検索条件をリセット
Сицилійські канікули
  • Darynas adventures

Сицилійські канікули

Наші пригоди на Сицилії з 7-місячною Альмою та Момо. Жовтень 2024 もっと詳しく
フォローする概要カレンダー共有共有死ぬまでにやっておきたいことリスト
最新のものから
  • 旅行の開始
    2024年10月4日
    Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Шлях на південь: з Відня до Падуї

    2024年10月4日〜5日, オーストリア ⋅ ☁️ 11 °C

    Нарешті підготувавши квартиру до здачі та зібравши речі за чотирма списками: для нас двох, для Альми та для Момо, ми завантажились в нашу машину. Машину, яка на наступний місяць стане нам і транспортом, і домом.

    Я досі вражена, наскільки продумано Марк усе організував у такому невеликому просторі нашого мінівена. Самостійно розробив та побудував конструкцію розсувного ліжка, яке може опускатися на рівень нижче і трансформуватися у дві лавки, щоб можна було сидіти в машині в разі, якщо погода буде не для гуляння. І це усе з повним заднім сидінням, бо на ньому сиджу я і Альма в автокріслі. Також світло з детектором руху, неймовірна кількість кишень та сіток для організації речей та системи безпеки, щоб не можна було вломитися в машину або у бокс на даху. Гадаю, розробники цієї моделі були б у приємному шоці, якби побачили, як Марк витиснув усе по максимуму з внутрішнього простору машини.

    Усю дорогу з Відня до Італії падав дощ. Мої батьки кажуть, що це хороший знак для подорожі. Проте це нелегко для водія.

    Наша орієнтовна ціль на сьогодні була доїхати хоча б до Штирії, це 3 години шляху. На більше ми і не мріяли сподіватися. Але Альма так добре переносила дорогу, і мені вдавалося її годувати в сон, поки вона сиділа у автокріслі, що ми за цей день поступово ставили галочки навпроти наших найсміливіших цілей: Грац, Клагенфурт, Філлах, Удіне, Венеція!

    І вже після Венеції я почала шукати нам ночівлю. Вирішили ще не спати в машині, бо жовтень у північній Італії майже такий, як у Відні, а у нас ще не встановлено опалення. Я знайшла неймовірну конеферму під Падовою у регіоні Венето, яка здає кімнати у середньовічному домі, і ми відправились туди.

    Приїхали вже на заході сонця. Нас зустріла ґаздиня у штанях в зебру, бутсах і шкірянці, і провела у те, що ми очікували як кімнату. А виявилося, що це цілі апартаменти у старовинному камʼяному будинку. Нам одразу кинулися в очі неймовірні реставраційні роботи, які були проведені в ньому: з любов’ю до матеріалів та деталей, з повагою до минулого.

    Я приготувала нам азіатську лапшу з баклажанами, які ми з собою з дому прихопили, ми повечеряли, і попадали спати.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Шлях на південь: з Падуї до Помпеїв

    2024年10月5日〜6日, イタリア ⋅ ☁️ 17 °C

    Божественно виспалися в спальні з важкими шторами, які не пропускали світло. Поснідали, Альма потренувалася у повзанні, зібрались, показали доні коників, і вирушили в путь.

    В дорозі виявилося, що Альмі не лише подобається джаз, а вона ще й імпровізує голосом під нього.

    На обід зʼїхали з автостради у селищі після Флоренції, заїхали на пагорб і організували пікнік з видом на долину.

    Пошуки ночівлі одночасно із розважанням доні та акробатичним годуванням грудьми мене настільки вимотали, що ми під захід сонця просто запаркували машину десь у Неаполі біля моря, і я сіла дивитись у горизонт. Я трохи видихнула, Марк перейняв пошуки, і буквально за пʼять секунд знайшов кімнатку за 50€ в півгодині машиною від Неаполя.

    Вже по темряві ми дістались ночівлі, Альма нарешті змогла розімʼятись, Марк приготував вечерю, і ми заснули десь по 20:00.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Шлях на південь: з Помпеїв до Сицилії

    2024年10月6日〜7日, イタリア ⋅ ⛅ 21 °C

    Розслаблено прокинулись, поснідали та пішли знайомитися із господарством власника будиночка, де ми зупинились. Пройшли крізь густий сад із інжиром, хурмою та гранатами до вʼєтнамських свинок та павичів. Альма віддала перевагу деревам, тварини її налякали.

    Зібралися потихеньку, і вирушили далі в бік омріяного півдня. Альма неймовірно переносить дорогу як для 7-місячного малюка. Я її розважаю усім арсеналом іграшок по черзі, і вона грається. Засинати їй непросто було, вона звикла до заколисувань на ручках. Тому я враскорячку над нею висіла і годувала, поки Марк намагався ухилитися на автобані від непередбачуваних водіїв, які їдуть однією машиною на дві смуги, не вмикають поворотники і обганяють з короткою дистанцією. Все тіло боліло, бо я їхала не пристібнута, балансуючи на одній нозі, тримаючись руками за різні боки сидіння.

    Ми зголодніли, і я знайшла на гугл мапі ресторанчик недалеко від автобану з дуже гарними відгуками. Ми заїхали на невеличку гору у албанське селище, зупинились біля закладу. І тут вийшов власник, і так нас зустрів, ніби ми його старі друзі і дорогоцінні гості. Виявилося, що це історичний ресторан його мами донни Рози, жінки-емансіпе, яка власними коштами та силами відкрила його в 50х роках.

    В додаток до простої, але якоїсь такої правдивої, справжньої їжі, він зробив нам невеличкий екскурс у історію Калабрії – того регіону, де ми зупинились на обід. Також розповів про болісне обʼєднання Італії та про те, що Гарібальді – не герой. Показав нам дуже цікаву книгу Süditalien від пари німецьких психологів та соціологів, які мешкали в Італії в 60х та писали про політичне та соціальне становище в країні. Також в цьому закладі я побачила книгу про війну рф проти України. І коли я залишила відгук цьому ресторану на гугл мапі, власник написав, що італійський народ стоїть разом з українцями.

    В цьому закладі Альма вперше в житті спробувала рожеві помідори та сир моцареллу. Від моцарелли її було не відірвати.

    Ми вирушили далі, перед нами ще було 230 км шляху та паромна переправа. Вже із заходом сонця ми завантажились на гігантський паром до Сицилії, і за 20 хв були вже на острові.

    Ночувати відправились на агрикультурний кемпінг у Мілаццо, проїхавши хаотичну Мессіну, в яку прибуває паром.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Кемпінг у Мілаццо

    2024年10月7日〜9日, イタリア ⋅ ☀️ 24 °C

    Наш перший ранок на Сицилії! Як тепло, який схід сонця!

    Ми усі відчували, що після трьох денної дороги нам конче необхідно уповільнитися та прийти до себе. Тож ми вирішили просто бути. Прийняти душ, придбати щось поїсти, пройтися вздовж моря. Нікуди не бігти.

    Так і зробили. Помили себе, Альму і Момо. По обіду вирішили вийти з кемпінгу за покупками, ледь встигли прослизнути у двері супермаркета. Він мав закритися о 13:00, а ми підійшли о 13:40, що за місцевими мірками одне й те саме. Вибір був дуже невеликий, але ми взяли макарони, свіже песто, сир пармезан та равіолі з сиром рікоттою та шпинатом. Альма якраз почала засинати у мене в ергорюкзаку, але звуки вулиці її розбудили, і вона поспала всього третину свого часу.

    В кемпінгу ми приготували собі усе куплене, ситно пообідали та погралися з донею.

    На наступний сон вирішили піти прогулятися до моря, від кемпінгу це всього 10 хв пішки. Пройшли засміченими вуличками під квітучими бананами та олеандрами до пляжу. Як же добре нарешті вдихнути морське повітря, як добре очам дивитися в нескінченну синь!

