ще задовго до плану поїхати в Південну Америку, тому коли прочитала, що це в Еквадорі, то питання чи заїжджати до Баньйоса не стояло)) Коло цієї хатини прикріплені 2 качелі (і неподалік- ще дві), які прямо над обривом. І ти качаєшся, наче над прірвою, а навколо- така краса. Часто можна побачити над цими фото заголовки "Качеля на краю світу". Вона й розташована досить високо - 2660 м н.м. В перші хвилини на ній серце просто завмирає)) А потім вже просто насолоджуєшся 😏
    Read more

  • Day64

    Quilotoa

    November 8, 2016 in Ecuador ⋅ ⛅ 15 °C

    З Кіто ми поїхали до цієї лагуни. Її вигляд - нереальний, я навіть не сподівалася побачити таку красу. Правда, тут було дуже вітряно і дуже холодно- до -2 вночі. На тобі екватор 😀 Лагуна просто знаходиться високо.
    Тут я познайомилась з Лисицею - дуже класною собакою, яка схожа на лисицю))😃 Вона мене захищала від інших гавкаючих собак)) От її я би забрала назад з собою.... Мала би сувенір з Еквадору 😀
    П.С. Різниця кольорів на фото через погоду: першого дня було дуже туманно, холодно і вітряно, другого- ясно і тепло)
    Read more

  • Day63

    Cotopaxi

    November 7, 2016 in Ecuador ⋅ ⛅ 10 °C

    Іншу вилазку зробили на вулкан Котопаксі - це, мабуть, одна з найвідоміших речей, які можна зробити в Еквадорі. Взагалі, я думала, нам це не вдасться. Ще в Австрії я побачила, що вулкан тривалий час вже закритий для відвідувачів через виверження, через що в повітря виділяється багато шкідливого попелу. І от, будучи рік закритим, з серпня до нього знову надали доступ. Він все ще вивергається, тому на саму вершину вхід ще заборонений, та й взагалі туди нелегко видряпатись- через льодовики передусім. Ми поїхали до вулкану з гідом і ще однією парою з Відня (що стало відразу ясно, як тільки ця пара сіла в машину і чоловік сказав: "Na servus!" 😁) Гід був дуже веселим і постійно плутав слова, через що казав абсолютно інше, ніж збирався і це було так смішно ))) Наприклад, "I'm angry" ("Я злий") замість "I'm hungry" ("Я голодний"). Ми вже було думали: що ми такого зробили, що він злий))) Ще він розказував як в Кіто знімали нашу українську програму "Орел і решка ", де їли найдорожчий у світі шоколад (за 300$ десь), неочікувано було)) Джипом ми доїхали до висоти 4600 м н.м., а далі пішли пішки вверх на вулкан, дійшовши до 4860 м н.м. Поки що це наш рекорд, так високо ми ще не були. Та й в Європі нема нічого вищого. Висота відчувалась лиш при підйомі вверх - через задишку. За це винагородою був розкішний вид - як на інші вулкани, так і на саму вершину Котопаксі. Назад ту дорогу, яку ми подолали машиною, ми їхали на гірських велосипедах. Вниз. Це був мій перший досвід даунхілу, тому я їхала позаду всіх 😁 Дуже боліли руки від постійного гальмування. Ну і стрьомно було теж. Але сподобалось 😁 Під час їзди видно було чорнезні хмари, які насувались на нас, хоч до того погода була ідеальна. Почав падати дощик, а потім як вперіщив град і гроза. Хоч тут і можливо всі 4 пори року протягом одного дня побачити, але гід сказав, що трапляється така погода 2-3 рази на рік. Взагалі це був чудовий день, ми залишились дуже-дуже задоволені цим треком.Read more

  • Day61

    Mitad del Mundo

    November 5, 2016 in Ecuador ⋅ ☀️ 24 °C

    Як ми могли сюди не поїхати 😊 Середина світу, що географічно знаходиться близько 18 км на північ від Кіто. Саме тут пролягає екватор. Тут реально можна провести цілий день! Крім пам'ятника, є ще багато музеїв, планетарій (жаль, лише іспанською), індіанські хатинки, презентація какао (Еквадор вважається батьківщиною какао), де ми спробували 55%, 70% і 100% шоколад. Хоч 100% шоколад звучить класно, але це така гидота, неможливо їсти. Фрукти какао, як і кави, теж солодкі, а самі зерна- чисто як гіркий шоколад. Але зерна виявились, як на мене, смачнішими, ніж цей 100% шоколад.
    Взагалі на екваторі деякі речі інакші: тут предменти кидають маленьку тінь, а двічі на рік її взагалі немає, вода стікає в іншу сторону, рівновагу трохи важче тримати, йдучи по прямій лінії з заплющеними очима. І в Кіто ми вперше побачили напівмісяць не такий 🌘 чи такий🌒, а догори ногами: коли ця "впадина" зверху, а не збоку.
    Read more

