Cuenca & Cajas national park

Куенка - третє найбільше місто в Еквадорі, за розмірами десь як Львів, може, трохи менше. Тут збереглась дуже добре архітектура часів іспанців, вона тут справді гарна (хоча Картагена і Кіто для мене все одно найкрасивіші міста з-поміж тих, які ми вже тут відвідали). В місті велика кількість церков, стоять одна біля одної. Куенка виглядає дуже по-європейськи, навіть доглянутіше за багато міст в Європі. Видно, що в нього багато інвестується. Тут якась розслаблена атмосфера, люди здаються життєрадісними і не надто заклопотаними. Всюди дуже зелено, купа фонтанчиків і все цвіте. Думаю, це дуже комфортне місце для життя в Еквадорі. Найбільше мені сподобався музей під відкритим небом - це досить великий парк в центрі міста, де є стародавні руїни інків, город з різними овочами, пасуться лами, плавають качки в ставку, в клітках сидять різні види птахів (папуги, орли, яструби, тукани), яких можна побачити лиш в Амазонських джунглях, наприклад. Особливо здивували величезні папуги, яких досі бачила лиш в фільмах. Взагалі, це таке приємне місце для відпочинку, де забуваєш, що взагалі знаходишся в місті. Правда, чи то через різкий підйом висоти (з 0 до 4000), чи то через те, що ми мало спали, але ми були дуже змучені. Тож вже наступного дня вирішили відвідати національний парк Кахас. Він виявився дуже гарним! Гори з лагунами. Навколо так спокійно, птахи співають. Завжди собі в таких випадках уявляю, що так і виглядала Земля до появи людини розумної. Жодного шуму транспорту, жодних ознак цивілізації. Там ми проходили повз рибаків, які спитали звідки ми і чи нам тут сподобалось. Крістоф шось не зорієнтувався, не так зрозумів і такий: "Ну та більш-менш" 😂😂😂 Чоловік такий: "А, холодно напевно?", надіюсь, не образився))) Щодо мови, до речі, це так завжди по-різному: деколи розумієш практично все, що людина говорить і відповідаєш теж логічними реченнями, а деколи просто такий затуп... В нас так було, наприклад, в Колумбії, коли ми випадково замість термальних джерел потрапили в жіночий монастир, і ми ніяк не могли зрозуміти, що нам монашки весь час говорили. Ми сиділи, кивали, мовчали, вони з того посміялись і на тому ми пішли з Богом ))
Після парку ми ше зайшли в хостел, спитали власника, чи можна нам ше посидіти в неті (бо ми вже виїхали), а він такий: "Звичайно, це ваш дім. Можете і кухнею користуватись". Аж тепло від таких людей. А саме зараз їдемо на вокзал. Наступна зупинка - Перу.Read more