Reset search
Colombia
Satellite

Colombia
Boulevar Niza

Here you’ll find travel reports about Boulevar Niza. Discover travel destinations in Colombia of travelers writing a travel blog on FindPenguins.

30 travelers at this place:

  • Dobbs Away IIDobbs Without Jobs
    Day433

    Bogota

    July 13 in Colombia

    A short bus ride took us back to Bogota, which is a massive city of ~8 million people. The city is surrounded by scenic, green mountains and is very hilly in some neighborhoods (our Uber driver said some apartments were as pricey as NYC), though the bulk of it is built in the flat valley.
    Our time here was short, but we managed to get to two excellent museums: The Gold Museum - highlighting an incredible array of pre-Columbian gold not melted down by the Spanish, and The Botero Museum – Columbia’s most famous artist known for his rotund statues and paintings of people and animals.Read more

    Map
  • Sue and PasciWeltreise
    Day97

    Unterwegs mit Inkasso Team Encantada

    April 23 in Colombia

    Ja, was soll ich sagen? Bogota gefällt uns nicht. Weder die Strassen und Pärke noch die Leute auf und in diesen. Schwierig zu sagen, an was das genau liegt. Manchmal ist einem jemand oder etwas sympathisch und manchmal eben nicht. Für Bogota gilt Letzteres. Daran ändert auch die Gesellschaft von Robyn und Simon - Südafrika und Schweden vom Galapagos Cruise - vorerst nicht viel. Mit ihnen sind wir seit unserer Abreise aus Quito wieder unterwegs und dank ihnen halten wir eine von mir bereits abgeschriebene Kaution von $200 wieder in den Händen. Aber das ist eine lange Geschichte und wir wollten uns davon die Freude am Erlebnis Galapagos nicht vermiesen lassen. Ausserdem interessiert sich mein Lieblingstennisgegner Kurt ja bekanntlich nicht für lange Geschichten. Nur interessiert das auch niemanden. Also, was war passiert?

    Unsere Tagesausflüge und den Cruise auf den Galapagos Inseln haben wir bei Jorge bzw. seiner Agency „Galapagos Evolution Dreams“ gebucht. Ich würde ihn hier ja auch Ramon nennen, aber das würde mich selber verwirren und der Arsch verdient es, bei seinem richtigen Namen genannt zu werden. Nachdem Jorge - der uns zugegebenermassen äusserst zufriedenstellend beraten hat - gemerkt hat, dass auf dem eben über ihn gebuchten Cruise - zu einem zugegebenermassen fairen Preis - das Snorkling-Equipment nicht wie uns gegenüber erwähnt inkludiert, sondern extra zu bezahlen ist, offerierte er uns umgehend sein eigenes Equipment zum Nulltarif. Inklusive Wet-Suits gegen eine Kaution von $200. Das schien uns eine gute und faire Lösung. Die Rückgabe sollte direkt am Flughafen passieren, da unser Cruise auf Baltra endete und wir am selben Tag nach Quito flögen. Dem aufmerksamen Leser - Kurt also eher nicht - dürfte schon klar sein, wie die Geschichte weitergeht. Obwohl wir von 08:30 bis weit nach 16:00 (unser Flug hatte fast zwei Stunden Verspätung) am Flughafen sassen, fand keine Übergabe statt. Gründe dafür gab es diverse, ua ein Missverständnis zwischen dem Abholer und unserem Encantada-Tour-Guide. Das spielt an der Stelle aber keine Rolle. Kurz vor Abflug mussten auch wir in den Flieger und so drückten wir das Equipment einem augenscheinlich minderjährigen Flughafen-Security in die Hände. Immer in der Hoffnung, der von Jorge vor über zwei Stunden telefonisch versprochene Abholer wäre tatsächlich unterwegs zum Flughafen. Naive Touris wie wir sind.

