Your travels in a book

Learn more

Get the app!

Post offline and never miss updates of friends with our free app.

FindPenguins for iOS FindPenguins for Android

New to FindPenguins?

Sign up

Provincia de El Loa

Here you’ll find travel reports about Provincia de El Loa. Discover travel destinations in Chile of travelers writing a travel blog on FindPenguins.

Most traveled places in Provincia de El Loa:

  • Gritty, dusty, crusty, dry, windy, and cracked. The Altiplano of Atacama is a weird and interesting place. It sits at 2400m (8000 feet) and is surrounded by volcanos, some still active. The landscape is filled with strange rock and dirt formations that have maintained their odd shapes and stature solely due to the fact that this place only receives 15mm of rain per year. Plant life is non existent for the most part.Read more

  • Ich liege in meinem Bett, in einem sehr netten Hostal in San Pedro. Den Schlafraum teile ich mir mit einem Chilenen und einem Südkoreaner, die anderen beiden Betten sind noch nicht besetzt.

    San Pedro liegt auf 2450 Metern Höhe, ich habe es ein wenig gemerkt, als ich mit meinem 6 Liter Wasserkanister auf dem Rücken durch die Straßen ging. Man ist schneller außer Puste und das Atmen fällt einem etwas schwerer. Der Körper muss sich erstmal an die Höhe gewöhnen.

    Hier in der Umgebung gibt es eine Menge zu sehen, man kann sogar einige Ausflüge mit den Fahrrad unternehmen. Morgen Vormittag werde ich meine Ausflüge für die nächsten Tage organisieren, sodass ich möglichst viel von der Atacamawüste mitbekomme.
    Read more

  • Der Ursprung des Namens Chile ist nicht abschließend geklärt. Ausgeschlossen wir aber eine Verwandschaft mit dem Wort „Chili“, das aus Mittelamerika stammt. Die Chillischote selbst heißt hier auch „Aji“ und wird gerne für eine Art gelber Mayonaise verwendet. Sehr wahrscheinlich ist, dass der Name des Staates aus dem Aymara, einer Andensprache, abgeleitet wurde und so etwas wie „Ende der Welt“ bedeutet.

    Bei der Grenzüberquerung wurden wir mehrfach aufgefordert, alles was wir an Obst, Gemüsen oder Samen im Gepäck hatten wegzuwerfen oder zumindest anzugeben. Chile ist sehr bedacht auf den Schutz der heimischen Flora und kontrolliert entsprechend stark seine Grenzen. Da aber zumindest der Nordteil von Chile auch noch das Ausdehnungsgebiet der Anden umfasst, macht das Ganze in Bezug auf die dort heimischen Produkte nur wenig Sinn.

    Chile verfügt über einen ungeheuren Artenreichtrum in seiner Tier- und Planzenwelt. Durch seine lange Nord-Süd-Ausdehnung von mehr als 4000 Kilometern umfasst es mehrere Klimazonen. Neben den Bergregionen sind die Atacama-Wüste, die als trockenster Ort der Erde gilt und Patagonien, das auch eine subpolare Zone enthält von Bedeutung. Wir kamen in der Wüstenstadt „San Pedro de Atacama“ an. Ursprünglich hatten wir vor, uns Russlan anzuschließen, der sein Hostel online reserviert hatte. Für uns war es das erste mal, dass wir, im Glauben, dass wir schon etwas finden würden, nichts vorgebucht hatten. Als wir bei dem Hostel, was sich als einfaches Wohnhaus entpuppte, ankamen, wurde uns mitgeteilt, dass man Russlan, während wir in der Salzwüste waren, eine Nachricht habe zukommen lassen: Seine Buchung sei storniert.

    Wir liefen also, vollgepackt, wie wir waren, eine Weile durch den Ort und stellten schnell fest, dass Chile unser bisher teuerstes Urlaubsziel sein würde. Wir fanden kein Zimmer unter 45 Euro und so beschlossen wir, uns noch für ein paar Tage ein Zimmer zu dritt zu teilen. Abends trafen wir uns mit Sangeet, Katalina war noch krank, um unsere weiteren Planungen zu besprechen. Ursprünglich hatten wir nämlich vereinbart, gemeinsam ein Auto zu mieten, um die Wüste zu erkunden. Am nächsten Tag jedoch erzählte Katalina uns, dass sie sich zum einen noch nicht wohl fühlen und zum anderen die Anwesenheit von Sangeet nicht mehr ertragen könne, der tatsächlich einen etwas selbstsüchtigen Eindruck machte. Wir blieben allerdings bei unserem Plan mit dem Auto.

