Наші пригоди на Сицилії з 7-місячною Альмою та Момо. Жовтень 2024 Leggi altro
  • Darynas adventures

Elenco dei paesi

  • Italia Italia
  • Austria Austria
Categorie
Campeggio, Famiglia, Escursionismo, Natura, Tour, Natura selvaggia, Animali selvatici
  • 3,2kchilometri percorsi
Mezzi di trasporto
  • Volo-chilometri
  • Camminare-chilometri
  • Hiking-chilometri
  • Bicicletta-chilometri
  • Motocicletta-chilometri
  • Tuk Tuk-chilometri
  • Auto-chilometri
  • Treno-chilometri
  • Autobus-chilometri
  • Camper-chilometri
  • Caravan-chilometri
  • 4x4-chilometri
  • Nuoto-chilometri
  • Pagaiare/Remare-chilometri
  • Motoscafo-chilometri
  • Barca a vela-chilometri
  • Casa galleggiante-chilometri
  • Traghetto-chilometri
  • Nave da crociera-chilometri
  • Cavallo-chilometri
  • Sci-chilometri
  • Autostop-chilometri
  • Cable car-chilometri
  • Elicottero-chilometri
  • A piedi nudi-chilometri
  • 29impronte
  • 28giorni
  • 266fotografie
  • 0Mi piace
  • Шлях на південь: з Відня до Падуї

    4–5 ott 2024, Austria ⋅ ☁️ 11 °C

    Нарешті підготувавши квартиру до здачі та зібравши речі за чотирма списками: для нас двох, для Альми та для Момо, ми завантажились в нашу машину. Машину, яка на наступний місяць стане нам і транспортом, і домом.

    Я досі вражена, наскільки продумано Марк усе організував у такому невеликому просторі нашого мінівена. Самостійно розробив та побудував конструкцію розсувного ліжка, яке може опускатися на рівень нижче і трансформуватися у дві лавки, щоб можна було сидіти в машині в разі, якщо погода буде не для гуляння. І це усе з повним заднім сидінням, бо на ньому сиджу я і Альма в автокріслі. Також світло з детектором руху, неймовірна кількість кишень та сіток для організації речей та системи безпеки, щоб не можна було вломитися в машину або у бокс на даху. Гадаю, розробники цієї моделі були б у приємному шоці, якби побачили, як Марк витиснув усе по максимуму з внутрішнього простору машини.

    Усю дорогу з Відня до Італії падав дощ. Мої батьки кажуть, що це хороший знак для подорожі. Проте це нелегко для водія.

    Наша орієнтовна ціль на сьогодні була доїхати хоча б до Штирії, це 3 години шляху. На більше ми і не мріяли сподіватися. Але Альма так добре переносила дорогу, і мені вдавалося її годувати в сон, поки вона сиділа у автокріслі, що ми за цей день поступово ставили галочки навпроти наших найсміливіших цілей: Грац, Клагенфурт, Філлах, Удіне, Венеція!

    І вже після Венеції я почала шукати нам ночівлю. Вирішили ще не спати в машині, бо жовтень у північній Італії майже такий, як у Відні, а у нас ще не встановлено опалення. Я знайшла неймовірну конеферму під Падовою у регіоні Венето, яка здає кімнати у середньовічному домі, і ми відправились туди.

    Приїхали вже на заході сонця. Нас зустріла ґаздиня у штанях в зебру, бутсах і шкірянці, і провела у те, що ми очікували як кімнату. А виявилося, що це цілі апартаменти у старовинному камʼяному будинку. Нам одразу кинулися в очі неймовірні реставраційні роботи, які були проведені в ньому: з любов’ю до матеріалів та деталей, з повагою до минулого.

    Я приготувала нам азіатську лапшу з баклажанами, які ми з собою з дому прихопили, ми повечеряли, і попадали спати.
    Leggi altro

  • Шлях на південь: з Падуї до Помпеїв

    5–6 ott 2024, Italia ⋅ ☁️ 17 °C

    Божественно виспалися в спальні з важкими шторами, які не пропускали світло. Поснідали, Альма потренувалася у повзанні, зібрались, показали доні коників, і вирушили в путь.

    В дорозі виявилося, що Альмі не лише подобається джаз, а вона ще й імпровізує голосом під нього.

    На обід зʼїхали з автостради у селищі після Флоренції, заїхали на пагорб і організували пікнік з видом на долину.