    Irgendwie blieb trotz der stundenlangen frustrierenden Warterei, den offensichtlichen Unwahrheiten und mehrmaligem Telefonieren mit einem äusserst unfreundlichen und abweisenden Ramon, äh Jorge, doch noch ein wenig Hoffnung, dass wir unsere Kaution über PayPal oder sonst einen Weg wieder bekommen würden. Zumindest bei Sue. Ich wollte seine scheiss Wet-Suits noch am Flughafen verbrennen. Entschied mich aber wie so oft, vernünftig zu handeln. Zwei, drei Mal drauf rumzutrampeln hat auch schon gut getan. Wie sich aber herausstellte, war der doofe Jorge auch nach unserer Abreise trotz unzähliger und meist unbeantworteter Nachrichten weiterhin nicht sonderlich motiviert, seine Sachen wiederzubekommen. Ich hatte die $200 zu dem Zeitpunkt abgeschrieben und in Gedanken bereits an den unzähligen 1-Sterne-Ratings auf allerlei Plattformen gearbeitet. Nicht so die kämpferische Sue, deren Wortwahl und WhatsApp-Schreibstil sich im Laufe der Geschichte von „zuvorkommend freundlich“ zu „ich fackel dem verdammten Lügner die Hütte ab“ entwickelte. Ich war ziemlich beeindruckt. Und ein wenig stolz. Sue war es denn auch, die mit der glorreichen Idee, unser persönliches Inkasso Team vorbeizuschicken - bestehend aus der grossgewachsenen und sprachgewandten Robyn und dem muskelbepackten und kampfsporterfahrenen Simon -, den Stein wieder ins Rollen brachte. Die beiden waren noch für einige Tage auf den Inseln und nach Sue‘s Schilderung dermassen pissed, dass sie am nächsten Tag bereits um 07:30 bei Jorge auf der Matte standen, um unmissverständlich klarzustellen, dass Schluss ist mit Bullshiting. Denn das ist definitiv Jorge‘s Paradedisziplin, verdammter Schwätzer.

    „Inkasso Team Encantada“ wich in der Folge nicht mehr von Jorge‘s Seite, bis er sich um sein scheiss Material gekümmert und die $200 rausgerückt hat. Das dauerte zwar nochmals zwei Tage, doch dank den beiden schickte er dann tatsächlich jemanden zum Flughafen, der nach einigem hin und her das Equipment vom scheinbar gut funktionierenden Lost&Found-Büro in Empfang nehmen konnte. Die anschliessende Übergabe der $200 sei dann ohne viel Worte über die Bühne gegangen, worauf der ausnahmsweise finstere Simon das brennende Feuerzeug wieder in die Tasche steckte und sich mit halbseitigem Grinsen für das versehentlich verschüttete Benzin entschuldigte. So oder so ähnlich wird es gewesen sein. Bestimmt. Alles in allem ein Grund zum Feiern, was wir vier dann in einem der wohl aussergewöhnlichsten Restaurants auch getan haben. Das kunterbunte Andrés Carne de Res liegt etwas ausserhalb Bogotas, bietet Platz für 2’000 Leute und kostet doch tatsächlich Eintritt. Die Hütte war trotzdem voll. Lustiges Konzept. Die $200 haben zum Schluss natürlich auch nicht gereicht. War ja klar. Aber endlich begingen wir einen Samstag, wie sich das für einen Samstag gehört. Gut essen, noch besser trinken und anschliessend zu Latino-Mucke leicht hüftsteifes jedoch ober-cooles Torkeln auf einem der total überfüllten Dancefloors. Ausser Sue, die hat natürlich richtig getanzt. Und schön. Und cool.

    Trotz unbestreitbarer Antipathie gegenüber Bogota als Gesamterscheinung, haben wir unseren Aufenthalt noch auf drei Nächte verlängert, bevor wir per Bus nach Medellin reisen. Die Gesellschaft unseres Inkasso-Teams und der ausgelassene Samstag haben dann doch ein wenig geholfen und wir haben auch sonst ein paar spannende Aktivitäten wie Graffiti- und Food-Walkings und Orte wie den Cerro Montserrate und das Museo de Oro gefunden. Unsere Lieblingsstadt wirds trotzdem nicht. Das bleibt Sarmenstorf.    Read more

    +5
    Map
  • Lily's stepssouth america trip
    Day107

    Bogota, une bonne surprise

    August 28, 2017 in Colombia

    Le trajet a ėté long depuis le désert et nous arrivons donc à 19h. Taxi pour l'hostel (un très bon rapport qualité prix à 55 000 COP la chambre double avec petit dej). Puis on file diner au Gato Gris : endroit charmant avec groupe de musique sympa.

    Le lendemain on part se promener dans notre quartier : La Candelaria, le quartier sûr de Bogota, où on se sent plutôt bien : quelques maisons colorées, de jolis tags, des rues animées, et du ciel bleu! Que demander de plus ?