    San Pedro ist zwar ein ungemein teurer, aber gleichzeitig Ort mit gemütlichen Gassen und roten Lehmhäusern. Hunde streifen herum und hippieartige Verkäufer bieten auf der Straße ihre Waren an. Die Umgebung selbst ist ungeheuer spannend, insbesondere, wenn man vorher nicht in Bolvien oder Peru war. Für uns gab es hier, außer der Tatsache, dass wir am trockensten Ort der Erde waren, leider nicht viel neues. Bei unserem Ausflug in das Valle de la Luna, das seinen Namen aufgrund seiner Oberflächenbeschaffenheit trägt, konnte uns einzig die gigantische Düne wirklich nachhaltig beeindrucken, deren nahegelegnene Bergkämme ein Ausblick auf Salzhaltige Felsen und die Kraterlandschaft boten.

    In bzw. bei Chile liegt der sogenannte „Ring of Fire“, die vulkanisch und seismisch aktivste Region der Erde. Etwa 10% der aktiven Vulkane der Welt liegen hier. Dementsprechend häufig kommt es, im Verhältnis zu anderen Regionen der Erde, zu Erdbeben, Tsunamis und Vulkanausbrüchen. Ich habe mir aus Spaß einmal das „Merkblatt Erdbeben“ des GeoForschungszentrum in Potsdamm durchgelesen. Intuitiv wäre ich bei einem Erdbeben hinaus auf die Straße gerannt, sie raten davon ab. Beim Durchqueren der Tür könnten Fassadenteile auf einen stürzen. Sie empfehlen stattdessen unter großen und massiven Möbelstücken, etwa einem Tisch, Deckung zu suchen. Ich bin da noch ein wenig misstrauisch. Die meisten Möbelstücke, die wir so auf unserem Zimmer haben wirken, entsprechend der von uns gewählten Zimmerpreisklasse, eher etwas klapprig.

    Unsere Tour am nächsten Tag, diesesmal mit dem eigenen Auto, führte uns an verschiedene Lagunen, teilweise wieder von Flamingos bevölkert. Die Tiere waren, wie immer beeindruckend. Wir haben sogar eine kleine Eidechse, die erste, die wir in Südamerika gesehen haben, entdecken können. Eine andere sehr kleine Lagune war früher ein beliebtes touristisches Ziel, weil sie so salzhaltig ist, dass man in ihr nicht untergehen kann. Leider, so hat man vor einiger Zeit, festgestellt, enthält sie neben dem Salz auch noch Arsen und ist somit nicht mehr zum Schwimmen freigegeben. Nachts wird sie sogar von einem Parkranger bewacht. An der größten Lagune konnten wir auch nochmal Vicuñas beobachten.

    Das Spannendste waren wohl die „Piedras Rojas“, die gar nicht so rot waren, wie ihr Name vermuten lässt. Vielmehr sind sie lehmfarben. Nahe bei ihnen liegt aber ein oberflächlicher Salzsee, der den gesamten Boden in ein krustiges Weiß versetzt. Wir kamen erst wieder gegen Abend in San Pedro an. Ursprünglich hatten wir geplant am Vormittag in den Süden und am Nachmittag in den Norden zu den Geysiren zu fahren. Weil aber der Mensch von der Autovermietung am Morgen erst mit einer halben Stunde Verzögerung auftauchte und die Übergabe so lange dauerte, kamen wir erst so spät wieder zurück, dass es sich nicht gelohnt hätte, noch in den Norden zu fahren. Stattdessen gingen wir essen und machten nochmal zwei Stunden Pause, bevor wir zur Sternenbeobachtung in die Wüste fahren wollten.

    Wir kauften etwas Wein, Sangeet erklärte sich, zum Erstaunen der Gruppe zum Abstinenzler, der uns zurückfahren würde und brachen gegen 10 Uhr abends in Richtung Wüste auf. Schon beim Verlassen der Stadt fiel uns auf, dass wir mit jedem Meter etwas mehr von dem Sternenhimmel zu sehen bekamen. Als wäre er in hintereinanderliegenden Schichten aufgebaut. Die Atacamawüste gilt als einer der besten Orte der Erde, um die Sterne zu beobachten. Es gibt weder Wolken noch viel Hintergrundstrahlung von Städten oder Siedlungen, so dass der Himmel bei Nacht sprichwörtlich „sternenklar“ ist. Besonders schön war, dass man -neben der Milchstraße- auch ihre beiden Begleiter, die Magellanschen Wolken sehen konnte: https://de.wikipedia.org/wiki/magellansche_wolken