  • Day60

    San Francisco de Quito

    November 4, 2016 in Ecuador ⋅ ⛅ 21 °C

    Саме така повна назва міста, яке ми знаємо як просто Кіто :)
    Еквадор - невелика країна і є однією з найбідніших в Південній Америці (майже половина населення живе за межею бідності). Ви не повірите напевно, але досі я не уловлювала зв'язку між назвою країною і тим, що крізь неї проходить екватор 😂 Якось ніколи просто не замислювалась над її назвою, а тут до мене прийшло просвітлення 😂 Еквадорці дуже пишаються тим, що крізь їх країну проходить екватор і що саме тут - середина світу. За останні 10 років в країні відбулось дуже багато змін і реформ, як ніколи досі в її історії: все завдяки молодому президенту, який сам навчався фінансам в США, і основні кошти направив на освіту, медицину і інфраструктуру. Завдяки цьому рівень неписьменності вдалось знизити до 3%. Еквадорці цим розвитком теж дуже пишаються. Навіть найбідніші верстви населення мають воду, світло і т.д. Цей президент вважався одним з найпопулярніших лідерів Латинської Америки. Правда, теперішнім люди незадоволені. От що дивно, що на фоні такого розвитку тут ростуть показники кримінальності. Історії про обкрадання туристів - буденність. В Кіто вночі ніде не є безпечно, ми брали таксі навіть, якщо нам треба було проїхати лиш декілька кварталів (на щастя, тут дешеві ціни). Тут багато індіанців- близько 25%, більшість - метиси. Індіанки, до речі, дітей своїх носять на спинах, обмотуючи їх і себе тканиною типу простині.
    Кіто- друга найвища столиця в світі з розташувнням близько 2800 м н.м. Найвища у нас ще попереду)) Центр Кіто виглядає дуже по-європейськи, тут одна з найкраще збережених колоніальних архітектур в Південній Америці, що позитивно оцінила ЮНЕСКО. Центр дуже красивий! Тут також є одна з найкрасивіших церкв в Америках - вона фантастична! Взагалі церкви дуже багаті всередині- багато золота і дуже багато орнаментів.
    Зупинились ми в дуже двіжовому хостелі, через що було дуже шумно 24/7, валялися віагра і пакетики від кокаїну, але нас підкупили розташування і тераса - з неї фантастична панорама Кіто!
    Оскільки в Кіто навіть таксі не всі безпечні, то ми тут вперше випробували додаток Easytaxi. Треба сказати, що працює він відмінно! Всі таксі були з усіма офіційними атрибутами (в тому числі двома камерами і кнопкою небезпеки).
    Люди тут дуже привітні і доброзичливі (ну не всі, звісно): ми якось гуляли по центру і думали піти трохи далі глянути що там, але біля нас зупинилась машина, в якій сиділа пара і вони сказали, що той район небезпечний і щоб ми туди не йшли, а повернулись назад. Такі вчинки так вражають. Хоч це наче просто: зупинитися на кілька хвилин і попередити. Але в мене таке враження, що в нас люди лиш би подумали: ото ідіоти, чого вони туди пхаються.
    Гумбольдт сказав про еквадорців: це унікальні і рідкісні люди: вони живуть спокійно серед гарячих вулканів, бідно серед такого багатства і радіють сумним пісням. Щодо музики - можу лиш підтвердити - еквадорці люблять меланхолічну музику.
    В неділю практично всі вулиці в місті перекриті з ранку до обіду. Цей день для велосипедистів. Ми теж вирішили взяти участь і вперше їхали на тандем-велосипеді ))) Це так весело 😁
    Ще поїхали на вершину пагорба по канатній дорозі (яка також друга найвища канатна дорога в світі), де висота була вже майже 4100 м н.м. Тут висота давала про себе знати при ходьбі вгору. До того ж, ми відчували себе страшенно втомленими ввечері. Зате яка панорама відкрилась на місто! Нам пощастило, туману не було і можна було побачити все Кіто! А воно немаленьке, протяжністю 40 км з півночі на південь. До речі, тут якраз будують перше метро.
    Read more

Never miss updates of the painted veil with our app:

FindPenguins for iOS FindPenguins for Android