    On donne une dernière chance au café colombien en se rendant dans un café spécialisé pour en tester plusieurs de régions différentes. On parvient enfin à en boire deux potables! Les gagnants : région de Tolima et de Caldas.

    A midi on se pose pour déjeuner à Maria Candelaria! Un super resto où on se sent comme chez mamie. Tous sont adorables et c'est délicieux et copieux! Ouvert que le midi, ne le ratez pas si vous passez à Bogota.

    Comme le ciel bleu persiste, on file au Montserrate. Ça monte à pic! On choisit l'option feignasse (il est 16h et dans quelques jours on va en bouffer de la marche!) avec le téléphérique. La montée se passe plutôt bien pour moi au final ;-) pas de vertige! De là haut on a une superbe vue sur Bogota et ses 11 Millions d'habitants au coeur de la vallée. C'était une bonne journée.

    Le lendemain on décide de faire le Heroes Tour. 3h d'explication sur l'histoire de la Colombie (guerillas, violence, Pablo Escobar, la politique actuelle...) sans tabous ni clichés. Super intéressant et mis en perspective dans les lieux historiques de la ville et par les témoignages réels de la guide. On a adoré et on recommande sans modération. On se rend vraiment compte à quel point l'histoire du pays est dure, combien les colombiens ont souffert et le chemin parcouru. Pendant le tour nous goûtons aussi des spécialités et nous terminons au seis manos, un resto culturel très original et sympa tenu par un français où nous retrouvons Emma, la fille de Nathalie et Eric (rencontrés à Salento). On y mange très bien, on rencontre le créateur français du tour Heroes tour et aujourd'hui il y a un petit marché organique. On en profite pour faire nos courses pour demain midi.

    Ensuite on file au fameux musée de l'or, ėtape obligatoire pour en apprendre plus sur l'histoire du pays avant la conquête espagnole. Pas mal!

    On sort et on entend des percussions au loin... on se rapproche et moment magique : un groupe d'une trentaine de personnes joue du tambour et autres percussions et met une ambiance de folie. On a qu'une envie : sauter et danser. Du coup on les suit jusqu'à une grande place où ils mettent le feu pendant plus de 30 min. GENIAL!

    Dernière soirée en Colombie donc on se fait plaisir au resto La Tartine. C'est tenu par Pascal, un toulousain bien bavard mais surtout un grand chef cuistot spécialisé..... en charcuterie!!! Il fait tout lui même. Un délice! On passe une super soirée! Le lendemain matin taxi pour l'aéroport direction : Lima au Pérou!    Read more

    See translation
    21
    Map
  • Andreas and WhitneyWorld Adventure
    Day343

    Bogotá, Columbia

    April 21 in Colombia

    We made it to our final country! Heading into Bogota, Andreas and I heard mixed reviews about the Columbian capital. Although it's huge (8 million people), Andreas and I both enjoyed our time there. We stayed in a cute hostel that was a converted old villa. It was a great place to relax and recharge. We did a walking tour one day which we both agreed was the best walking tour we have done. We saw major sights (many of which we recognized from the TV show Narcos), sampled local fruits (we loved lulus - they taste like a passion/kiwi fruit hybrid), chewed coca-leaf tea, drank Columbian coffee, and had chicha, a fermented corn alcoholic drink. I finally replaced my broken flip flops and Andreas bought some much needed new underwear. Next stop, Medellin!Read more

    1 comment
    Map
  • Colombia
    Day1

    Bogota Day 1

    March 28 in Colombia

    After a long day of flights, arrived in Bogota around 8pm. For some reason Canadians arriving in Colombia have to pay a special fee of $100 at customs. I didn't feel so special. And because if this, Canadians also have their own special line for customs, which was ridiculously slow and took well over an hour and a half. Very weird.

    Already had a private room in a hostel booked in the old section of Bogota called la candelaria. Location was ideal, price was dirt cheap ($17/night) and it said we would have a private bathroom. What a disappointment - no private bathroom and very sketchy room. Most hostels have a nice common area to relax and meet other travellers but that was lacking too.

