Поджіореале. Місто-привид

Сьогодні ми нарешті зібрались та виїхали зі Скопелло, так і не побувавши тут на пляжі.

Ми прямували до Агрідженто, до найбільшого комплексу давньогрецьких храмів. А на шляху вирішили зупинитись у Поджіореале Веккіо, місті-привиді.

Тут холодною ніччю 14 січня 1968 року землетрус зруйнував більшість будинків, під завалами якого загинуло більше 200 людей. Містечко невелике, мабуть, за розміром та населенням як Флореста, в якій проживає 500 людей.

Місто наче реставрують, ідуть якісь роботи. Будівельники пропустили нас крізь ґрати. Одразу в очі кинулось, як природа забирає своє: крізь будинки буяють дерева, між цеглинами живуть бджоли, шершні та оси, на балконах ростуть інжирні кущі. Неймовірно красиве містечко. Витончені фасади, фрески на стелях, рештки величезного храму, остов бібліотеки. Місто малесеньке, на три вулиці, розташоване на горі з видом на пагорби й поля.

Я намагалась уявити собі, яким було життя людей у Поджіореале у 1968 році. Чим вони переймались, що любили вдягати, як дивились на гори навкруги. І серце стискається, коли думаю про те, як їхні життя було зруйновано в одну мить. Така багатостраждальна сицилійська земля: завойовники, виверження вулканів, тайфуни, землетруси, війни, мафія.

За час шторму й зливи вулиці міста ще й залило товстим шаром землі, покривши рештки асфальту. Цікаво, чи його дійсно відбудують?

Нижче в долині було побудовано нове місто Поджіореале. Якщо подивитись на Гугл Мапах, то воно усе таке геометричне, вулиці колами розходяться від трьох точок. Деякі споруди мають футуристичний вигляд. Мабуть, архітектори хотіли створити місто майбутнього, вселити надію людям, які пережили таке горе. Та з нового міста дуже добре розгортається вид на покинуте, зруйноване старе, що вже 56 років нагадує про страшну ніч.

Погулявши зарослими вулицями міста-привида, ми вирушили далі, до Агрідженто. Або Джірідженді, як його називають сицилійці. Заселились у пансіон на пагорбі у 15 хв від археологічного комплексу, і полягали спати.Weiterlesen