    Мій план на те, що море заспокоїть Альму і вона засне не спрацював. Вона побачила його вперше в житті і була так вражена, що про сон мова не йшла зовсім. Але незабаром вона відправилась у нічний сон. Так і почалися наші ранні відходи на сон і прокидання до сходу сонця.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Мілаццо. Спека у місті

    2024年10月8日〜9日, イタリア ⋅ ☀️ 29 °C

    Прокинулись із сонцем та Альмою, поснідали, погодували Момо. Поки я вкладала доню на перший сон, Марк організовано згорнув наш табір та підготував бус до відʼїзду.

    Після Альминого сну ми вирушили до центру Мілаццо з ціллю пообідати там, спробувати морозиво, повештатися містом, оглянути фортецю та музей моря і поїхати далі до мису та маяку.

    Не так усе виявилось, як бажалось: палюче сонце та спека в місті – не найкращі друзі в подорожі з 7-місячною дитиною та собакою. Спека розтопила нам мізки, Альма була вся мокра. Ми спробували кілька сицилійських десертів, з горем навпіл дійшли до фортеці, розчарувалися у музеї, проте познайомилися із дивакуватим музикантом. Він зіграв для Альми на цілій низці інструментів, два з яких вона вже знає – варган та тамбурин.

    На шляху до фортеці ми зайшли пообідати, хоча їла лише я, а Марк пішов заколисувати Альму на вулицю. Нікому не раджу гуляти із сплячою дитиною італійськими вулицями – галас неймовірний, сховатися від нього ніде. Дитина спить зі своїх звичних півтори годин всього півгодини.

    Після сну та музею та з розтріпленими нервами ми-таки доїхали до мису на заході сонця. Вирішили подивитись кемпінг, що там прямо поруч, та він справив на нас дуже сумне враження. Тож я лише заколисала Альму в слінгу біля моря на тому кемпінгу, і коли вона прокинулась, ми поїхали далі до кемпінгу в Марінелло, щоб погуляти там навколо озер біля моря.

    Доїхали вже в темряві, а на території кемпінгу така краса, я такого ще ніколи не бачила. Місця стоянок обсаджені евкаліптовими деревами, квітнуть олеандри, і це усе на березі моря. Я підрахувала, що одне місце обрамляють приблизно 7 евкаліптів, всього на кемпінгу 149 місць, з них десь 100 мають дерева, решта – інші кущі. Тобто, на території кемпінгу росте 700 евкаліптів! Хоча ні, скоріше так: кемпінг знаходиться у рощі із 700 евкаліптами.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Кемпінг у Марінелло

    2024年10月9日〜10日, イタリア ⋅ ⛅ 25 °C

    Як мені добре тут, серед евкаліптів, на березі моря. Навіть злющі комарі не бісять. Мажу себе і Альму лавандовою олією.

    Так тут дихається добре! Уявляю, яким цілющим могли би бути йога сесії тут, серед евкаліптових дерев.

    Ми готуємо тут овочі з рисом та сочевицею на індійський манір, і це велика віддушина після безперервної сиціліанської тісто-дієти.

    Спека стоїть, відчувається як +34, хоча прогноз каже 27. Сьогодні після обіду небо затягнуло хмарами, і ми ходили до озер Марінелло. Тут роблять зупинку перелітні птахи, але зараз було тихо. Озера прямо попри моря, а узбережжя – височезні скелі, на яких гніздиться селище Тіндарі з базилікою, що нависає прямо над скелею.

    У кемпінгу на 149 паркомісць стоять зараз 14 бусів, включаючи нас. Поруч з нами – родина з Німеччини з маленькою 6-місячною донечкою. Цікаво спостерігати, які діти різні. Важко втриматися від порівнянь: хто скільки і як часто спить, хто як плаче.

    Але вкладати Альму на сон біля моря – неповторно, і я готова так по чотири рази на добу її в слінгу заколисувати. Аби лиш дихати морем.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Флореста 🤍

    2024年10月10日〜11日, イタリア ⋅ ☁️ 24 °C

    Позавчора викристалізувати ритм нашого пересування: не бронювати нічого заздалегідь, а їхати з відкритими очима і зупинятись там, де нам до душі. Їхатимемо в обідню спеку, щоб Альма могла спати під кондиціонером, після її сну зупинятимемося на обід або ночівлю, де нам сподобається. Так буде більше задоволення від подорожі і менше напруги від того, що потрібно бути десь в певний час. І так ми довіряємо своєму серцю, а не відгукам в інтернеті.

    Зібрались сьогодні зранку з кемпінгу в Марінелло, я попрощалась із неймовірним узбережжям та морем на кілька днів, і ми вирушили в центр Сицилії, в гірську місцевість, у національний парк Неброді. Вирішили їхати не автобаном вздовж узбережжя, а вузькою дорогою крізь гори. Нагадало старі українські дороги, лише не вибоїни, а зсуви дороги. Не бронюючи нічого заздалегідь, просто їхати, дивитись довкола і зупинитись там, де нам захочеться.

    Так і зробили - спочатку зупинились біля вицвілої вивіски «Ricotta», де зненацька придбали кілограми сиру, і божественну на смак запечену рікотту – сициліанський делікатес. Альма скуштувала першу свіжу рікотту в своєму житті.

    Проїхали трохи далі, зупинились біля патисерії, де Марк придбав дуже смачне супер-кремообразне фісташкове морозиво. Продавала морозиво дівчина з України.

    Так поступово ми заїхали в крихітне старовинне містечко в горах, і так воно нам сподобалось, що ми вирішили лишитись тут на ніч. Зупинились на порожньому кемпінгу з неймовірним видом на гори і на Етну, над якою куполом лежали хмари.

    На обід завітали до камʼяниці з сімейним рестораном, яким завідує та готує усе мила старенька пара. Тут я спробувала дивну страву – пасту з картоплею та куркумою, а Альма так протестувала, щоб їй також дали щось, що ми їй врізали дольку лимона. То вона її так пристрасно затоптала, наче це був найсмачніший фрукт у світі.

    Поки гуляли містом на післяобідній сон Альми, нам зустрівся сикх та темношкірий тато з двома дітками. Кожен перехожий вітається, навіть якщо зовсім не має настрою: може брови і суворо зсунуті, але завжди звучить bon giorno. Чоловіки і жінки сидять на вулицях на стільчиках і спілкуються. Усі посміхаються Альмі, обсипають компліментами та хочуть взяти на ручки.

    У Флоресті якраз зараз проходить кулінарний фестиваль, але ми тут в четвер, а фестиваль – кожної неділі. Тож ми поїдемо далі.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Національний парк Неброді

    2024年10月11日〜12日, イタリア ⋅ ☁️ 17 °C

    Найспокійніша ніч за всю подорож: було прохолодно, за вікном на вітру розвивалися гілки верби, які вчора жувала Альма. Ми з Альмою спали глибоко, вона сама засинала після мікро-прокидань вночі, мені не доводилось її заколисувати. Казкова ніч.

    Прокинулись за нашим живим будильником о 06:55, зустріли рожевий світанок. Температура впала за вечір та ніч з 27 до 7. Марк приготував яєшню з асорті сирів, які ми вчора придбали, та вʼяленими томатами. Альма отримала на сніданок варене яйце, гречані пластівці з яблучно-облепиховим пюре та огірок.

    Над Етною так і формуються куполоподібні хмари, звідусіль чути дзвіночки корів, коней та овець, в містечку ремонтують дах.

    Флореста взагалі неймовірно організоване містечко. Тут чисто, є вілла зі станцією карабінерів, постійно патрулює маленька машина з двома поліцейськими жіночками, є ще одна вілла з лісниками, дитячий майданчик, навість парковка для гелікоптера! І це в містечку на 500 людей, десь серед гір національного парку. Ми в один момент задали одне одному питання, чи не придбати нам тут житло і не лишитись.

    Попрощавшись із Флорестою та назбиравши інформацію про життя та ціни на нерухомість в містечку у української жіночки, ми вирушили вглиб Сицилії, у національний парк Неброді. Це найбільший національний парк острова, і славиться він… своїми дикими свинками. Не кабанами, а саме не агресивними свинками.

