Агрідженто. Руїни давньогрецького міста

У пансіоні, де ми зупинились, подавали сніданок. Якщо дуже кортить завʼязати із солодким та випічкою – треба на пару тижнів приїхати до Сицилії. Тут від солодкого злипнеться усе й назавжди, і більше не схочеться. На сніданок з двох солодких обираєш найменш солодке. Або не їсиш взагалі, бо альтернативи немає.

Після сніданку й багатостраждального сну Альми ми вирушили до археологічного комплексу Долина храмів, одного з найбільших зі збережених в Європі.

Навіть у жовтні тут величезна кількість туристів: американці, французи, німці, багато азіатів. Але ареал настільки масштабний, що завжди можна було знайти маршрут всамітнення.

Комплекс настільки продумано зроблений, що ми майже весь час були в тіні. Дуже зелено, багато оливкових, мигдальних дерев, пальм, різноманітних кущів. Руїни храмів вражають величчю й філігранністю оздоблення. Відстань між храмами дає уявлення про розмір тогочасного міста Акрагас, як воно називалось свого часу. Місто було засновано у V столітті до нашої ери, у ньому в його найкращі часи мешкало близько 300 000 людей. І воно було очевидно неймовірно красивим.

На сон Альми ми спустились у сади Калімбетри – саду, відновленого з давньоримського, зі сторічними оливковими деревами, цитрусовими усіх видів, мигдалем, хурмою, гранатами, розами та ще сотнями інших фантастичних рослин. Це було неймовірно! Мені здається, що так виглядає рай. На деревах дозрівають лимони, помело, апельсини, грейпфрути, бергамот, вибухнули від перезрівання гранати, стікає соком хурма. Це було найгарніше місце для сну за усю подорож. Надихались ми з Альмою пʼянкими ароматами цвіту апельсину, наситили очі зеленою красою, і поїхали назад до пансіону.

На шляху заїхали у місто пообідати-повечеряти, але усе було зачинене за італійською традицією до вечора. Ми знайшли крихітну піцерію на виїзді, і швидко зʼїли по маленькій піці. Альма хрумтіла червоним перчиком.

За годинку ми вже були в кімнаті, гралися з донею та планували наступну ночівлю.Läs mer