Національний парк Неброді

Найспокійніша ніч за всю подорож: було прохолодно, за вікном на вітру розвивалися гілки верби, які вчора жувала Альма. Ми з Альмою спали глибоко, вона сама засинала після мікро-прокидань вночі, мені не доводилось її заколисувати. Казкова ніч.

Прокинулись за нашим живим будильником о 06:55, зустріли рожевий світанок. Температура впала за вечір та ніч з 27 до 7. Марк приготував яєшню з асорті сирів, які ми вчора придбали, та вʼяленими томатами. Альма отримала на сніданок варене яйце, гречані пластівці з яблучно-облепиховим пюре та огірок.

Над Етною так і формуються куполоподібні хмари, звідусіль чути дзвіночки корів, коней та овець, в містечку ремонтують дах.

Флореста взагалі неймовірно організоване містечко. Тут чисто, є вілла зі станцією карабінерів, постійно патрулює маленька машина з двома поліцейськими жіночками, є ще одна вілла з лісниками, дитячий майданчик, навість парковка для гелікоптера! І це в містечку на 500 людей, десь серед гір національного парку. Ми в один момент задали одне одному питання, чи не придбати нам тут житло і не лишитись.

Попрощавшись із Флорестою та назбиравши інформацію про життя та ціни на нерухомість в містечку у української жіночки, ми вирушили вглиб Сицилії, у національний парк Неброді. Це найбільший національний парк острова, і славиться він… своїми дикими свинками. Не кабанами, а саме не агресивними свинками.

На обід та другий сон Альми ми зупинились у шикарному ресторані Villa Miraglia. Він стоїть в лісі, в повній тиші. Ідеальне місце для обіднього сну. Тут ми скуштували свіжу пасту зі смачнющими грибами та равіолі з картоплею та трюфелями.

Цікавий зріз відвідувачів: елегантно вдягнені пари поважного віку на дорогих машинах, мисливці, рейнджери та запилені походники з величезними рюкзаками. Марк поспілкувався з однією парою з рюкзаками – дівчина в поході вже четвертий тиждень, хлопець приєднався до неї тиждень тому.

Момо подружився із двома приресторанними білими псами, і вони ганяли навколо зграєю. Марк вчив білих собак сідати та лягати за командою.

Після Альминого сну ми вирушили далі до озера Маулаццо, найулюбленішого озера сициліанців. Вже було близько 17:00, коли ми зрозуміли, що наш мінівен не пройде розмитою лісовою дорогою. Тож ми припаркувалися в лісі, і спустились кілька сотень метрів вниз до озера. У вечірньому тумані та абсолютній тиші озеро виглядало магічно. Одразу в перші десять хвилин ми зустріли велику чорну дику свиню, яка випасалася на узбережжі. Дивне та одночасно фантастичне відчуття, бачити дикого звіра такого розміру ось так просто перед собою.

Зрозумівши, що ми хочемо тут погуляти довше, ми вирішити пошукати ночівлю десь недалеко, щоб завтра при сонячному світлі походити пару годин тут. За пʼять хвилин звідси стоїть лісовий готель Nebris Rifugio, до якого ми і попрямували. Проте в готелі не було вільних місць через фісташковий фестиваль. Я подзвонила на ферму-готель , що стоїть у десяти хвилинах від Refugio. Ті взагалі зачинені до листопада.

Не маючи можливості орендувати кімнату, ми вирішили ночувати в машині. Ми знайшли неймовірне місце недалеко від дороги, ніби природній балкон над долиною національного парку, де і зупинились на ночівлю.

Поки я заколисувала Альму, Марк в тумані приготував пасту з помідорами та оливками, яку ми їли вже всередині машини, бо холод настав немилосердний.Read more