    На обід та другий сон Альми ми зупинились у шикарному ресторані Villa Miraglia. Він стоїть в лісі, в повній тиші. Ідеальне місце для обіднього сну. Тут ми скуштували свіжу пасту зі смачнющими грибами та равіолі з картоплею та трюфелями.

    Цікавий зріз відвідувачів: елегантно вдягнені пари поважного віку на дорогих машинах, мисливці, рейнджери та запилені походники з величезними рюкзаками. Марк поспілкувався з однією парою з рюкзаками – дівчина в поході вже четвертий тиждень, хлопець приєднався до неї тиждень тому.

    Момо подружився із двома приресторанними білими псами, і вони ганяли навколо зграєю. Марк вчив білих собак сідати та лягати за командою.

    Після Альминого сну ми вирушили далі до озера Маулаццо, найулюбленішого озера сициліанців. Вже було близько 17:00, коли ми зрозуміли, що наш мінівен не пройде розмитою лісовою дорогою. Тож ми припаркувалися в лісі, і спустились кілька сотень метрів вниз до озера. У вечірньому тумані та абсолютній тиші озеро виглядало магічно. Одразу в перші десять хвилин ми зустріли велику чорну дику свиню, яка випасалася на узбережжі. Дивне та одночасно фантастичне відчуття, бачити дикого звіра такого розміру ось так просто перед собою.

    Зрозумівши, що ми хочемо тут погуляти довше, ми вирішити пошукати ночівлю десь недалеко, щоб завтра при сонячному світлі походити пару годин тут. За пʼять хвилин звідси стоїть лісовий готель Nebris Rifugio, до якого ми і попрямували. Проте в готелі не було вільних місць через фісташковий фестиваль. Я подзвонила на ферму-готель , що стоїть у десяти хвилинах від Refugio. Ті взагалі зачинені до листопада.

    Не маючи можливості орендувати кімнату, ми вирішили ночувати в машині. Ми знайшли неймовірне місце недалеко від дороги, ніби природній балкон над долиною національного парку, де і зупинились на ночівлю.

    Поки я заколисувала Альму, Марк в тумані приготував пасту з помідорами та оливками, яку ми їли вже всередині машини, бо холод настав немилосердний.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    З національного парку Неброді до Палермо

    2024年10月12日〜15日, イタリア ⋅ ☀️ 16 °C

    Ніч була холодна та в тумані, іноді виходив місяць. Альма проспала з 19:30 аж до 07:00, чому ми були дуже раді, бо було вже світло і трохи тепліше.

    Снідали ми вже назовні, із неймовірним видом на долину. Альма була геть не в гуморі, бо комбінезон, який ми їй через холод вдягли, не давав їй можливості перевертатись та повзати. Але я її змогла розважити різними текстурами лісу: камінням, корою дерев, листям, мохом. Їй було дуже цікаво, і така спокійна діяльність, як вивчення природніх текстур руками, її приємно втомила, і вона дуже легко заснула. Ми всі прилягли на сон в машину, бо ліжко ще було розкрите. За час сну сонце розсіяло туман, і стало дуже тепло. Щойно Альма прокинулась, ми зняли комбінезон та вона радісно змогла поповзати ліжком, а згодом полежати на камінчику і повивчати рослини навколо. Марк за цей час зібрав ліжко, і ми вирушили назад до озера.

    Сьогодні субота, і на шляху до озера на розмитій лісовій дорозі ми майже в затор стали. Нереальна кількість джипів та мотоциклів, які несуться нацпарком, ніби вони на сафарі.

    Ми запаркували машину сьогодні десь за кілометр до озера, зібрались, взяли перекус та воду з собою, посадили Альму Марку в ергорюкзак обличчям до світу, і вирушили в похід. Багато машин, багато туристів, багато грибників та грибів. Ми пішли подалі від туристичного галасу вглиб лісу, насолоджуючись тишею та природою. Момо радісно носився навколо, забігав у озеро та кусав водорості.

    За півтори годинки ми зробили привал, перекусили і я погодувала Альму. Марк пішов подуріти з Момо трохи подалі в ліс, а я поклала Альму животом собі на ноги, і вона вивчала лісовий мікросвіт: подорожник, папороть, пале листя, корінці. Кожен раз, як вона щось знаходила на землі, вона із таким захватом підіймала це обома руками догори, ніби це був найбільший скарб у світі.

    Знов настав час сну, і в цей раз я взяла Альму в рюкзаку обличчям до себе, і поки ми йшли, вона швиденько заснула. Ми вирішили дійти до наступного озера, це мало бути недалеко, і повертатись тоді назад до машини. Через якийсь час ми побачили далеко у лісі родину свинок. А незабаром, коли дорога завернула ліворуч, майже вперлися в них. До озера лишалось всього пару метрів, але після кількох хвилин перемовин, ми вирішили розвертатися і не лякати свиней собакою, та й хто знає, чи вони агресивні, маючи малят поруч.

    Назад ми повернулись швидше. На зворотньому шляху зустріли родину з Мальти з місцевим гідом. Розпитали його про карколомну кількість джипів, що ганяють нацпарком та про креативні підходи до викидання сміття в лісі: розочкою закручені пластикові стаканчики в коріннях дерев, закопані на галявині кілограми сміття, рештки напівспаленого сміття. Відповідь – правила є, контролю недостатньо.

    Так ми й дійшли до машини, а куди їхати ще не вирішили. Була ідея чкурнути на фісташкоаий фестиваль, через який усі кімнати в готелях зайняті. Він проходить в Бронте, а це біля північного боку Етни. А ми плануємо в другій половині подорожі піднятись з північного боку на вулкан, бо це вже південь Сицилії, а ми ще з північчю не познайомились досхочу. Тож цей варіант відкинули. Вирішили прямувати до Палермо. Через силу, бо тиша та спокій лісу та гір нам ближчі за безлад та галас міста. Але час випрати речі, нам усім добряче вимитись, та й рухатись далі північчю острова загалом.

    Буквально година серпантинами парку Неброді, і ми потрапили з +14 у +24, з прохолоди у липучу спеку. Навколо вже не буки та дуби, а пальми. Ми не в зелених горах, а на випаленому сонцем узбережжі моря. Неймовірне поєднання на одному острові!

    Дістались до Палермо, вже на підʼїзді до міста зʼявилось відчуття, ніби ми на машині заїжджаємо у Бангкок або Нью-Делі. Машини їдуть бо-зна-як, паркуються в три ряди, усе в русі і усе сигналить. Квартира поки що тиха, Альма заснула легко і швидко. Цікаво, як буде далі.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Палермо. Знайомимось із містом

    2024年10月13日〜16日, イタリア ⋅ ☀️ 24 °C

    На ніч я закрила вікна металевими жалюзі, щоб вогні міста не світили нам у вікна. Альма заснула дуже легко, без особливих закачувань. Проте ніч була неспокійна, вона прокидалась кілька разів і вже починала балакати по-альмячому, і я її двічі дозаколисувала. Прокинулись ми до сходу сонця, я відкрила вікна, а там величезне небо уже жевріє, чайки зависають над ще сонним містом. Схід сонця – мій найулюбленіший час в подорожах, аби спостерігати за тим, як прокидається місто.

    Ми поснідали на балконі з видом на місто та гори, що обрамляють його. Після першого Альминого сну ми вибрались знайомитися зі столицею Сицилії. Вузькі вулички надавали густу тінь, тому прогулянка була прохолодно-приємною навіть опівдні.

    Палермо – це така динамічна суміш всього та звідусіль, що важко підібрати слова. На думку спадає назва фільму «Все, завжди і водночас». Тут і арабське, і азіатське; і мармур, і вапняк; і люкс, і колосальна бідність; і величність соборів і пошарпаність ринків; і християнство, і іслам. За кожним кутом ховається щось захоплююче. Красиві аутентичні люди, гігантські пальми та фікуси, різнобарвні тук-туки, затишні магазинчики та кафешки, гори сміття, коти, собаки, ящірки, чайки. Люди переходять дорогу, не дивлячись праворуч і ліворуч, а лише вперед. Водії обганяють обганяючого. Повітря вібрує.

