Понад Аттерзее

Зранку у розміреному темпі ми поприбирали у будинку та дозбирали речі, і після сніданку попрощалися із нашою люксус-хютте.

Нашою ціллю на сьогодні було Аттерзее та гостинний двір Schöberinger Hof на пагорбі над озером. Власники двору надають місця для кемперів взамін за вечерю в їхній корчмі.

Ми не без проблем запаркували машину недалеко від крихітного громадського пляжу, який вчора підібрав Марк. На ньому ми і розмістилися, в тіні величезного дерева. Людей було небагато, безпосередньо за нашими спинами проходила дорога, якою з ревом пролітали машини, а перед нами плюскотіла бірюзова вода Аттерзее.

Був якраз час вкладати Альму, тож я взяла її у ергорюкзак та почала заколисувати. Незважаючи на гуркіт машин, доня заснула і проспала майже годину. За цей час Марк поплавав русалкою перед нами у кришталевій воді озера. Коли Альма прокинулась, Марк взяв її на себе, і у воду пішла я. Несподівано, вона була настільки охолоджуючою, що мені аж шкіра боліла, коли я потроху заходила у воду. Але одразу після повного занурення прийшло таке полегшення і освіжаюче відчуття, чистий кайф.

Близько четвертої ми зібралися і вирушили до гостинного двору, де обрали місце у саду під величезним горіховим деревом із видом на величезне озеро, пагорби навколо та гори вдалині. Тут же у саду був дитячий майданчик із гойдалками, лазалками та пісочницею. Поки Марк розгортав ліжко та готував машину до ночівлі, я супроводжувала Альму, яка нарешті дорвалася до майданчику. Облазивши усе, вона із задоволенням всілася у пісочницю і більше півгодини пересипала пісок у різні форми. Я за цей час трошки пойожилася поруч із нею.

Марк закінчив із нашим лігвом, і ми пішли вечеряти до корчми. Безмʼясних варіантів було аж два: овочеві пляцки із салатом або із булками у вигляді бургера. На додаток до цього розмаїття ми замовили ще салат капрезе із буратти.

Під час вечері Альма була в такому ударі, що їсти ми могли лише почергово. Один із нас мав носитися за кричащою дитиною по всій території закладу.

Після вечері я була упевнена, що вона просто вирубиться, та не усе сталося як чекалося. Моє монотонне читання її не заколисало, вона була переповнена енергією. А ще під вечір прибула величезна кількість інших кемперів із дітьми, стільцями, ліхтарями, мʼячами та іншими неймовірно цікавими для Альми речима. І вона просто не мала права заснути, коли навколо стільки дійства було. Тож я знову взяла її у ергорюкзак, і пішла у темні поля її колисати.

За півгодини я повернулася зі сплячою донею, і мені навіть вдалося її без пробуджень викласти на ліжко в бусі. Марк вже лежав, тож я виповзла з машини на галявину, аби поробити вечірню йогу. Яке це неперевершене відчуття – займатися босою на вологій вечірній траві, під зірковим небом. Як це незабутньо звільнююче – лежати після практики у шавасані, і відчувати, як під тобою ворушаться комашки у траві, а над тобою світяться зорі. І лежиш отак на такій самій зірці для когось, хто дивиться у небо з іншого боку. Незабутній досвід. Треба частіше таке робити.

Набувшись на живій землі, я залізла назад до моїх любих, і заснула. Така була чудова ніч із відкритими вікнами й дверями. Навіть незважаючи на комарів)Read more