    So dropped off our backpacks and headed out for some food and beer which landed us at The Bogota Beer Company which was two blocks away. That's not coincidence btw :)

    Shortly after sitting down, some Colombians at the table next to us took an interest in us and we spent the rest of the evening trying to understand their broken English while I'd throw in the odd Spanish word to show I was at least making an effort. Was a lot of fun actually and a definite clue to the friendliness we were about to encounter on a regular basis for the next 17 days. -SP    Read more

    Map
  • Colombia
    Day2

    Bogota - Day 2

    March 29 in Colombia

    Got up after a terrible sleep because our second story room has pigeons outside our window and also what sounded like nests inside the walls. So noisy! Grrr.

    Wandered the cobblestone streets of the old town and found the main plaza Bolivar square which has the national capitol, a huge cathedral and the lievano palace. Found some breakfast nearby and then headed off to hike nearby Mt monserat.

    What we didn't realize was this day was a national holiday leading up to Easter and this mountain is a holy site and everyone does a pilgrimage up the mountain on this day. The hike up was steep and the city being at an altitude of 8660 feet made breathing tough during the ascent. The crowds had to be seen to be believed too. It was so busy that we couldn't reach the top as everyone got logjammed and couldn't move a single step for several minutes at a time. After about 30 minutes moving maybe 20 steps, we squeezed out of the herd and headed back down the mountain. Near the bottom of the mountain, a tv crew interviewed me about our experience haha, and same thing happened to me more recently descending down the mountain in Kotor, Montenegro.

    Spent the rest of the day and evening strolling the old town. Found an authentic Colombian restaurant for supper where we each had a gigantic soup that neither of us finished but was amazing. And also discovered a great craft beer pub. Original plan was to spend three nights in Bogota and then head into the interior but the forecast was calling for ridiculous amounts of rain so we spent the evening figuring out where to head next.... -SP    Read more

    Map
  • Be KyanColômbia 2017
    Day1

    Bogotá, Colômbia

    November 26, 2017 in Colombia

    Uma viagem nunca se faz sem sobressaltos, depois de quase 30 horas a viajar de regresso do Camboja com as pernas cheias de picadas que trago desde Koh Rong, possivelmente de uma aranha, em que meia volta só me apetece arrancar as calças de coçar e até fazer sangue ou aliviar, chegámos a Lisboa e faltavam duas malas, a minha e a da Filipa. Tinha tudo nessa mala para seguir viagem para Bogotá. Aliás tinha menos de 24 horas em Lisboa em que a única preocupação seria lavar a roupa suja secar com máquina de secar e colocar novamente na mochila, tudo o resto já lá estava.
    Nem sequer conseguiram localizar as malas para dizer onde estavam e quando as receberiamos. Que raiva, em vez de descansar tenho que comprar o mínimo indispensável para continuar a viagem claro que muita coisa ficará em falta. Comprei uma mochila, alguma roupa interior, frascos para colocar os produtos de higiene. Fica a falta bikini, secador, protector, repelente, pente, material de snorkeling entre outros mas principalmente uma garrafa de água Grayl para destruir os micróbios da água, necessária para a cidade Perdida que me deu tanto trabalho a obter e principalmente que custa uma fortuna.
    Na escala de 5 horas em Madrid, deu para ver o filme da Angelina Jolie (First they killed my father) que relata através dos olhos de uma miúda de 7 anos, a subida ao poder do Khmer Vermelho, o assassinato de um quarto da população e a devastação das zonas urbanas.
    A chegada ao aeroporto de Bogotá foi animada com música e gritos de amigos e apoiantes da selecção feminina de futsal que viajava conosco.
    Ainda demoramos 25min para chegar ao nosso hotel que fica no centro histórico, La Candelaria.
    Parece uma cidade bastante limpa, mas quase fantasma, as 21h de domingo já não havia ninguém na rua, não sei se por ser tarde ou perigoso. A verdade é que no hostel disseram logo que ia ser difícil arranjar alguma coisa para jantar.
    Toro Joro aqui no bairro, foi o nosso destino, até consegui um burrito vegetariano. O menu era apresentado num ecrã com um toro de brinco no nariz a dançar, para contrastar a máquina registadora é só uma máquina de calcular e nem vendida cerveja, só havia refrigerantes de máquina.    Read more

    See translation
    Map
  • Be KyanColômbia 2017
    Day2

    Bogotá, Colômbia

    November 27, 2017 in Colombia

    Com tantas trocas de horários, às 7h da manhã estávamos às voltas na cama. Tomámos um pequeno almoço completo com ovos e fruta por 2 euros no Hibiscus, nem inglês falavam e tivemos que ajudar na comunicação com uns vegans da mesa ao lado.