    Ми пройшли через ринки Il Capo, Ballaro та антикварну барахолку. Пообідали на спокійній тихій площі, де я заколисала Альму, і ми пішли в бік саду Гарібальді, де ростуть мангрові фікуси космічного розміру. Замовили на вуличному стенді апельсиновий та лимонний сік, від останнього звело зуби.

    Далі попрямували до моря, а звідти через середньовічний арабський район Kalsa назад до квартири. На шляху ми випадково забігли у історичну пекарню, щоб взяти типові смаколики на вечерю. Альма поповзала на мармуровій плиті пекарні, після чого заснула у мене в ергорюкзаку, і прокинулась із чудовим настроєм вже в квартирі.

    Марк доповнив придбані аранчіні (засмажені рисові кульки із овочевою начинкою) та булочки зі свіжою рікоттою салатом зі смаженого коріння фенхелю та мандаринів, і ми смачно повечеряли на балконі на заході сонця.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Палермо. В дитячій лікарні

    2024年10月14日, イタリア ⋅ ☀️ 25 °C

    Найважчий день подорожі. Донечка скидалася всю ніч, була гаряча, прокидалася з плачем, а о 4:00 почала сухо кашляти.

    Ми вирішили йти до дитячої лікарні, благо вона від нас в 15 хв пішки. Марк, не знаючи, як довго ми будемо в лікарні, погодував Момо, і поки виводив його на прогулянку, Альма заснула. Ми теж лягли, поспали годину усі разом.

    Прокинулись – картина та сама. Зібрали усі документи та усе необхідне, дали Альмі жарознижуюче, бо температура була вже 38,4, і пішли.

    О 7:15 ми вже були біля відділення першої допомоги. Маленька кімнатка, сидіння вздовж стіни, екран з мультиками, і величезне дзеркальне вікно у реєстрацію, крізь яке нічого не видно. Усі двері закриті. Перед нами ще одна родина.

    Коли цю родину поглинули автоматичні двері і згодом відпустили, настала наша черга. Хоча ніхто нічого не оголошував, двері біля дзеркального вікна просто відкривалися, як в якомусь научно-фантастичному хоррорі.

    Всередині Альму зареєстрували, зібрали анамнез і відправили назад в ту ж кімнатку чекати. Тим часом, вона наповнювалася стривоженими батьками і змученими дітьми. Я з Альмою в ерго рюкзаку вийшла на вулицю, щоб не контактувати з іншими людьми в такому маленькому просторі. Але мої сподівання на свіже повітря були невиправдані: прямо біля входу батьки почергово стояли і палили цигарки. Тому я гуляла в кількох метрах від входу, але так, щоб бачити, коли Марк мені подасть сигнал, що наша черга прийшла. Ми були другими.

    Пройшло 2 години, не покликали навіть першу родину. Альма вже була стомлена і готова спати. Я розтягувала її активний час як могла, щоб вона не заснула, коли нам треба буде зайти до лікарів на огляд. Пізніше я зробила для себе висновок, що пріоритет завжди треба ставити на Альмі. Якщо їй хочеться спати – створити для неї усі умови, щоб вона могла заснути. Бо наша черга настала аж за 1,5 години. До того часу вона вже була така вимотана, що просто виключилась в рюкзаку.

    Зайшли ми зі сплячою Альмою всередину, лікарі прослухали її ще у рюкзаку, легені чисті. Коли прийшла черга виміряти пульс, вона з жахом в очах прокинулась, побачила чужих людей і дуже розплакалась. Пульс скакав вгору-вниз, не знаю, що це вимірювання показало лікарям. Попри її протест перевірили горло і зібрали сечу на тест. В горлі трохи мокротиння. Призначили якийсь медикамент через інгалятор прямо тут. Нас провели в коридор, підключили до подачі повітря, і надягли на Альму маску для інгаляції. Це її дуже розлютило чи злякало, вона ще дужче розплакалася. Ми з Марком звуками тварин, танцями, ліхтариком її розважали, і вона поступово заспокоїлася.

    Кожен раз, коли підходила асистентка лікарки прослухати її легені або перевірити кількість медикаменту в інгаляторі, Альма знову лякалася і плакала. Вона і так не любить, коли хтось незнайомий, та й навіть знайомий, підходить занадто близько, а тим паче, якщо ще й торкається її. У Альми можна повчитися тілесним межам.

    Коли інгаляцію вимкнули, доня вже була 4 години як без сну. Зазвичай вона засинає після 2. Асистентка лікарки кілька разів намагалась прослухати її стетоскопом, але через плач не могла підрахувати кількість вдихів-видихів. Вона закочувала очі, психувала, на що я їй сказала, що так далі бути не може, і запропонувала спробувати ще раз після сну. Геть змучену, я заколисала Альму в рюкзаку, і вона поспала свої 1,5 години, після яких Марк повідомив лікарям, що ми готові для подальшого огляду. Після ще 40 хв очікування, нас нарешті запросили в оглядову вдруге.

    Лікарка прослухала Альму, яка знову протестувала і плакала, але цій лікарці це не заважало. Вона заспокоїла нас, що проблема не в легенях і що це не псевдокруп, роздрукувала нам покрокову терапію, переклала її і пояснила, в якому разі нам потрібно повернутись в лікарню.

    Після 5,5 годин в лікарні і обговорення усіх можливих варіантів розвитку подій, включаючи моє і Альмине повернення літаком додому, ми нарешті вивалилися на вулицю.

    Придбали ліки, повернулись в квартиру. Подовжили наше перебування в місті на ще 3 ночі. Я погралася з донею, вона активно повзала і досліджувала усе, до чого могла дотягнутися. А потім раптом сама сіла! Незважаючи на те, що хвора і стомлена. Сильна наша дівчинка.

    Марк підмінив мене, щоб я могла трохи відпочити перед ще однією важкою ніччю.

    Увечері ми дали їй прописані ліки, і я її заколисала в сон. Ніч була не легка, але я вже зрозуміла, як найкраще допомогти Альмі, коли вона прокидається з плачем, і в цьому плані було легше. Вона поспала кілька разів по годині-дві, прокинулась о 3:30, трошки погралася, і незабаром заснула на грудях.

    Такий день, що сьогодні без фото.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Палермо. Сицилійський сніданок

    2024年10月15日〜16日, イタリア ⋅ ☀️ 27 °C

    Ніч була довгою і вибоїстою. Я розбудила Альму близько 08:00, бо вона вже дуже неспокійно спала під ранок. Змокла і змучена, вона відкрила оченята і посміхнулася. Фух, це таке полегшення!

    Ми дали їй прописані ліки, і за порадою лікарки, зібрались на ранкову прогулянку. Вирішили поснідати як це роблять сицилійці: гранітою (фруктовим щербетом) та бріошем (білою солодкою булочкою). Від самої ідеї такого сніданку у мене на зубах заскрипів уявний цукор, але інтерес переміг здоровий глузд.

    Ми обрали один з найкласичніших закладів, що роблять найсмачнішу граніту з місцевих фруктів – Caffetteria del Corso. О 8:30 за столиками на проїжджій частині вулиці сиділо всього три людини, до яких приєдналися й ми. Замовили лимонну та мигдалеву граніту, бріоші, сік та каву. Альма отримала від персоналу шматочок апельсину. Їсти подрібнену кригу з мигдалем або лимонним соком виявилося дуже освіжаюче, а бріош помʼякшував холод. Морозиво так щодня на сніданок не поїсиш, а от фруктовий сік або горіхове молоко з кригою – те, що треба, особливо якщо на вулиці +30 в жовтні.

    Після сицилійського сніданку ми повернулись додому, щоб Альма поспала в ліжку. Решту дня ми були вдома. В один із наступних снів Марк вийшов, аби придбати нам щось на обід та оплатити власнику квартири три додаткові ночі, на які ми подовжили наше перебування в місті. Нам зробили знижку: замість 100€ за ніч – 75€, а коли дізнались, що це через хворобу Альми, знизили ще до 65€.

