На море у Чалоклум

На сьогодні ми запланували наш перший виїзд на пляж. Для Марка, як і для Альми, це буде перший раз на морі у Тайланді.

Я прокинулась за будильником, мої любі ще спали. Я тихенько вислизнула зі спальні, щоб підготувати сніданок. Паралельно зробила свої дихальні практики, щось я про них геть забула. Погодувала Тото, випила води, а тут якраз Альма прокинулася. Я повернулася до спальні, щоб побажати доні доброго ранку і висадити її.

Ми спокійно поснідали. Марк наніс Альмі сонцезахисний крем, поки я прибирала зі столу. Зібрались, і виїхали.

За 15 хвилин ми вже були на іншому кінці острова у селищі Чалоклум. Запаркували машину прямо біля пляжу, і вийшли до моря на білосніжний пісок під пальми. Альмі лишалася ще година до її денного сну, тож ми її вдягли у купальний костюм, і вона їз моєю допомогою сміливо потупцяла у воду. Марк замінив мене, бо вже встиг перевдягнутися у плавки, а я ще була в одязі. Альма далі із захопленням йшла у воду і гуляла з Марком вже на глибині по (її) шию.

Ми побарахталися у воді, доки Альма не захотіла виходити. Марк взяв її на берег, щоб я могла трохи поплавати. За кілька хвилин я вийшла, обмила її прісною водою і вдягла у сухий одяг. Перевдягнулася сама, і взяла її заколисувати у сон. Прямо біля парковки було багато моторних човнів, які час від часу стартували і відвозили усіх бажаючих на Боттл пляж, і звук моторів був дуже голосний. Тому я пішла з Альмою на інший кінець пляжу, де було спокійніше, і вона одразу заснула.

Сьогодні хмарно і трохи вітряно, дуже приємна погода для пляжу. Доня поспала годинку, а коли прокинулася, ми повернулись до Марка, разом вдягнули її знов у купальний костюм, і пішли ще раз у воду. Через хмарність ми не переймалися сонцем взагалі. А дарма! Коли ми почали збиратися і вдягнули одяг, то шкірою відчули, як згоріли. Добре, що хоч про Альму попіклувалися і вона весь час була одягнена і у капелюсі.

Ми проїхали за кут у заклад, який порадила нам Саша. Це виявився чи не єдиний вегетаріанський ресторан у селищі, і точно один із найдорожчих. Проте там було так гарно, і він терасою виходив на пляж, що ми вирішили лишитися. Ще там була деревʼяна платформа із низькими столиками і подушками для сидіння по-турецьки, якою Альма могла б повзати. Туди ми й сіли. Пообідали, погодували голодну після купання доню, і вирушили додому. На шляху Марк придбав ще місцевих снеків у 7/11, ми трохи не там звернули, і проїхали ще одне коло. Але незабаром знайшли шлях додому.

Всю дорогу Альма стомлено похникувала, час її вечірнього сну наближався неспинно. По приїзду додому я обмила її і себе від соленої води й піску, дала їй трошки поповзати, і взяла заколисувати у сон. Та усе пішло не за моїм сценарієм. Вона ніяк не могла розслабитися, і я дала їй ще 15 хв на поповзати, бо вона гамселила мене ногами дай боже. Марк провів із нею цей час, поки я перекусила арахісовою пастою із апельсиновим соком.

Після цієї короткої перерви я повернулася у спальню, і ще дуже довго намагалася заколисати доню, а вона плакала так, що у мене вмикався мозок ящірки і піт йшов усім тілом. Півгодини потому вона нарешті змогла заспокоїтися та заснути. На півтори години пізніше за звичний час. Щось відбувається останні три дні, я не знаю, що саме і як їй допомогти. Згодом вирішили із Марком за годину до її сну вимикати світло і йти у спальню читати й обійматися, щоб вона могла знизити обороти.

Так ми і зробили перед нічним сном, і вона набагато легше заснула. Я вийшла до Марка у залу, ми обговорили наш шлях назад і готелі у Бангкоці, та за годинку пішли також у спальню. Ми почали дивитись тайський серіал на Netflix про молодих людей, що створили бізнес на буддистському храмі. Дуже захоплюючий! Після перегляду однієї серії ми полягали спати.Leia mais