    Пошуки ночівлі одночасно із розважанням доні та акробатичним годуванням грудьми мене настільки вимотали, що ми під захід сонця просто запаркували машину десь у Неаполі біля моря, і я сіла дивитись у горизонт. Я трохи видихнула, Марк перейняв пошуки, і буквально за пʼять секунд знайшов кімнатку за 50€ в півгодині машиною від Неаполя.

    Вже по темряві ми дістались ночівлі, Альма нарешті змогла розімʼятись, Марк приготував вечерю, і ми заснули десь по 20:00.
    Leggi altro

  • Розслаблено прокинулись, поснідали та пішли знайомитися із господарством власника будиночка, де ми зупинились. Пройшли крізь густий сад із інжиром, хурмою та гранатами до вʼєтнамських свинок та павичів. Альма віддала перевагу деревам, тварини її налякали.

    Зібралися потихеньку, і вирушили далі в бік омріяного півдня. Альма неймовірно переносить дорогу як для 7-місячного малюка. Я її розважаю усім арсеналом іграшок по черзі, і вона грається. Засинати їй непросто було, вона звикла до заколисувань на ручках. Тому я враскорячку над нею висіла і годувала, поки Марк намагався ухилитися на автобані від непередбачуваних водіїв, які їдуть однією машиною на дві смуги, не вмикають поворотники і обганяють з короткою дистанцією. Все тіло боліло, бо я їхала не пристібнута, балансуючи на одній нозі, тримаючись руками за різні боки сидіння.

    Ми зголодніли, і я знайшла на гугл мапі ресторанчик недалеко від автобану з дуже гарними відгуками. Ми заїхали на невеличку гору у албанське селище, зупинились біля закладу. І тут вийшов власник, і так нас зустрів, ніби ми його старі друзі і дорогоцінні гості. Виявилося, що це історичний ресторан його мами донни Рози, жінки-емансіпе, яка власними коштами та силами відкрила його в 50х роках.

    В додаток до простої, але якоїсь такої правдивої, справжньої їжі, він зробив нам невеличкий екскурс у історію Калабрії – того регіону, де ми зупинились на обід. Також розповів про болісне обʼєднання Італії та про те, що Гарібальді – не герой. Показав нам дуже цікаву книгу Süditalien від пари німецьких психологів та соціологів, які мешкали в Італії в 60х та писали про політичне та соціальне становище в країні. Також в цьому закладі я побачила книгу про війну рф проти України. І коли я залишила відгук цьому ресторану на гугл мапі, власник написав, що італійський народ стоїть разом з українцями.

    В цьому закладі Альма вперше в житті спробувала рожеві помідори та сир моцареллу. Від моцарелли її було не відірвати.

    Ми вирушили далі, перед нами ще було 230 км шляху та паромна переправа. Вже із заходом сонця ми завантажились на гігантський паром до Сицилії, і за 20 хв були вже на острові.

    Ночувати відправились на агрикультурний кемпінг у Мілаццо, проїхавши хаотичну Мессіну, в яку прибуває паром.
    Leggi altro

  • Кемпінг у Мілаццо

    7–9 ott 2024, Italia ⋅ ☀️ 24 °C

    Наш перший ранок на Сицилії! Як тепло, який схід сонця!

    Ми усі відчували, що після трьох денної дороги нам конче необхідно уповільнитися та прийти до себе. Тож ми вирішили просто бути. Прийняти душ, придбати щось поїсти, пройтися вздовж моря. Нікуди не бігти.

    Так і зробили. Помили себе, Альму і Момо. По обіду вирішили вийти з кемпінгу за покупками, ледь встигли прослизнути у двері супермаркета. Він мав закритися о 13:00, а ми підійшли о 13:40, що за місцевими мірками одне й те саме. Вибір був дуже невеликий, але ми взяли макарони, свіже песто, сир пармезан та равіолі з сиром рікоттою та шпинатом. Альма якраз почала засинати у мене в ергорюкзаку, але звуки вулиці її розбудили, і вона поспала всього третину свого часу.

    В кемпінгу ми приготували собі усе куплене, ситно пообідали та погралися з донею.

    На наступний сон вирішили піти прогулятися до моря, від кемпінгу це всього 10 хв пішки. Пройшли засміченими вуличками під квітучими бананами та олеандрами до пляжу. Як же добре нарешті вдихнути морське повітря, як добре очам дивитися в нескінченну синь!