    Увечері ми слідкували за температурою Альми, давали їй ліки та воду і гралися з нею. Енергії у неї менше не стало, тому нам не довелось сумувати.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Палермо, бувай?

    2024年10月16日〜17日, イタリア ⋅ ☀️ 27 °C

    Цієї ночі Альма поспала 4 години поспіль без прокидань. Яке ж це солодке задоволення! Я відчула фізично, як це наповнює енергію: останні ночі з прокиданнями кожну годину були дуже виснажливими. Уявляю, як добре від такого сну одужуючому організму доні.

    З самого ранку було вже спекотно, тому ми лишились снідати вдома. Альма із задоволенням смакувала хурму.

    Весь день ми провели вдома, граючись з Альмою та обговорюючи наступні плани. Так як у неї вже видно прогрес лікування, нам вже хочеться поміняти місто на море, щоб солоне повітря допомогло доні швидше одужати.

    Після Альминого вечірнього сну Марк взяв її під свою опіку, а я, прихопивши Момо, пішла до історичного центру міста за морозивом. Здається, о 20:00 Палермо оживає вдруге. Відкрито усе: від аптек до патисерій, купа людей, звідусіль музика, життя несеться. Я була дуже рада, що Момо був зі мною – ми так рідко гуляємо лише вдвох останнім часом. Та й він усе-таки досить великий чорний пес, із ним я навіть суто візуально почуваюся безпечніше.

    Морозиво я взяла у закладі, яким володіє родина із сином-підлітком. Усі троє роблять та продають морозиво, і спілкуються лише італійською. Виправляли мою вимову італійських назв сортів. Смачне дуже їхнє морозиво, та те фісташкове з Флорести усе одно кремообразніше!

    Вирішили подивитися на стан Альми завтра, перш ніж остаточно вирішити, чи їдемо ми завтра далі, чи ще ні.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Палермо хаотичний

    2024年10月17日〜18日, イタリア ⋅ ☁️ 28 °C

    Сьогодні вирішили нарешті, що ще одну ніч лишаємось тут, бо вже оплачена, а завтра вирушимо до моря. У селище Скопелло на узбережжі моря в годині їзди від Палермо. Воно лежить на південь від найпершого національного парку Сицилії Le Zingaro. Якщо Альма почуватиметься краще, зможемо дійти до першої бухти нацпарку – вона в 1 кілометрі від селища.

    Одразу після пробудження ми вийшли в місто на сніданок. На сьогодні плани були великі: поснідати, подивитись фантастичну церкву La Martorana, піти на сон Альми до міського ботанічного саду, після до магазину з виробами сицилійських майстрів, і під кінець придбати бріош для Марка.

    Марк пропонував піти до магазину з самого ранку, але я наполягла на сніданку та ботсаду, бо до сну Альми лишалася всього година. В ботсаду виявилося, що собакам вхід заборонений, а після пробудження Альми ми дізнались, що магазин, куди хотів піти Марк, закрився на сієсту на 3,5 години. Тому по ботсаду гуляла я з Альмою, поки Марк з Момо фотографували середньовічний арабський район Kalsa. А до магазину не пішли, звісно, нащо нам цілувати замок?

    Прийшли ми додому добряче втомлені, лягли перепочити і забронювати житло у Скопелло. Знайшли цілий будинок, який повністю відповідав нашим запитам, я забронювала та оплатила його. А за пару хвилин отримала повідомлення від орендодавця, що в будинку немає світла і він намагається вирішити цю проблему, але може бути, що ми одну з трьох ночей проведемо без світла.

    Як же ми стомилися від того, що за будь-яким бронюванням житла за усю нашу подорож приховується якесь велике АЛЕ. Бронь не можна було відмінити, не втративши більшу частину оплати. Марк написав booking, орендодавець зі свого боку звʼязався із ними. Треба чекати 24 години для підтвердження відміни бронювання.

    За чверть години орендодавець знову написав, що усе відремонтують і він зробить нам знижку. Ми попросили його повідомити зранку, чи все починено. А самі знову взялися за пошуки альтернативного житла. На жодній платформі не знайшлося нічого підходящого, і ми заснули без рішення цієї проблеми.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Скопелло. Тісні обійми

    2024年10月18日〜19日, イタリア ⋅ ☁️ 23 °C

    На сьогодні усі прогнози погоди обіцяли мало не торнадо: штурм, дощ, вітер, весь набір. Ранок розпочався хмарно, впало пару крапель, прибило пил.

    Вчора вночі Марк вже зніс найобʼємніші речі в машину. А, так, він ще запідозрив, що в палермській квартирі були постільні клопи, через що ми усі речі зібрали у величезні чорні сміттєві мішки, і в такому вигляді завантажили в машину, щоб обережно усе випрати та обробити в Скопелло.

    Сьогодні ми допакували решту речей, отримали підтвердження, що з будинком в Скопелло усе добре, і знову сіли в машину. Аби нарешті вирушити з цього бурлящого котла, цього засміченого Вавилону, Палермо.

    Менше ніж за годину ми вже звертали з траси під вказівником «Скопелло». Гугл мапи завели нас на вузьку дорогу, а з тієї – на ще вужчу, круту, затиснену між двома бетонними парканами. Наш під завʼязку завантажений мінівен видерся із різким сморідом горілого зчеплення у цей вузький провулок. Тут ми зрозуміли, що тут точно щось не те. Марк вирішив виїхати з провулку заднім ходом, і попитати дорогу. Та якось підʼїхав занадто близько до бетонного паркану ліворуч. Настільки близько, що жоден маневр вже не був можливим. Газанути вперед не вийшло, колеса прокручувались та свистіли на крутій камʼянистій дорозі. Ми застрягли. Я відчувала, як усе тіло звело. Почала дихати глибоко і подумки молитися. Марк видряпався крізь відкрите вікно на дах машини і вистрибнув на дорогу, щоб оцінити ситуацію ззовні.

    В цей час підʼїхав орендодавець та підійшла родина, що зупинилась у будинку, до паркану якого ми так ніжно притулились своєю машиною. Чоловіки почали розробляти план дій. А я з жінкою та дітьми піднялася до їхнього будиночка, щоб заколисати Альму.

    Родина виявилася з Німеччини, і вони з Марком швидко обговорили, що треба їхньою машиною з верхньої точки провулка підтягнути тросом нашу машину. Проблема була в тому, що відкриті ворота були внизу провулка, вже за нашою машиною. А тягнути треба було вгору. Там також були ворота, але ніхто не мав від них ключа.

    Поки німець, Матіас, та Марк обговорювали варіанти, Мішель, орендодавець, пішов вивчати ворота, і зміг їх відкрити!

    Тоді Мішель спробував своїм білим паркетником крізь подвірʼя німців виїхати у вузький провулок. У нього не вийшло, і він дав можливість Матіасу проїхати його машиною.

    Матіас спробував виїхати передом, не вийшло. Тоді довго, вперто, ювелірно виїхав задом машини і спустився провулком до нашої машини.

    За цей час Марк розвантажив усі наші речі в чорних сміттєвих мішках, які ми нікому ніколи не хотіли показувати. Він зафіксував трос на нашій та на машині Матіаса. Керований задній хід Матіаса, обережний газ з ручного гальма Марка – і наша машина визволена! Марк потихеньку здав назад і вибрався на ширшу вулицю. 32 хвилини напруги минули.

    Чоловіки швидко закинули наші речі в машину, ми щиро подякували родині, що допомогла нам, і поїхали за Мішелем. За дві хвилини ми вже були біля нашого будинку в оливковій рощі. Випустили нарешті Момо з машини, і він як почав дристати під оливами! Так застресував, бідненький. Ми на 100% справили супер враження на орендодавця: застрягли машиною, речі в чорних пластикових мішках, дитина плаче, собака сре.