    Às 10h estávamos na praça de Los Periodistas, para uma Free Grafitti Tour. Este bairro histórico que foi a origem de Bogotá sem nenhuma casa ou edifício que chama particularmente atenção a nível de arquitectura, tem o seu encanto nos milhares de graffitis espalhados em muitas das casas e lojas. 

    Na verdade, em Bogotá os graffitis são proibidos mas não ilegais como noutros países, o que implica que se fores apanhado a pintar até podes ter que pagar uma multa de 70 euros mas não ficas com cadastros.
    Em Agosto de 2011, um miúdo foi baleado por fugir à polícia ao ser apanhado em flagrante. Claro que a polícia alegou que foi em autodefesa. Esse escandalo que ainda hoje não está resolvido, o polícia responsável anda alegadamente desaparecido, fez com que os artistas se unissem ainda mais para pintar as paredes, fizeram sessões de 24h em homenagem ao miúdo. E agosto tornou-se o mês de homenagem a esse miúdo em que muita das paredes são renovadas.

    O atual presidente da câmara entende que os graffitis sujam a cidade, pelo que ordenou que os edifícios com graffitis fossem pintados, já alguns foram removidos mas os protestos e confrontos com os artistas já fez parar os trabalhos, só não sabem por quanto tempo. 

    Apesar disso,  os artistas também participam em projetos como "Pimp my carrossa", descaracterizado as carroças do lixo. Em Bogotá, a recolha de lixo é feita por carroças de madeira, já que não existem caixotes do lixo, nem camiões do lixo para toda a cidade. 

    Os graffitis exprimem normalmente problemas sociais, políticos, são críticas à sociedade. Um dos temas falamos/pintados que mais me impressionou foi o desdém geral pelos sem abrigos, ao ponto da polícia colombiana já ter morto sem abrigos alegando que estava a eliminar as guerrilhas, conseguindo assim mais financiamento e confiança do povo estabilização da paz no país.

    Já é uma tradição tão grande em Bogotá que existem famílias de artistas como Rodez (pai), Noma e Malegria (filhos). Sempre foi um ramo muito mais difícil para as mulheres, ainda assim algumas arriscam como o é caso de Bastardilla considerada a melhor artista colombiana deste género. Gostei também muito de Guache e Toxicomano.

    Almoçamos no Sant Just, aconselhado pelo guia, cuja fachada do restaurante também foi pintada, como forma de chamada de atenção. 

    Seguimos para Monssarate, o pico mais alto a 3150m com vista sobre o planalto de Bogotá e acabamos por ficar por lá para ver o pôr do sol e a cidade de noite.
    À noite a temperatura baixa imenso, tivemos que ir buscar os casacos de inverno para ir jantar a Cevicheria 85, quase do outro lado da cidade num bairro chique com vinhos a 40 euros, ou seja mais vale ficar na cerveja.     Read more