    Wir haben beschlossen, die nächsten Tage in Taltal, einem kleinen Küstenort in Nordchile zu verbringen. Wir planen nicht viel zu tun, sondern nur etwas zu entspannen, bevor wir zu den Festtagen weiter nach La Serena fahren. So mussten wir uns dann also am nächsten Tag von unseren liebgewonnenen Reisegruppe verabschieden...
    Read more

  • Проїжджаючи болівійський прикордонний пункт, до чилійського їдеш ще з годину-півтора 😃 Протягом цього часу їхали лише вниз, спускаючись з висоти 4500 м н.м. до 2500 м н.м. По дорозі гарні краєвиди, вулкани, гори, а в селі Сан Педро де Атакама - уже прикордонний пункт Чилі. Причому, виглядає, що його цілком можна навіть випадково пропустити і поїхати далі... Там з Крістофа попрікалувались, що означає його Mag. в паспорті (не раз, до речі, вже думали, що це його ім'я 😁, того я вважаю, що наявність академічних титулів в закордонному паспорті - це якось зайве)). В мене взагалі не розібрали звідки я, того просто спитали, і штамп ще вліпили не туди, тож в мене їх є два про в'їзд))) А взагалі, як сказали, болівійці, чилійський кордон дуже строгий - дуже багато всього заборонено ввозити. Але мені головне, що без візи 😄 До речі, відмінили їх для нас лиш у 2015 році, а до того коштували вони 200 доларів і тягли за собою дуже багато бюрократичної рутини. Так що повезло 😃
    Чилі загалом дуже розвинена країна. Вона, наприклад, стала першою південноамериканською країною, яка увійшла до Організації економічної співпраці і розвитку, а також Договору про вільну торгівлю зі США. Допомогли цьому в свій час приєднання пустелі Атаками, багатої на нітрати, але передусім - видобуток міді, на якій тримається чилійська економіка. До речі, в 2010 році 1 мільярд людей у всьому світі спостерігали по телевізору за операцією порятунку 33 шахтарів, які під час нещасного випадку опинились 700 метрів під землею. Їх визволили лише через 69 днів, протягом яких показували live шоу цієї спецоперації, зробивши її однією з найвідоміших серед подібних. В 2015 році вийшов навіть фільм "33" в головній ролі з Антоніо Бандерасом і задіяням режисера "Чорного лебедя".
    Чилі також найменш корумпована країна континенту. Нам казали, що тут дати хабара практично нереально. І навіть не намагатись це робити, особливо поліції - за це дають покарання і сприймається як образа. На відміну від інших країн Південної Америки)))
    Тягарем же країни є сильна нерівність серед її населення, одна з найбільших в світі (в Латинській Америці поступаючись лише Бразилії): 1% чилійців володіє половиною багатства всієї країни. Тут росте кількість мільйонерів, але кількість людей, що проживає в бідності - все ще 15%: поки одні живуть в домах з покоївками, інші не мають в хаті води в кранах. Для подолання цієї нерівності багато інвестується в охорону здоров'я і освіту і ще більше обіцяють зробити, але з падінням експорту продукту #1 - міді, разючих змін навряд можна буде очікувати. До речі, в зв'язку з падінням експорту міді, впав і колись "пуленепробивний" чилійський песо - адже основним партнером Чилі є Китай, який тепер через власні ресурси не потребує колишніх кількостей міді з Чилі.
    Країна розташована в зоні, де відбувається багато, в тому числі потужних, землетрусів. Один з найсильніших зареєстрованих в світі землетрусів був в 2010 році в центрі Чилі - 8.8 балів! Він спричинив потужне цунамі і півтисячі смертей. Чилійці після того за короткий проміжок часу зібрали величезну суму грошей, щоб допомогти постраждалим, що дотепер є предметом національної гордості. Ще недавно в 2015 році був землетрус з магнітудою 8.3! Цей теж наробив чимало лиха після себе. А взагалі, коли землетрус менше 7, місцеві навіть з ліжка не встануть))) Це іноземці можуть панікувати))) Як нам казали: якщо бачиш, що ЧИЛІЄЦЬ біжить, значить ти теж біжиш))) Навіть коли репортер доповідає про землетрус, і все труситься навколо нього, він далі спокійно доповідає)))