    Врешті-решт ми заселились у просторий камʼяний будинок з фантастичним видом на море. Тепер перед нами стояла головна задача – прання. Я вмикаю машинку – нуль реакції, вогники не горять, звуку немає, вода не тече. Спробували усе можливе – не працює. Викликали Мішеля. За годинку він пише, що їде. За ще півгодини, що його машина заглохла, його буксують додому, він візьме іншу машину і таки приїде. Незабаром він стояв перед дверима з валізкою інструментів. За пару секунд вирішив проблему з машинкою, і ми почали прати. Мішель видихнув, попрощався і поїхав.

    Я приготувала вечерю, ми випили по пиву (я – безалкогольне), і звалились спати. Ну і день!    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Скопелло. Останнє слово за будинком

    2024年10月19日〜20日, イタリア ⋅ ☁️ 20 °C

    Вночі нас розбудила буря, Марк закрив вікна, щоб не грюкали. На ранок ми прокинулись у воді. Підлога половини столової та частина гостинної були покриті водою. Я написала Мішелю, жодної відповіді.

    Ми пошукали, чим зібрати воду. В цей час за вікнами штурм тріпав дерева і поливав усе куболітрами дощу. Зібравши частково воду, ми перенесли ігрову зону Альми зі столової до спальні та взялися за сніданок.

    Після сніданку та першого сну доні дощ стих і навіть вийшло сонце. Я зарядила другу порцію прання. Аби скористатися гарною погодою, ми зібралися і вийшли в селище на прогулянку та пошукати щось на обід.

    Неймовірна природа, фантастичне море, гори, а люди якось так дуже дивно побудували це селище тут. Грубо залиті дешевим бетоном дороги для машин, високі бетонні паркани, будівельне сміття. Йти довелось проїжджою частиною, для пішоходів тут немає місця. До моря спуститися можна лише протиснувшись між бетонними стінами та прочапавши по голій землі серед чагарників.

    Повернулись додому, трохи перепочили та зібрались в супермаркет за їжею. Марк обережно спустився машиною по крутій камʼянистій дорозі. На шляху до супермаркету знову почалася злива. Я на секунду задумалася, чи не краще повернутись одразу до будинка, поки камʼяний заїзд ще не зовсім мокрий і слизький. Марк запевнив, що ми заїдемо.

    Біля супермаркету був фермерський магазинчик з овочами, фруктами та місцевими продуктами: вином, медом, пастою, олією. Ми нарешті дорвалися до овочей, набрали досхочу. Власниця магазину так зраділа Альмі, з такою любовʼю її розважала, що наша до чужих сувора дитина навіть посміхалася до неї. У цієї жінки, виявилося, сім онуків!

    Приїхали назад до будинку, Марк дуже вміло й повільно виїхав нашим бусіком крутою дорогою до будинка. А вдома на нас чекав сюрприз: дощ знову завітав до нас всередину. Знову звідусіль вода. Ми її зібрали, взялися за готування вечері. І тут хлоп! – зникло світло. Повна темінь. Я одразу написала Мішелю. За цей час Марк приніс з машини усі джерела світла, які у нас були. Мішель надіслав інструкцію, як увімкнути світло з вулиці. Марк усе зробив, усе знову запрацювало. Але зникла вода. За хвилину Марк знайшов тумблер на насос. Тепер вже працювало точно все. За вечір ще двічі вибивало фазу, кожен раз Марк виходив за скелю перед будинком її вмикати. Після довгих перемовин, Мішель згодився зробити знижку за наші страждання.

    Дощ не припинявся. Ми сіли дивитись прогнози та новини. У Катанії, Рагузі, Сіракузах вулиці перетворилися на річки, у гірському містечку Енна під натиском води зірвався шматок скелі. В нашому селі прогнозувалася сильна злива на всю ніч. Я відчула, що мені вже важко вдихати від цих новин та взагалі останніх днів. Вийшла на вулицю подихати та пострибати, бо напруження в тілі було нестерпне.

    Марк склав план захисту будинку та машини від води та почав його втілювати у життя. Я пішла вкладати доню.

    За ніч не впало жодної краплі.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Скопелло. Карусель хвороби

    2024年10月20日〜21日, イタリア ⋅ ⛅ 20 °C

    Першим, у кого почало дряпати в горлі, був Марк. Ще у Неброді. Потім почала кашляти Альма. Я сподівалась, що мене омине. Але як це можливо, коли ми так тісно живемо разом? Мій час настав сьогодні.

    Прокинулась із головним болем та дряпанням у горлі. Зробила дихальні вправи, після сніданку прийняла ібупрофен. Сіли усі разом у ванній кімнаті дихати паром від гарячого душу. Полегшало. Зрозуміли, що нам усім треба трохи осісти та видужати остаточно. Подивились мапу опадів та прогнози на наступні пару днів, обговорили варіанти, і вирішили подовжити оренду будинка, хоч яким би він не був, на ще дві ночі. Усе ж краще, ніж їхати зараз на південь, де вулиці заливає дощем.

    Сьогодні виходили лише на терасу та в сад. Будинок, як ніби жінка, що на зовнішність красуня, а за гарним фасадом – купа хронічних хвороб.

    Увечері спостерігали на терасі за тим, як над морем визріває гроза. Як білі хмари збираються одна до одної, сіріють, важчають та закривають пів неба. За годину хмара була вже над нами, і ми пішли в будинок. Зробили ще одну парову сесію, випили чаю та лягли спати.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Скопелло. Хворіємо у віллі на морі

    2024年10月21日〜23日, イタリア ⋅ ⛅ 23 °C

    В ці дні то дощило, то виходило оздоровче сонечко. Я хворіла так, що не могла навіть думати. Сили були лише на те, щоб Альму на сон вкладати.

    Це такі незабутні моменти, коли вона лежить у колисці з моїх рук, і я животом можу відчувати, як вона дихає. Моя люба дитина.

    Море – це така сила, що навіть хворіти поруч із ним легше. Я дуже вдячна цьому будинку за море, яке видно з кожного вікна.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Поджіореале. Місто-привид

    2024年10月23日〜24日, イタリア ⋅ ☁️ 22 °C

    Сьогодні ми нарешті зібрались та виїхали зі Скопелло, так і не побувавши тут на пляжі.

    Ми прямували до Агрідженто, до найбільшого комплексу давньогрецьких храмів. А на шляху вирішили зупинитись у Поджіореале Веккіо, місті-привиді.

    Тут холодною ніччю 14 січня 1968 року землетрус зруйнував більшість будинків, під завалами якого загинуло більше 200 людей. Містечко невелике, мабуть, за розміром та населенням як Флореста, в якій проживає 500 людей.

    Місто наче реставрують, ідуть якісь роботи. Будівельники пропустили нас крізь ґрати. Одразу в очі кинулось, як природа забирає своє: крізь будинки буяють дерева, між цеглинами живуть бджоли, шершні та оси, на балконах ростуть інжирні кущі. Неймовірно красиве містечко. Витончені фасади, фрески на стелях, рештки величезного храму, остов бібліотеки. Місто малесеньке, на три вулиці, розташоване на горі з видом на пагорби й поля.

    Я намагалась уявити собі, яким було життя людей у Поджіореале у 1968 році. Чим вони переймались, що любили вдягати, як дивились на гори навкруги. І серце стискається, коли думаю про те, як їхні життя було зруйновано в одну мить. Така багатостраждальна сицилійська земля: завойовники, виверження вулканів, тайфуни, землетруси, війни, мафія.

    За час шторму й зливи вулиці міста ще й залило товстим шаром землі, покривши рештки асфальту. Цікаво, чи його дійсно відбудують?

    Нижче в долині було побудовано нове місто Поджіореале. Якщо подивитись на Гугл Мапах, то воно усе таке геометричне, вулиці колами розходяться від трьох точок. Деякі споруди мають футуристичний вигляд. Мабуть, архітектори хотіли створити місто майбутнього, вселити надію людям, які пережили таке горе. Та з нового міста дуже добре розгортається вид на покинуте, зруйноване старе, що вже 56 років нагадує про страшну ніч.

