Сицилія, arrivederci?

Сьогодні було прийнято рішення рухатися в бік порому з Сицилії, щоб завтра перебратися на континентальну частину Італії. Але спочатку побути хоча б пару годин на пляжі, вперше за всю подорож.

Після першого денного сну Альми ми спитали власників квартири, чи можемо ми лишити машину у їхньому закритому подвірʼї та повернути ключі вже після повернення з пляжу. Отримавши позитивну відповідь, ми вирушили до фунікулеру. Так як Таорміна розташована на скелях над морем, вниз до пляжу спуститися пішки можна за 40 хвилин автодорогою, що серпантином звивається вниз, або фунікулером за пару хвилин.

Після невеликої затримки та біготні туди-сюди через намордник Момо, ми у прозорій кабінці з видом на місто спустились до моря. Судячи з усіх відгуків, на один з найгарніших пляжів Сицилії. На березі було три заклади з терасами та одна школа сьорфингу. Праворуч та ліворуч – мальовничі скелі у зелені. Посеред пляжу – невеличка коса, що веде до скелястого острова Isola Bella. Скажена кількість людей хаотично відпочивала на цій косі та на крихітному шматочку землі перед островом.

Перед тим, як розташуватись на пляжі, ми вирішили відвідати острів. Переступаючи через лежачих людей, ми пройшли до нього, а там нас зустрів славнозвісний сицилійський сеньйор бетон. Яким було залито більшу частину острова. Серед скель було вбудовано кількаповерхову віллу. Вдовж стежки з каміння, проволоки, бетону та чиєїсь лихої фантазії були поставлені стіни з незрозумілою функцією. За вхід на острів треба було заплатити 5€ та спробувати перехитрити непростий механізм турнікету.

Острів дійсно неймовірно красивий, як і каже його назва, але люди так його спотворили, що було боляче на це дивитись. Сумні, ми повернулись до пляжу.

Марк розкрив намет-мушлю для Альми, вона трошки погралася всередині, і я взяла її вкладати на сон. Марк трошки зайшов у воду, поки маленька спала. Момо весь час намагався його врятувати із диким криком.

Коли Альма прокинулась, сонце зайшло за скелю, і весь пляж покрився тінню. Один за одним, люди зібралися й пішли. Ми також повернулись до міста, повернули ключі, та виїхали машиною в бік Мессіни. Нашою ціллю був кемпінг з віслючками в околицях міста, від якого нам на завтра лишалося всього 30 хв до парому.

Коли ми дісталися Мессіни, сонце вже зайшло і було темно. Якась тісна, напіврозмита зливою дорога вела нас у промислову зону міста. Стало дуже незатишно, та й машина наша такою дорогою не змогла б проїхати далі. Важко було уявити, що так можна доїхати до кемпінгу. Стомлені, ми почали панічно шукати альтернативу. Марк подзвонив у кемпінг на березі моря, вони підтвердили, що мають вільні місця. Проблема була в тому, що до нього треба було повертатися дві третини шляху, який ми сьогодні проїхали від Таорміни. В нервовій тиші ми вирушили цим шляхом знову.

Близько 20:30 ми заїхали на кемпінг. Марк почав розвертати ліжко, а я взяла Альму в слінг на нічний сон. Було чути потужні хвилі, я вийшла зі сплячою донею до берега подихати морем.

Цієї ночі Альма спала довго і глибоко.Leia mais