    Мій план на те, що море заспокоїть Альму і вона засне не спрацював. Вона побачила його вперше в житті і була так вражена, що про сон мова не йшла зовсім. Але незабаром вона відправилась у нічний сон. Так і почалися наші ранні відходи на сон і прокидання до сходу сонця.
    Leggi altro

  • Мілаццо. Спека у місті

    8–9 ott 2024, Italia ⋅ ☀️ 29 °C

    Прокинулись із сонцем та Альмою, поснідали, погодували Момо. Поки я вкладала доню на перший сон, Марк організовано згорнув наш табір та підготував бус до відʼїзду.

    Після Альминого сну ми вирушили до центру Мілаццо з ціллю пообідати там, спробувати морозиво, повештатися містом, оглянути фортецю та музей моря і поїхати далі до мису та маяку.

    Не так усе виявилось, як бажалось: палюче сонце та спека в місті – не найкращі друзі в подорожі з 7-місячною дитиною та собакою. Спека розтопила нам мізки, Альма була вся мокра. Ми спробували кілька сицилійських десертів, з горем навпіл дійшли до фортеці, розчарувалися у музеї, проте познайомилися із дивакуватим музикантом. Він зіграв для Альми на цілій низці інструментів, два з яких вона вже знає – варган та тамбурин.

    На шляху до фортеці ми зайшли пообідати, хоча їла лише я, а Марк пішов заколисувати Альму на вулицю. Нікому не раджу гуляти із сплячою дитиною італійськими вулицями – галас неймовірний, сховатися від нього ніде. Дитина спить зі своїх звичних півтори годин всього півгодини.

    Після сну та музею та з розтріпленими нервами ми-таки доїхали до мису на заході сонця. Вирішили подивитись кемпінг, що там прямо поруч, та він справив на нас дуже сумне враження. Тож я лише заколисала Альму в слінгу біля моря на тому кемпінгу, і коли вона прокинулась, ми поїхали далі до кемпінгу в Марінелло, щоб погуляти там навколо озер біля моря.

    Доїхали вже в темряві, а на території кемпінгу така краса, я такого ще ніколи не бачила. Місця стоянок обсаджені евкаліптовими деревами, квітнуть олеандри, і це усе на березі моря. Я підрахувала, що одне місце обрамляють приблизно 7 евкаліптів, всього на кемпінгу 149 місць, з них десь 100 мають дерева, решта – інші кущі. Тобто, на території кемпінгу росте 700 евкаліптів! Хоча ні, скоріше так: кемпінг знаходиться у рощі із 700 евкаліптами.
    Leggi altro

  • Кемпінг у Марінелло

    9–10 ott 2024, Italia ⋅ ⛅ 25 °C

    Як мені добре тут, серед евкаліптів, на березі моря. Навіть злющі комарі не бісять. Мажу себе і Альму лавандовою олією.

    Так тут дихається добре! Уявляю, яким цілющим могли би бути йога сесії тут, серед евкаліптових дерев.

    Ми готуємо тут овочі з рисом та сочевицею на індійський манір, і це велика віддушина після безперервної сиціліанської тісто-дієти.

    Спека стоїть, відчувається як +34, хоча прогноз каже 27. Сьогодні після обіду небо затягнуло хмарами, і ми ходили до озер Марінелло. Тут роблять зупинку перелітні птахи, але зараз було тихо. Озера прямо попри моря, а узбережжя – височезні скелі, на яких гніздиться селище Тіндарі з базилікою, що нависає прямо над скелею.

    У кемпінгу на 149 паркомісць стоять зараз 14 бусів, включаючи нас. Поруч з нами – родина з Німеччини з маленькою 6-місячною донечкою. Цікаво спостерігати, які діти різні. Важко втриматися від порівнянь: хто скільки і як часто спить, хто як плаче.

    Але вкладати Альму на сон біля моря – неповторно, і я готова так по чотири рази на добу її в слінгу заколисувати. Аби лиш дихати морем.
    Leggi altro

  • Флореста 🤍

    10–11 ott 2024, Italia ⋅ ☁️ 24 °C

    Позавчора викристалізувати ритм нашого пересування: не бронювати нічого заздалегідь, а їхати з відкритими очима і зупинятись там, де нам до душі. Їхатимемо в обідню спеку, щоб Альма могла спати під кондиціонером, після її сну зупинятимемося на обід або ночівлю, де нам сподобається. Так буде більше задоволення від подорожі і менше напруги від того, що потрібно бути десь в певний час. І так ми довіряємо своєму серцю, а не відгукам в інтернеті.