    Погулявши зарослими вулицями міста-привида, ми вирушили далі, до Агрідженто. Або Джірідженді, як його називають сицилійці. Заселились у пансіон на пагорбі у 15 хв від археологічного комплексу, і полягали спати.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Агрідженто. Руїни давньогрецького міста

    2024年10月24日〜25日, イタリア ⋅ ☁️ 24 °C

    У пансіоні, де ми зупинились, подавали сніданок. Якщо дуже кортить завʼязати із солодким та випічкою – треба на пару тижнів приїхати до Сицилії. Тут від солодкого злипнеться усе й назавжди, і більше не схочеться. На сніданок з двох солодких обираєш найменш солодке. Або не їсиш взагалі, бо альтернативи немає.

    Після сніданку й багатостраждального сну Альми ми вирушили до археологічного комплексу Долина храмів, одного з найбільших зі збережених в Європі.

    Навіть у жовтні тут величезна кількість туристів: американці, французи, німці, багато азіатів. Але ареал настільки масштабний, що завжди можна було знайти маршрут всамітнення.

    Комплекс настільки продумано зроблений, що ми майже весь час були в тіні. Дуже зелено, багато оливкових, мигдальних дерев, пальм, різноманітних кущів. Руїни храмів вражають величчю й філігранністю оздоблення. Відстань між храмами дає уявлення про розмір тогочасного міста Акрагас, як воно називалось свого часу. Місто було засновано у V столітті до нашої ери, у ньому в його найкращі часи мешкало близько 300 000 людей. І воно було очевидно неймовірно красивим.

    На сон Альми ми спустились у сади Калімбетри – саду, відновленого з давньоримського, зі сторічними оливковими деревами, цитрусовими усіх видів, мигдалем, хурмою, гранатами, розами та ще сотнями інших фантастичних рослин. Це було неймовірно! Мені здається, що так виглядає рай. На деревах дозрівають лимони, помело, апельсини, грейпфрути, бергамот, вибухнули від перезрівання гранати, стікає соком хурма. Це було найгарніше місце для сну за усю подорож. Надихались ми з Альмою пʼянкими ароматами цвіту апельсину, наситили очі зеленою красою, і поїхали назад до пансіону.

    На шляху заїхали у місто пообідати-повечеряти, але усе було зачинене за італійською традицією до вечора. Ми знайшли крихітну піцерію на виїзді, і швидко зʼїли по маленькій піці. Альма хрумтіла червоним перчиком.

    За годинку ми вже були в кімнаті, гралися з донею та планували наступну ночівлю.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Таорміна. Місто в зелені і натовпах

    2024年10月25日〜26日, イタリア ⋅ ⛅ 22 °C

    Із чим нам пощастило в плані оренди житла, так із тим, що нам завжди йшли назустріч із пізнім чек-аутом. Ми даємо можливість Альмі поспати перший денний сон в ліжку, перш ніж виїжджати далі. Так, після першого сну доні, ми зібрались і виїхали в Таорміну.

    Оминаючи південні міста Сиракузи, Ното, Рагуза, Катанія, проїхавши повз омріяну Етну, ми приїхали у найгарніше місто Сицилії – Таорміну. Місто, яке вже кілька століть є місцем відпочинку заможної еліти. Місто, що прилипло до гори над морем, і що потопає у розкішній зелені.

    Статус найгарнішого міста забезпечує Таорміні безперебійний потік туристів без вихідних та пауз. Після трьох тижнів у напівпорожніх містечках та селах Сицилії для нас це був шок. На всього двох існуючих вулицях усе заповнено людьми, що йдуть плече до плеча. Рухаючись від магазинчиків із сицилійськими продуктами до ресторанів із цінами, вдвічі вищими за віденські, люди створюють таку масу, що не видно землі.

    Ми швидко звернули у провулок, і видихнули в тиші. Перед нами були освітлені нічним світлом руїни німфеуму (давньогрецького храму, присвяченому німфам), оточеного пальмами та кущами олеандру. Видихнувши тут від натовпу, ми повернулись до квартири.

    Після того, що ми побачили на півночі Сицилії, було враження, ніби Таорміна – це фейк, вилизана картинка. Жодної бетонної споруди, жодного сміття, жодної машини або мопеду. Нереально. Було відчуття, ніби це обман. Але промайнула думка, що це дуже зручно – знаходитись у місті, в якому усе в пішій доступності.

    Вирішили завтра оглянути місто, а післязавтра поїздити околицями.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Таорміна. Понад містом

    2024年10月26日〜27日, イタリア ⋅ ☁️ 20 °C

    На сьогодні план був в активний час Альми сходити до величезного античного театру у місті, на її сон – до саду Комунальної вілли, потім кудись на обід, а на наступний сон – спуститись фунікулером вниз до моря. Але в комплекс театру стояла черга на двісті людей, до нього не пускали з собаками, для саду було зарано, тож ми пішли блукати містечком, намагаючись триматись вузеньких безлюдних провулків. Так ми натрапили на віддалену від туристичного потоку піцерію, де ми з Альмою поїли салат із фенхелю та апельсину, а Марк – неаполітанську піцу.

    Звідти ми планували повернутися до саду, щоб Альма могла поспати в тиші. Але на шляху туди ми побачили вказівку до церкви Madonna della Rocca. Це церква, вбудована у скелю на пагорбі над Таорміною. Вирішили звернути за вказівкою, сподіваючись, що це буде також тихий маршрут. І не помилилися.

    Сходинка за сходинкою ми підіймалися вгору, і перед нашими очима розверталась мальовнича картина міста на скелях, бухти та безкрайнього моря. За півгодини ми були на верхівці пагорбу, звідти відкрився вид на іншу бухту із містом Джардіні Наксос та його піщаним пляжем та на долину між горами та містечком Кастельмола, що гніздиться на верхівці сусіднього пагорбу.

    Ми присіли у крихітне вуличне кафе випити лимонаду. Я ще й зголодніла, як завжди на грудному вигодовуванні. Тож замовила тост з сиром і обрала в холодильнику сицилійський лимонад із сіллю. Власниця кафе нам дуже сподобалась – така якась розслаблена, адекватна. Сказала, що це дуже особливий напій, допомогла нам пересісти з вітряного місця на сонячне. Лимонад мені дуже зайшов, ідеально збалансований ізотонічний напій на спеку. Нарешті нам усім вдалося дійсно розслабитись: ми пили свої лимонади і насолоджувалися видом, Альма бавилася своєю шляпкою, а Момо відпочивав під столом.

    Ми потихеньку спустились вниз до міста, я вклала Альму спати в квартирі. Після сну ми засковзнули у супермаркет за пʼять хвилин до закриття, щоб скупитися на вечерю та пошукати такий солоний лимонад. Лимонаду там не було. Зате він був у піцерії за кутом від супермаркету! Я одразу набрала цілу гору на подарунки.

    Хоч і у дуже туристичному місті, та це був приємний день із таким смачним відкриттям.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Савока. Вглиб південної Сицилії

    2024年10月27日〜28日, イタリア ⋅ ☀️ 20 °C

    Сьогодні нашою ціллю були містечка навколо Таорміни. В одному з них знімали Хрещеного батька, у середньовічному селищі Савока. Окрім нього ми планували заїхати у набагато менш популярне містечко Касальвеккіо та ніби-то закинуті селища Місітано Суперіоре, Сан Карло та Ріміті, про які ми прочитали в статті сицилійського гіда про його улюблені місця на острові. Він описував ці місця як неймовірно затишні селища в єднанні з природою.

    Після сніданку та першого денного сну Альми ми вирушили скаженим серпантином з Таорміни на північний схід, в гірську місцевість. Спочатку рухалися досить вільно, наскільки це можливо у сицилійському трафіку з непередбачуваними водіями. А коли почали наближатися до Савоки, встали у тягнучку. Величезні туристичні автобуси, забиті гостями зі Штатів, везли їх у місце, де їхній улюблений Майкл Корлеоне сватався та одружувався на Аполонії.

