Бангкок. Три дні після землетрусу

Вчора лягли спати о 00:30, тож на сьогодні не ставили будильників, хотілося просто виспатися після довгої дороги. Першим прокинувся Марк, і дуже мʼяко розбудив нас із Альмою.

Ми вибралися з номеру на сніданок. Цього разу вирішили не шукати пригод, а снідати в готелі. Вибір був чудовий, тут навіть є мій улюблений Skippy - арахісова паста зі шматочками горіхів. Під час сніданку Альма подружилася з усіма сусідами, і з задоволенням уминала яєшню та сир.

Я знайшла в нашому номері лист від готелю із вибаченням, що ліфт та басейн не працюють, бо проходять інспекцію після землетрусу. Окрім цього не було помітно жодних натяків на те, що трапилось всього три дні тому.

Після сніданку ми повернулися у прохолодний номер. Я вмикала кондиціонери лише коли ми виходили з апартаментів, бо Марк застудив око і набряк не спадав, не зважаючи на краплі. Я заколисала Альму, і ми полягали разом відпочити.

Після сну ми вибралися у торгівельний центр Central World за одягом для Альми. Марк знайшов кілька магазинчиків із екологічними брендами дитячого одягу та іграшок, і ми вирішили відвідати пару з них. Щоб туди дійти, ми вийшли на бетонний скайвок – бруталістську пішохідну естакаду, що тягнеться понад потужною транспортною вулицею і звʼязує гігантські торгівельні центри із виходами з скайлайну (надземного метро). Такі масивні бетонні конструкції, шестисмугові вулиці, заповнені транспортом усіх кольорів веселки, екрани з відеорекламами розміром з квартал, раптові потужні дощі – усе це створює відчуття, ніби ми у світі Blade Runner.

Central World зніс нам дах. Таких масштабів консумерізму ми ще не бачили. Як виявилося згодом, це найбільший торгівельний центр у світі. Поки знайшли магазинчик, зголодніли. Але обрати щось поїсти було неймовірно складно через перенасичення пропозиціями. Побачили кіоск із хрусткими млинцями із зіркою Мішлен, вирішили спробувати. Та виявилося, що платити грошима там неможливо, лише внутрішньою карткою цього фудкорту. Мені це вже здавалося надзвичайною задачею, мій мозок на цей момент вже був перевантажений. Марк відважився придбати таку картку, і ми спробували ці млинці і я взяла ще у іншому кіоску щось на кшталт моші з різними смаками.

Поїсти вирішили у одному з ресторанчиків на поверсі нижче, але звідусіль був pork та seafood. Вирішили замовити їжу в номер. Магазинчик із дитячим одягом ми таки знайшли, і обрали для Альми дуже милого літнього капелюха.

Через усі ці сенсорні навантаження Альма почала монотонно кричати і тягнути собі волосся на голові. Ми швидко пішли назад до готелю. Я взяла її обличчям до себе у ергорюкзаку, і вона поступово заспокоїлася.

Після сну ми поїли замовлену їжу усі разом, погуляли із донею, і вийшли трохи прогулятися в бік парку. На шляху зависли на території готелю Кемпінскі. Там багато дуууже стильних ресторанів і пишний тропічний сад із ставком. Дуже гарно. Тут ми взяли по мегасмузі вартістю з повноцінну вечерю. До парку ми не дійшли буквально 100 метрів, бо Альма знову почала кричати. Зрозумівши, що їй забагато інформації, ми повернулися до готелю і знову замовили їжу в номер.

Вже після того, як доня заснула, ми поїли з Марком і трохи видихнули.Meer informatie