Máncora

Проходження кордону було досить незвичайним: спочатку доїхали до останнього міста в Еквадорі перед кордоном з Перу, де ми пересіли на інший (перуанський) автобус, який і поїхав з нами через кордон до Манкори. На обидва автобуси діє навіть той самий квиток. А кордон - єдиний, тобто не поділений на дві частини, еквадорську і перуанську, - в єдиному офісі сидять представники еквадорської і перуанської міграційних служб. Тобто ти спочатку стоїш в черзі до еквадорського працівника, який ставить штамп про виїзд, і тут же підходиш до перуанця, який ставить штамп про в'їзд. Це так практично! Перед тим служби обох країн разом перевірили вибірково багаж. І це країни, між якими ще до кінця 90-х був збройний конфлікт... Хотілось би частіше бачити такі кордони! Це так економить час. В автобусі в нас і в двох перуанців виявились ті самі місця. Ми звірили квитки, і вони, тим не менше, з таким щирим виглядом запропонували нам сісти на ці місця. Та ми вирішили бути взаємно ввічливими і сіли де-інде 😄
В 5.30 ми приїхали в Манкору. Оскільки вночі мало спали, хотілось якнайшвидше впасти на ліжко і заснути, але багато помешкань були повністю заповнені. Ми читали, що з грудня в цьому місті починається високий сезон, але якось понадіялись, що за 10 днів до грудня готелі все ще будуть вільними 😀 Це перевага низького сезону: досі ми, за винятком кількох разів, нічого не резервували, просто приїжджали відразу в помешкання і там завжди було багато вільних місць. Це дає свободу і, якщо нам не подобається місце, можна піти в будь-яке інше, не треба наперед думати, щоб щось зарезервувати (в тому числі, вхід в якісь атракції). Ну і ціни, звісно, інакші. Щодо Манкори Lonely Planet написали, що у високий сезон ціни тут злітають вверх як ракети. Воно й не дивно, це місто вважається найкращим перуанським курортом з одними з найкращих на північно-західному узбережжі Південної Америки пляжами.
Ми нарешті знайшли готель, за якихось 100 метрів від океану! Після того як трохи поспали, пішли на пляж. Він справді чудовий! Людей було немало, в океані - купа серферів і кайтсерферів, водних мотоциклів і "бананів". Але ціни справді можна порівняти з європейськими. Дуже багато грінго (в гіді написано, що ми не повинні на це слово ображатись 😁 В більшості випадків це не говорять зі злості, в усякому разі, в Перу), біля нас були навіть росіяни (я їх зустрічала в кожній південноамериканській країні, до речі).
Цей пляж я назвала би "Відкритим музеєм мертвих океанічних тварин"))) Спочатку ми побачили на пляжі величезну мертву черепаху. Хоча виглядала як жива, бо стояла на лапах і тримала голову. Люди з нею навіть робили фото. Потім, коли плавали, побачили в воді якусь мертву тварину, за розміром як верхня кінцівка. Ну і коли сиділи на пляжі, вода прибила до нього частину ще якоїсь тварини, схожу на лапу великого восьминога.
Вода була тепленька, але на березі був постійно вітер і тому, не дивлячись на спеку, лежати на пляжі було трохи прохолодно.
Місто відчувається дуже безпечним, ми вечеряли навіть в кафе, де більша половина відвідувачів - поліцейські))
При плануванні подорожі в Перу зіштовхуєшся з тим фактом, що країна величезна - це третя найбільша країна в Південній Америці - і пересуватись між містами займає дуже багато часу. Наприклад, поїздка від Ліми до Куско займає 20 годин. Хоча, можете глянути на карті, ці міста виглядають на перший погляд не настільки далеко один від одного. І це капець, наша наступна поїздка триватиме одним автобусом 6 годин, потім пересадка і другим автобусом ще 10 годин... А потім напевно і третім автобусом ще 2 години. І ми все ще будемо дуже північно. Але просто до цього наступного місця досить важко добратися, тому ми й роздумували чи варто туди взагалі їхати, проте таки їдемо, бо воно має бути дуже вартим цього.
Проте тут є дуже комфортні автобуси першого класу, де можна навіть спати як в ліжку і є офіціант, який подає їжу 😊 Так що при прямих переїздах на великі відстані це дуже практично 😊Read more