    Щодо історії країни, то цікавим є факт, що на півдні Чилі жили єдині індіанці, які дали відсіч інкам, а також понад 3 століття боролися з європейською колонізацією - індіанці Мапуче. Вкінці 19 століття між Чилі, Перу і Болівією була війна Тихого океану, перемога в якій додала територій Чилі, також площа розширилася завдяки договорам з Мапуче та анексії острова Пасхи (на який я мрію одного разу потрапити!). Темною сторінкою історії Чилі є диктаторство Піночета, що тривало з 1973 по 1990 роки. Він захопив владу в країні, заборонивши практично будь-яку політичну діяльність і запровадивши цензуру. Вважають, що не без допомоги США. Протягом його правління тисячі людей зникли, тисячі було закатовано і вбито. Все це лишилось непокараним: у Лондоні, де Піночет потім перебував, ні апеляційний суд, ні верховний не визнали його в достатньому здоров'ї, щоб винести суд. Після цього він повернувся до Чилі, де й помер через якийсь час. Зараз в Чилі перша жінка-президент, яку в свій час катував режим Піночета. На другий термін в країні балотуватися не дозволено. Хоча це має і недоліки: не вдається часто закінчити те, що почали. Також останнього разу вперше в історії країни голосування на виборах не було більше обов'язковим, внаслідок чого явка була суттєво нижчою. До речі, я й не знала, але таке практикують і в інших країнах: в Перу чи в Австралії - голосувати тут громадянин зобов'язаний по закону.
    Чилійське населення виглядає дуже європейським! Більше схожим на іспанців, проте є навіть русяві і блондини! Після другої світової війни сюди мігрувало багато німців (передусім, нацистів)), французів, британців, ірландців, італійців, а пізніше - югославів. Ми тут губились серед інших і на нас більше ніхто не звертав уваги)) Також тут можна побачити і небагато чорного населення - це не нащадки рабів (рабства в Чилі взагалі не було) - це порівняно недавні біженці з, в основному, Гаїті, бо в Чилі відносно нестрогі імміграційні закони. Індіанців же в країні - менше 5%.
    Чилійці дуже люблять вечірки - навіть в середу ввечері всі кафе забиті і повно людей на вулицях. І люблять алкоголь - тут найбільше алкоголіків в Південній Америці. Мабуть, їх смачне і недороге вино тому виною))) А ще, коли вони, наприклад, домовляються зустрітись на вечірці в 20 годині - це означає, що всі прийдуть в 22 чи 23))))
    Взагалі, в Чилі все дуже по-європейськи. Навіть розетки))) Тож це був просто нереальний контраст з Болівією! Зовсім нетипова Південна Америка! Ми зайшли в автобус і, як дикуни, роздивлялись яке там все нове, гарне і не воняє))) Ще відрізняється часова зона - хоч ми їхали на захід від Болівії і по ідеї мали би ще на годину дальше бути від Європи, але ні, навпаки - на годину ближче - так собі захотіли чилійці.
    Говорять вони тут на жорсткому діалекті: як і австрійці, з'їдають букви вкінці і зліплюють слова докупи. Їх реально дуже тяжко розуміти. Але головне, що нас розуміють 😁
    В Чилі також досі нерозв'язаний територіальний конфлікт з Аргентиною на півдні Патагонії, тож Аргентину вони недолюблють. Аргентину взгалі в Південній Америці ніхто не любить))) Вважають, що вони надто зверхні.
    Щодо Сан Педро - це невеличке село, яке майже повністю складається з туристів і собак - і тих, і тих дуже багато))) Воно непогане, але справляє враження штучного - наче тут все побудували спеціально для зйомок якогось фільму. Знаходиться посеред пустелі Атакама - найсухішого місця на Землі. Вологість тут становить 0,7%. В Атакамі дуже жарко і весь час хочеться пити - буквально кожні 10 хвилин. В той же день, коли ми прибули, ми поїхали до Місячної Долини, яка знаходиться в цій пустелі. Справді, ландшафт дуже нагадує місячний! І всі ці дюни, каньйони... Надзвичайно, що виробляє природа... Також тут є поклади і кристали солі. Тут ми зустріли чудовий захід сонця. Поки я робила фото Крістофа, як він ніби хоче стрибати з обриву, збоку страшенно пищали японці чи то корейці 😀 Бо вони на те місце (хоча воно не було небезпечним) чуть не повзли, тримаючись всіма чотирма кінцівками за ґрунт 😀
    Наступного дня взяли нічний автобус (ну і не тільки нічний, бо їхали близько 17 годин) до наступного міста. Автобус був чудовий, новенький, і вперше бачила таке: фільм, який пустили на телевізори, був без звуку. Але над кожним сидінням були гнізда для навушників, тож ті, хто хотів дивитись кіно, могли з навушниками дивитись, а ті, хто не хотіли, могли собі спати чи читати - звук їх не відволікав.
    Read more

You might also know this place by the following names:

Provincia de El Loa