    Зібрались сьогодні зранку з кемпінгу в Марінелло, я попрощалась із неймовірним узбережжям та морем на кілька днів, і ми вирушили в центр Сицилії, в гірську місцевість, у національний парк Неброді. Вирішили їхати не автобаном вздовж узбережжя, а вузькою дорогою крізь гори. Нагадало старі українські дороги, лише не вибоїни, а зсуви дороги. Не бронюючи нічого заздалегідь, просто їхати, дивитись довкола і зупинитись там, де нам захочеться.

    Так і зробили - спочатку зупинились біля вицвілої вивіски «Ricotta», де зненацька придбали кілограми сиру, і божественну на смак запечену рікотту – сициліанський делікатес. Альма скуштувала першу свіжу рікотту в своєму житті.

    Проїхали трохи далі, зупинились біля патисерії, де Марк придбав дуже смачне супер-кремообразне фісташкове морозиво. Продавала морозиво дівчина з України.

    Так поступово ми заїхали в крихітне старовинне містечко в горах, і так воно нам сподобалось, що ми вирішили лишитись тут на ніч. Зупинились на порожньому кемпінгу з неймовірним видом на гори і на Етну, над якою куполом лежали хмари.

    На обід завітали до камʼяниці з сімейним рестораном, яким завідує та готує усе мила старенька пара. Тут я спробувала дивну страву – пасту з картоплею та куркумою, а Альма так протестувала, щоб їй також дали щось, що ми їй врізали дольку лимона. То вона її так пристрасно затоптала, наче це був найсмачніший фрукт у світі.

    Поки гуляли містом на післяобідній сон Альми, нам зустрівся сикх та темношкірий тато з двома дітками. Кожен перехожий вітається, навіть якщо зовсім не має настрою: може брови і суворо зсунуті, але завжди звучить bon giorno. Чоловіки і жінки сидять на вулицях на стільчиках і спілкуються. Усі посміхаються Альмі, обсипають компліментами та хочуть взяти на ручки.

    У Флоресті якраз зараз проходить кулінарний фестиваль, але ми тут в четвер, а фестиваль – кожної неділі. Тож ми поїдемо далі.
    Leggi altro

  • Національний парк Неброді

    11–12 ott 2024, Italia ⋅ ☁️ 17 °C

    Найспокійніша ніч за всю подорож: було прохолодно, за вікном на вітру розвивалися гілки верби, які вчора жувала Альма. Ми з Альмою спали глибоко, вона сама засинала після мікро-прокидань вночі, мені не доводилось її заколисувати. Казкова ніч.

    Прокинулись за нашим живим будильником о 06:55, зустріли рожевий світанок. Температура впала за вечір та ніч з 27 до 7. Марк приготував яєшню з асорті сирів, які ми вчора придбали, та вʼяленими томатами. Альма отримала на сніданок варене яйце, гречані пластівці з яблучно-облепиховим пюре та огірок.

    Над Етною так і формуються куполоподібні хмари, звідусіль чути дзвіночки корів, коней та овець, в містечку ремонтують дах.

    Флореста взагалі неймовірно організоване містечко. Тут чисто, є вілла зі станцією карабінерів, постійно патрулює маленька машина з двома поліцейськими жіночками, є ще одна вілла з лісниками, дитячий майданчик, навість парковка для гелікоптера! І це в містечку на 500 людей, десь серед гір національного парку. Ми в один момент задали одне одному питання, чи не придбати нам тут житло і не лишитись.

    Попрощавшись із Флорестою та назбиравши інформацію про життя та ціни на нерухомість в містечку у української жіночки, ми вирушили вглиб Сицилії, у національний парк Неброді. Це найбільший національний парк острова, і славиться він… своїми дикими свинками. Не кабанами, а саме не агресивними свинками.

    На обід та другий сон Альми ми зупинились у шикарному ресторані Villa Miraglia. Він стоїть в лісі, в повній тиші. Ідеальне місце для обіднього сну. Тут ми скуштували свіжу пасту зі смачнющими грибами та равіолі з картоплею та трюфелями.