    See translation
    2
    Map
  • the painted veilSouth American Trip
    Day49

    Bogotá

    October 24, 2016 in Colombia

    Візу вклеїли, я тепер не нелегалка)) І реєструвати туристичні візи, як виявилось, не потрібно, так що все окей) Український посол Луїс Бернардо Рамірез Бранд (так і уявляю його в вишиванці) відписав через 5 днів, повідомивши що я швидко мушу їхати до Боготи, щоб вклеїти візу, і я можу заручитися його підтримкою. Але на той момент все вже вирішилось.
    Богота дуже велика (близько 8-9 млн жителів) і дуже хаотична! Всі місцеві, з якими нам доводилось спілкуватись, застерігали нас дивитись за своїми речима. Кожнісінького вечора в місті утворювались кілометрові пробки - я б здуріла там жити. Ми реально йшли швидше, ніж автобус рухався. Для Боготи, як і для практично всіх південноамериканських міст, характерно те, що центр міста, на відміну від Європи, небезпечний. І добре, що ми заздалегідь про це дізнались з блогу Ореста Зуба, інакше зробили би таку ж помилку як і він і шукали би житло в центрі. До того ж, в Колумбії завжди чомусь безпечна північ і небезпечний південь. Це стосується як країни в загальному, так і районів міст.
    Ще в Боготі багато районів і кожен з них має свій центр - як у Берліні, наприклад.
    Історичний центр Боготи поділений як в Панамі - одна частина не дуже чиста, не дуже безпечна, повно бродяг, а інша, де Палац президента- дуже доглянута і з купою охорони. Фотографувати там мені не дозволили. Ну і за Палацом- дуже гарна з колоніальних часів частина центру - з маленькими кольоровими будиночками.
    Висоту я відчула ще в автобусі. І навіть лягаючи спати, я ще мала задишку. Місто розташоване на рівні 2500 м н.р.м., тут справді холодно, ми ходили в куртках, осінь нас таки наздогнала) Зате нема москітів))) Таки плюс, бо це просто жах з ними.
    Перше що я зробила в Боготі- це випила відому колумбійську каву марки Хуан Вальдез. Вона смачнюща! Але про каву я ше напишу. Побувала також у відомому Музеї Золота. Адже Південна Америка багата на нього, ну і про Ель Дорадо ми теж чули :) Індіанці робили в свій час дуже красиві золоті вироби, жінки були практично з голови до ніг в прикрасах з золота. До речі, імпонує, що в Колумбії послуги гіда входять в ціну квитка!
    Ще в місті дуже класна бібліотека, практично повністю комп'ютеризована + з балкону її 5 поверху відкривається чудова панорама міста.
    Наступну вилазку я зробила самостійно неподалік Боготи у 2 різні місця. Думала, шо не встигну за день обидва, але таки вдалось 🤗
    Перше - лагуна Ґуатавіта. Вважають, що саме це озеро згадується в легенді про Ель Дорадо. Лагуна розташована високо між пагорбами і туди нічого не їхало. Це означало, що мені 7 км треба протопати вгору. І це не було би великою проблемою, якби я не планувала в той день ще в інше місто. Біля підніжжя стояв дідусь, який заробляв тим, що отак підвозив туристів наверх. Почали з ним торгуватись щодо ціни. Мене кінцева все одно не влаштовувала - я знала, що це задорого для такої відстані, але дід нижче не хотів ніяк опускати. А інших варіантів в мене не було. Довелось їхати. Працівники Лагуни спитали в мене потім в скільки обійшлася мені дорога з цим дідом і сказали мені потім, що це нехороша людина. Наверху екскурсія з англомовним гідом тривала близько 2 годин, він розповідав історію цього місця і про місцеву флору. Я його навчила фрази "Розмовляєте українською?"))) Я вам скажу- непроста фраза як на початок)) Він ще сказав, що в них росте одне дерево, і ніхто не знає звідки воно. І один співробітник сказав, що воно з України 😂😂😂 От він мене потяг глянути чи це правда))) Але попередив, що цей співробітник любить вигадувати)) Дерево я бачила таке вперше)) Але сказала йому, що Україна теж велика країна, і може воно десь і росте в нас 😂😂😂 Крім мене була ще колумбійська пара. Лагуна дуже гарна, дуже спокійна. Вона була священним місцем для індіанців. Достеменно про її глибину невідомо і чи там ще є золото- теж. Але більшість напевно таки забрали звідти іспанці в свій час. Це так дивно бути в місці, про яке ти раніше читала, багато чула, але навіть не думала колись туди потрапити... Я почала спускатися вниз пішки, і тут як почалась злива, далі кількох метрів навіть не було видно добре через стіну дощу. Мені гід написав фразу на папері, де я прошу, щоб мене хтось з місцевих підкинув до дороги, але через дощ я навіть не намагалась витягти цей папір, він би відразу розлізся. Проте практично відразу зупинився чоловік, щоб мене підкинути - я промокла наскрізь. Після моїх перших слів щодо того куди мені потрібно він такий: "Ааа, ти не колумбійка?")) Не думала, що мене можуть з ними плутати)) хоча колумбійки дуже різні бувають) Він виявився надзвичайно веселою людиною, з шикарною мімікою Едді Мерфі)) Навіть дивитись на нього було весело)) Сам електрик. Підкинув мене значно далі, ніж я сподівалася, до найближчого міста. Вкінці на моє питання:" Скільки грошей це коштує?" відповів лиш з усмішкою: "Tranquilla" ))
    Далі я поїхала в Зіракіпу. Там знаходиться перше чудо Колумбії - соляна катедра. Це церква, яка розташована 180 метрів під землею, в колишній соляній шахті. І всередині все зроблено з солі, за винятком кількох мармурових плит. Це колосальна робота, яку проробили люди з різних країн і з різних епох. Величезна площа, кілька поверхів, багато зал. Там проводяться різні нагородження, вручення дипломів, концерти (там надзвичайна акустика). Всередині є 3д-кінотеатр, кімната світлових ефектів, масажні спа-крісла. З англомовних відвідувачів я була єдина, тож мала персонального гіда 😁 Він розповідав, що раз там був концерт, де співали 1700 дітей ))) В них всього 20 гідів, тож кожен мав по приблизно 90 дітей в групі, вони були аж червоні 😁 А він такий мимо них проходив з двома англомовними туристами 😂
    В соляній шахті є ще дуже вузькі проходи, я кажу гіду: "Це не для товстих людей", і він сказав, що в нього був випадок, коли один американець реально застряг в такому проході і не міг пройти більше ні назад, ні вперед, почав кричати, якось його з горем пополам витягли.
    Ми з ним проговорили ще про купу різних цікавих речей, включаючи мови, ситуації в наших країнах. Він пояснив ситуацію з референдумом. Виявляється, є 2 нюанси. Перший: прийняття цієї угоди про мир держави з повстанцями означатиме, що людям потрібно пробачити просто людей, які ґвалтували тисячі жінок і вбивали багато людей. Натомість вони стають вільними, їх ніхто не засуджуватиме, вони стануть політиками, будуть їздити до інших країн... Але, додав гід, люди таки переступили би через себе заради миру, якби це був єдиний нюанс. Бо є другий: суспільство незадоволене теперішньою владою. А за цією угодою, замість рівноправ'я всіх гілок влади, яке є зараз, президент отримує більше повноважень. Саме проти цього проголосували люди. Хоча світ думає, що колумбійці не хочуть миру. Тож угоду, можливо, допрацюють і винесуть на повторний референдум..    Read more

