Шпорт Гаштайн, похід до озера з драконом

Прокинулись, швиденько поснідали підготовленим заздалегідь сніданком, зібрали їжу з собою та вирушили із ночівлею в гори.

Дорогою зупинились ще докупити снеків у супермаркеті. Поки їхали (15 хвилин), усвідомили, що хютте, в якій ми планували ночувати, стоїть на висоті 2470 м. А дітям до 3 років не бажано навіть підійматися на 2500, не те, щоби ночувати. Доїхали до парковки, сіли, почитали, зважили усі за і проти, і відмінили ночівлю.

Перезібрали речі, і пішли до озера Бокхарт, в якому за місцевою легендою колись жив змій-дракон. Марк ніс Альму в похідному рюкзаку, доки вона не захотіла спати. Тоді я її взяла до себе в ергорюкзак. Шлях був не складний, але досить крутий. За кілька хвилин доня заснула, і ми якраз дістались до хютте біля озера.

Аби її не розбудити гомоном гостей будинка, ми пішли далі вздовж озера до перевалу. Піднялися ще трохи вгору понад озером. І коли Альма прокинулась, сіли на галявині перекусити. Гарно було сидіти із видом на гори, льодовики та озеро, та насувалися грозові хмари, тож ми зібралися та пішли вниз до хютте біля озера.

Дорогою я дивилася на льодовики і дякувала своєму життю за те, що я можу ще їх побачити і що доня наша стала ще їхнім свідком. Хто знає, чи будуть вони ще тут, коли вона підросте.

В будиночку ми легко пообідали, Альма поганяла навколо будинка і полазила вздовж барною стійки всередині, і ми спустились вниз. Шляхом я збирала лохину і годувала нею доню і Момо. Але більше доню)

Вдома малеча швидко заснула, а ми з Марком ще посиділи на другом поверсі, балакаючи і дивлячись на те, як ніч спускається на гори.Read more