    Погулявши селищем та заглянувши у славнозвісний бар Вітеллі та у церкву святої Лючії, де відбувалося весілля у фільмі, ми повернулися до машини та вирушили серпантином далі вглиб гір.

    Стара вузесенька дорога в горах петляла й петляла. Нам вже не зустрічався туристичний транспорт – тут просто не було жодного транспорту. Дорога справляла враження, ніби про неї забули. Розмітка стерлась, хоча яка там розмітка – на дорозі помістилося б 1,5 машини поруч, дві б і не розійшлися. Звідусіль було видно залишки селів після нещодавньої затяжної зливи.

    А навкруги була пасторальна краса: зелені гори, камʼянисті долини, то там, то там невеличкі селища, розкидані схилами гір.

    Так ми доїхали до Касальвеккіо Секуло, де вирішили прогулятися, поки Альма спатиме у ергорюкзаку. Марк зайшов у єдину в селищі кавʼярню, аби замовити каву та щось смачненьке. Виявилося, що власник кавʼярні – аргентинець, який переїхав до Сицилії, коли у нього народилась донька. В Аргентині, судячи з його розповідей, не місце для молодої родини з дитиною. Він шукав безпечніше місце, але й таке, де менталітет був би схожий на аргентинський.

    Поки Марк балакав із аргентинцем, я намагалась заколисати Альму біля кавʼярні. А чоловіки, що сиділи за столиками на вулиці, корчили їй рожиці.

    Запакувавши смаколики з кавʼярні з собою, ми пішли гуляти вузенькими вуличками. Вистачило 15 хвилин, щоб пройтися усіма провулками, і ми вийшли трохи вище селища. Звідти розпочиналась прогулянкова стежка, яка вела зигзагом вгору. Ми були б не ми, якби не попленталися туди, ніби гори нас кличуть, а ми безсилі відмовити. Так ми і крокували вимощеними сходинками між височеними евкаліптами стежкою, яка вела незрозуміло куди. Альма спала, тому я була готова йди будь-куди, де тихо Ми вибралися до дороги на пагорбі, де стежка загадковим чином скінчилась. Далі ми пішли вже старою дорогою. За чверть години дійшли до верху гори, подивились на маленьку церкву, та відправились назад.

    Потім Богом забутою дорогою ми доїхали до селищ Місітано Суперіоре та Сан Карло, в якому вулиці були настільки тісні, що у двох будинків були зідрані кути проїжджаючими повз будинки машинами.

    Тут я відчула, що мені моторошно їхати далі такою дорогою, і Марк знайшов інший шлях із більш ширшим прикриттям. Ріміті виявилося взагалі не таким, як його описував сицилійський гід. Бетон, сітка рабиця та кілька будинків – от і все.

    Тож ми поїхали назад, повернулися до Таорміни, приготували вечерю та полягали спати.

    А ще у Альми сьогодні виліз третій зуб!    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Сицилія, arrivederci?

    2024年10月28日, イタリア ⋅ ☀️ 21 °C

    Сьогодні було прийнято рішення рухатися в бік порому з Сицилії, щоб завтра перебратися на континентальну частину Італії. Але спочатку побути хоча б пару годин на пляжі, вперше за всю подорож.

    Після першого денного сну Альми ми спитали власників квартири, чи можемо ми лишити машину у їхньому закритому подвірʼї та повернути ключі вже після повернення з пляжу. Отримавши позитивну відповідь, ми вирушили до фунікулеру. Так як Таорміна розташована на скелях над морем, вниз до пляжу спуститися пішки можна за 40 хвилин автодорогою, що серпантином звивається вниз, або фунікулером за пару хвилин.

    Після невеликої затримки та біготні туди-сюди через намордник Момо, ми у прозорій кабінці з видом на місто спустились до моря. Судячи з усіх відгуків, на один з найгарніших пляжів Сицилії. На березі було три заклади з терасами та одна школа сьорфингу. Праворуч та ліворуч – мальовничі скелі у зелені. Посеред пляжу – невеличка коса, що веде до скелястого острова Isola Bella. Скажена кількість людей хаотично відпочивала на цій косі та на крихітному шматочку землі перед островом.

    Перед тим, як розташуватись на пляжі, ми вирішили відвідати острів. Переступаючи через лежачих людей, ми пройшли до нього, а там нас зустрів славнозвісний сицилійський сеньйор бетон. Яким було залито більшу частину острова. Серед скель було вбудовано кількаповерхову віллу. Вдовж стежки з каміння, проволоки, бетону та чиєїсь лихої фантазії були поставлені стіни з незрозумілою функцією. За вхід на острів треба було заплатити 5€ та спробувати перехитрити непростий механізм турнікету.

    Острів дійсно неймовірно красивий, як і каже його назва, але люди так його спотворили, що було боляче на це дивитись. Сумні, ми повернулись до пляжу.

    Марк розкрив намет-мушлю для Альми, вона трошки погралася всередині, і я взяла її вкладати на сон. Марк трошки зайшов у воду, поки маленька спала. Момо весь час намагався його врятувати із диким криком.

    Коли Альма прокинулась, сонце зайшло за скелю, і весь пляж покрився тінню. Один за одним, люди зібралися й пішли. Ми також повернулись до міста, повернули ключі, та виїхали машиною в бік Мессіни. Нашою ціллю був кемпінг з віслючками в околицях міста, від якого нам на завтра лишалося всього 30 хв до парому.

    Коли ми дісталися Мессіни, сонце вже зайшло і було темно. Якась тісна, напіврозмита зливою дорога вела нас у промислову зону міста. Стало дуже незатишно, та й машина наша такою дорогою не змогла б проїхати далі. Важко було уявити, що так можна доїхати до кемпінгу. Стомлені, ми почали панічно шукати альтернативу. Марк подзвонив у кемпінг на березі моря, вони підтвердили, що мають вільні місця. Проблема була в тому, що до нього треба було повертатися дві третини шляху, який ми сьогодні проїхали від Таорміни. В нервовій тиші ми вирушили цим шляхом знову.

    Близько 20:30 ми заїхали на кемпінг. Марк почав розвертати ліжко, а я взяла Альму в слінг на нічний сон. Було чути потужні хвилі, я вийшла зі сплячою донею до берега подихати морем.

    Цієї ночі Альма спала довго і глибоко.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • Darynas adventuresСицилійські канікули旅行者

    Додому: В Апеннінських горах

    2024年10月29日〜30日, イタリア ⋅ ☀️ 19 °C

    Зранку, поки Альма спала свій перший денний сон, Марк спробував скупатись в морі, але вода була покрита плівкою незрозумілої етимології, тому він утримався.

    За півтори години ми були в Мессіні, в черзі на паромну переправу. Тепер вже остаточно: бувай, Сициліє! Дякую за цю подорож, за сонце, за +28 у жовтні, за фантастичне морозиво і передоз фісташками!

    Ми досить швидко пронеслися мафіозною Калабрією з її зеленими горами неймовірної краси. На ночівлю Марк обрав місце біля озера Сіріньо в горах регіону Базилікати – не кемпінг, а стоянку для кемперів. Пʼять паркомісць, біля кожного лавочка та бокс з розетками та питною водою. Зі стоянки вид на долину та гори навколо, від якого перехоплює дух.

    Ми розстелили ігровий килимок, вдягли Альму потепліше і вона із величезним задоволенням гралася та повзала. Марк в цей час розвертав ліжко, а я готувала вечерю. А Момо вирішив вивалятися у тухлій рибі зі смітника. Після чого був митий із цілою пляшкою шампуню.

    Сонце останнім червоним промінням залило долину, і зникло за горою. Ніч була помітно холодною, Альма спала у вовняному комбінезоні. Дуже неспокійний був сон, вона прокидалась майже кожної години.    もっと詳しく

    翻訳をご覧ください
  • 2025© FindPenguins
  • ホーム
  • 当社について
  • グループ追跡
  • プレス
  • 規約
  • プライバシー & Cookies
  • ヘルプセンター
  • 印象