    Цікавий зріз відвідувачів: елегантно вдягнені пари поважного віку на дорогих машинах, мисливці, рейнджери та запилені походники з величезними рюкзаками. Марк поспілкувався з однією парою з рюкзаками – дівчина в поході вже четвертий тиждень, хлопець приєднався до неї тиждень тому.

    Момо подружився із двома приресторанними білими псами, і вони ганяли навколо зграєю. Марк вчив білих собак сідати та лягати за командою.

    Після Альминого сну ми вирушили далі до озера Маулаццо, найулюбленішого озера сициліанців. Вже було близько 17:00, коли ми зрозуміли, що наш мінівен не пройде розмитою лісовою дорогою. Тож ми припаркувалися в лісі, і спустились кілька сотень метрів вниз до озера. У вечірньому тумані та абсолютній тиші озеро виглядало магічно. Одразу в перші десять хвилин ми зустріли велику чорну дику свиню, яка випасалася на узбережжі. Дивне та одночасно фантастичне відчуття, бачити дикого звіра такого розміру ось так просто перед собою.

    Зрозумівши, що ми хочемо тут погуляти довше, ми вирішити пошукати ночівлю десь недалеко, щоб завтра при сонячному світлі походити пару годин тут. За пʼять хвилин звідси стоїть лісовий готель Nebris Rifugio, до якого ми і попрямували. Проте в готелі не було вільних місць через фісташковий фестиваль. Я подзвонила на ферму-готель , що стоїть у десяти хвилинах від Refugio. Ті взагалі зачинені до листопада.

    Не маючи можливості орендувати кімнату, ми вирішили ночувати в машині. Ми знайшли неймовірне місце недалеко від дороги, ніби природній балкон над долиною національного парку, де і зупинились на ночівлю.

    Поки я заколисувала Альму, Марк в тумані приготував пасту з помідорами та оливками, яку ми їли вже всередині машини, бо холод настав немилосердний.
    Leggi altro

  • Ніч була холодна та в тумані, іноді виходив місяць. Альма проспала з 19:30 аж до 07:00, чому ми були дуже раді, бо було вже світло і трохи тепліше.

    Снідали ми вже назовні, із неймовірним видом на долину. Альма була геть не в гуморі, бо комбінезон, який ми їй через холод вдягли, не давав їй можливості перевертатись та повзати. Але я її змогла розважити різними текстурами лісу: камінням, корою дерев, листям, мохом. Їй було дуже цікаво, і така спокійна діяльність, як вивчення природніх текстур руками, її приємно втомила, і вона дуже легко заснула. Ми всі прилягли на сон в машину, бо ліжко ще було розкрите. За час сну сонце розсіяло туман, і стало дуже тепло. Щойно Альма прокинулась, ми зняли комбінезон та вона радісно змогла поповзати ліжком, а згодом полежати на камінчику і повивчати рослини навколо. Марк за цей час зібрав ліжко, і ми вирушили назад до озера.

    Сьогодні субота, і на шляху до озера на розмитій лісовій дорозі ми майже в затор стали. Нереальна кількість джипів та мотоциклів, які несуться нацпарком, ніби вони на сафарі.

    Ми запаркували машину сьогодні десь за кілометр до озера, зібрались, взяли перекус та воду з собою, посадили Альму Марку в ергорюкзак обличчям до світу, і вирушили в похід. Багато машин, багато туристів, багато грибників та грибів. Ми пішли подалі від туристичного галасу вглиб лісу, насолоджуючись тишею та природою. Момо радісно носився навколо, забігав у озеро та кусав водорості.

    За півтори годинки ми зробили привал, перекусили і я погодувала Альму. Марк пішов подуріти з Момо трохи подалі в ліс, а я поклала Альму животом собі на ноги, і вона вивчала лісовий мікросвіт: подорожник, папороть, пале листя, корінці. Кожен раз, як вона щось знаходила на землі, вона із таким захватом підіймала це обома руками догори, ніби це був найбільший скарб у світі.

    Знов настав час сну, і в цей раз я взяла Альму в рюкзаку обличчям до себе, і поки ми йшли, вона швиденько заснула. Ми вирішили дійти до наступного озера, це мало бути недалеко, і повертатись тоді назад до машини. Через якийсь час ми побачили далеко у лісі родину свинок. А незабаром, коли дорога завернула ліворуч, майже вперлися в них. До озера лишалось всього пару метрів, але після кількох хвилин перемовин, ми вирішили розвертатися і не лякати свиней собакою, та й хто знає, чи вони агресивні, маючи малят поруч.