    2 comments
    212
    Map
  • Thomas RosmannSouth America 2016
    Day53

    Food V

    October 29, 2016 in Colombia

    Noch ein letztes Mal gibt es kulinarische Köstlichkeiten. Ich habe mir ursprünglich gedacht, ein eigenes Empanada-Special zu machen, aber eine Collage tut's auch. Und natürlich ist diesmal der wichtigste argentinische Beitrag dabei!

    Una última vez algunas de las comidas deliciosas que conseguí en el viaje. Las empanadas las probé en cada país, aunque no es posible decir cual fue la mejor. Y esta vez por supuesto está incluido el aporte más importante argentino.

    1. Mate, Argentina

    2. Cazuela de mariscos, Ushuaia, Argentina
    Es gibt 2 Spezialitäten in Ushuaia. Die eine ist Centolla (im Internet als Königskrabbe übersetzt...) und in dieser Suppe mit diversen Meeresfrüchten enthalten
    Centolla es un tipo de cangrejo típico en Ushuaia y se encuentra en esta cazuela.

    3. Cordero, Ushuaia, Argentina
    Die andere Spezialität ist das Lammfleisch.
    La otra especialidad de Ushuaia.

    4. Mamona, carne llanera, Villavicencio
    Auch Villavicencio ist bekannt für sein köstliches Fleisch, das ich einfach wieder essen musste.
    La carne típica de los llanos.

    5. Coca Quina, La Paz, Bolivia
    Sehr köstliches Coca Cola-ähnliches Getränk, das ich leider erst am letzten Tag in Bolivien probiert habe.
    Bebida similar a la Coca Cola que lamentablemente probé solo el último dia de mi estadía en Bolivia.

    6. Empanadas
    Empanadas gehören einfach zu Südamerika, und es gibt sie in jedem Land ein bisschen unterschiedlich. Es gibt sie mit Fleisch, Huhn, Gemüse, Meeresfrüchten und vielem mehr. In manchen Ländern sind dann auch noch Eier, Oliven, Rosinen oder ähnliches dabei. Ein Grundnahrungsmittel für jeden Reisenden 😉. Reihenfolge: Kolumbien, Peru, Argentinien, Chile, und in der Mitte bolivianische Salteñas.
    Las empanadas las probé en todo lado y fueron algo como un alimento base para la mayoría de los viajeros que comocí, incluyendome a mi. Son de Colombia, Perú, Argentina, Chile y salteñas bolivianas en la mitad.    Read more

    See translation
    Map

You might also know this place by the following names:

Boulevar Niza

Join us:

FindPenguins for iOS FindPenguins for Android

Sign up now