Capurgana

Містечко Капургана називають дверяма Південної Америки, або ж місцем, де Центральна Америка зустрічається з Південною.
Взагалі шляхів добирання з Панами в Колумбію дуже мало. Хоча континент пронизує Панамериканська автомагістраль, якою ми в основному і їздимо, але між Панамою і Колумбією через джунглі - Дерієнський національний парк - вона обривається. Тобто дороги між Панамою і Колумбією нема і наземним шляхом добратися з одної країни в іншу неможливо. Крім того, в цих джунглях переховуються колумбійські повстанці - озброєні злочинні угруповання, тому перетинати цей національний парк строго не рекомендується. Хоча на думку місцевих, дорогу через парк не будують не через "непролазні джунглі", а через те, що завдяки Дерієнській прогалині, як її називають, легше здійснювати наркотрафік. До речі, щодо повстанців: їх війна проти уряду триває вже 52 роки - найдовший конфлікт в історії Південної Америки. Нещодавно президент Колумбії запропонував повстанцям угоду: вони виходять з укриття і стають політичною партією, яка, навіть в разі програшу на виборах, все одно отримає місця в парламенті. За цю угоду президент цього року отримав Нобелівську премію миру. Проте на національному референдумі 52% колумбійців висловились проти... Тож конфлікт триває.
Так от, найпоширеніші шляхи добирання - це літаком в Колумбію (500 доларів з людини за політ в Картагену (нашу ціль), але гляньте на карті - відстань маленька, тож це дуже дорого, ми через Атлантику приблизно за таку ціну летимо), або через острови Сан Блас - кажуть, це рай на землі, але триденна подорож на вітрильнику коштує теж 500 баксів за людину. Я не могла повірити, що це єдині шляхи: надто дорого, місцеві повинні інакше добиратися. Я таки знайшла інший шлях, це не зовсім типовий шлях "грінго", але виглядало пригодницько 😄 І хоч Крістоф дуже хотів таки на острова Сан Блас, проте потім загорівся добиратися саме так 😊
Отже, ми взяли літак з Панама сіті до Пуерто Обальдія - села, що лежить на кордоні з Колумбією. Літак - це голосно сказано. Це літачок з одним пропеллером спереду, на 12 чоловік, де пасажири сидять в одній кабіні з пілотами. Третина пасажирів були діти, одна дитина явно пару днів тому покинула пологовий будинок. Вперше перед посадкою зважували не лише багаж, але й нас 😁 Під час польоту я ще ніколи так не хвилювалась як цього разу.
Під час польоту бачили, як посеред джунглів в озерах на малюсіньких острівцях навіть жило якесь поселення на сотню осіб десь. Навколо купа км нема нічого, крім джунглів! Посадкова смуга була зразу коло моря, тож посадка була видовищна ☺
Ми проштампували наші паспорти і взяли човен до Колумбії, а саме Капургани. Це містечко (як і Пуерто Обальдія) не має доріг і повністю відокремлене від решти країни. Люди танцюють постійно, в них це ніби рефлекс на музику. Ми ще потрапили на святкування дня міста, воно розпочалось ввечері, апогей був в 3.40 ранку, коли запустили феєрверки, які нас розбудили, ну і зранку, коли ми вже гуляли містом, частина людей явно досвятковувала)) Коли ми купляли тут квитки на човен, щоб дістатися Картагени, чоловік спитав звідки ми. Потім сказав, що він був в Джорджії, Чикаго, Оклахомі і перелічив ще декілька штатів. Крістоф такий: "А, робота?", а він такий: "Нє, кокаїн" і усміхнувся. Ми їхали сюди без жодних кліше і стереотипів, але блін, в перший же день в Колумбії 😀 Ну і на інтернет-сторінках різних хостелів пише: "Заборонено вживати наркотики!". Так ти розумієш, що ти таки в Колумбії ))Read more