    Назад ми повернулись швидше. На зворотньому шляху зустріли родину з Мальти з місцевим гідом. Розпитали його про карколомну кількість джипів, що ганяють нацпарком та про креативні підходи до викидання сміття в лісі: розочкою закручені пластикові стаканчики в коріннях дерев, закопані на галявині кілограми сміття, рештки напівспаленого сміття. Відповідь – правила є, контролю недостатньо.

    Так ми й дійшли до машини, а куди їхати ще не вирішили. Була ідея чкурнути на фісташкоаий фестиваль, через який усі кімнати в готелях зайняті. Він проходить в Бронте, а це біля північного боку Етни. А ми плануємо в другій половині подорожі піднятись з північного боку на вулкан, бо це вже південь Сицилії, а ми ще з північчю не познайомились досхочу. Тож цей варіант відкинули. Вирішили прямувати до Палермо. Через силу, бо тиша та спокій лісу та гір нам ближчі за безлад та галас міста. Але час випрати речі, нам усім добряче вимитись, та й рухатись далі північчю острова загалом.

    Буквально година серпантинами парку Неброді, і ми потрапили з +14 у +24, з прохолоди у липучу спеку. Навколо вже не буки та дуби, а пальми. Ми не в зелених горах, а на випаленому сонцем узбережжі моря. Неймовірне поєднання на одному острові!

    Дістались до Палермо, вже на підʼїзді до міста зʼявилось відчуття, ніби ми на машині заїжджаємо у Бангкок або Нью-Делі. Машини їдуть бо-зна-як, паркуються в три ряди, усе в русі і усе сигналить. Квартира поки що тиха, Альма заснула легко і швидко. Цікаво, як буде далі.
    Leggi altro

  • Палермо. Знайомимось із містом

    13–16 ott 2024, Italia ⋅ ☀️ 24 °C

    На ніч я закрила вікна металевими жалюзі, щоб вогні міста не світили нам у вікна. Альма заснула дуже легко, без особливих закачувань. Проте ніч була неспокійна, вона прокидалась кілька разів і вже починала балакати по-альмячому, і я її двічі дозаколисувала. Прокинулись ми до сходу сонця, я відкрила вікна, а там величезне небо уже жевріє, чайки зависають над ще сонним містом. Схід сонця – мій найулюбленіший час в подорожах, аби спостерігати за тим, як прокидається місто.

    Ми поснідали на балконі з видом на місто та гори, що обрамляють його. Після першого Альминого сну ми вибрались знайомитися зі столицею Сицилії. Вузькі вулички надавали густу тінь, тому прогулянка була прохолодно-приємною навіть опівдні.

    Палермо – це така динамічна суміш всього та звідусіль, що важко підібрати слова. На думку спадає назва фільму «Все, завжди і водночас». Тут і арабське, і азіатське; і мармур, і вапняк; і люкс, і колосальна бідність; і величність соборів і пошарпаність ринків; і християнство, і іслам. За кожним кутом ховається щось захоплююче. Красиві аутентичні люди, гігантські пальми та фікуси, різнобарвні тук-туки, затишні магазинчики та кафешки, гори сміття, коти, собаки, ящірки, чайки. Люди переходять дорогу, не дивлячись праворуч і ліворуч, а лише вперед. Водії обганяють обганяючого. Повітря вібрує.

    Ми пройшли через ринки Il Capo, Ballaro та антикварну барахолку. Пообідали на спокійній тихій площі, де я заколисала Альму, і ми пішли в бік саду Гарібальді, де ростуть мангрові фікуси космічного розміру. Замовили на вуличному стенді апельсиновий та лимонний сік, від останнього звело зуби.

    Далі попрямували до моря, а звідти через середньовічний арабський район Kalsa назад до квартири. На шляху ми випадково забігли у історичну пекарню, щоб взяти типові смаколики на вечерю. Альма поповзала на мармуровій плиті пекарні, після чого заснула у мене в ергорюкзаку, і прокинулась із чудовим настроєм вже в квартирі.

    Марк доповнив придбані аранчіні (засмажені рисові кульки із овочевою начинкою) та булочки зі свіжою рікоттою салатом зі смаженого коріння фенхелю та мандаринів, і ми смачно повечеряли на балконі на заході сонця.
    Leggi altro