Chiclayo & Sipán

З Куелапу ми повернулись до Чіклайо. Саме місто - взагалі нічого особливого в собі не має, але знаходиться близько до визначних місць. Тому ми тут залишились. Але нам тут дуже сподобалось 😁 Справа в тому, що, оскільки місто зовсім не туристичне, на нас дуже звертали увагу, часто посеред дороги запитували звідки ми, і напевно тому, що люди тут не балувані туристами, вони були надзвичайно привітними, старались постійно допомагати і заговорити з нами! Тому, якщо нас хтось спитає: "І як вам місто?", ми скажемо: "Круте!", хоча там і нема на що дивитись 😃 Ціни на фрукти - взагалі моє улюблене. Ананас коштує, наприклад, 1 соль - це навіть не 30 центів. Чи кілограм полуниці коштує стільки ж 😍 Чи 7 маленьких бананів.
Оскільки в Перу, як і в Колумбії та Еквадорі, хорошу каву треба шукати днем з вогнем, я дуже втішилась, коли таки знайшли ідеальну кав'ярню! Ми там були тричі в різні дні, і я така кажу Крістофу: "Вони, напевно, думають, що ми тут тепер живемо", і цього ж дня офіціант запитав: "А ви тепер в Перу працюєте?" 😂😂😂 Офіціант цей, до речі, інженер за освітою. А тепер робить каву. І в нас таких людей вистачає, які з вищою освітою працюють будь-ким, лиш щоб працювати. Але в Україні я до цього якось звикла, а за кордоном дуже дивуюсь і думаю: "Як же це дико"... Цей офіціант дуже багато нас розпитував, особливо про Україну, її валюту, розташування, погоду, відстань до Австрії ("А, 10 годин машиною? Недалеко!"). А я дивилась, як він робить каву, подає профітеролі і з дуже щирою усмішкою говорить з кожним клієнтом... В цю ж кав'ярню зайшла дівчинка років 8 - продавала вафлі, але вона була настільки милою, що люди давали гроші, навіть не купуючи, а один чоловік купив для неї гарячий шоколад.
Ще ми пішли тут на ринок, де продається все! Трохи схоже на наші ринки, тільки ще хаотичніше, людніше і багато сміття. Тут навіть є прилавки, які називають "відьомськими", бо продають всеможливі трави і збори, і навіть не можна розібрати що це за трави там.
Там ми знайшли дуже талановитого дядька, який поремонтував нам задешево рюкзак і взуття. Там і тварини продаються, і мертвий кажан, і різна зброя. Я не знаю чого там нема!
Біля Чіклайо ми відвідали піраміди короля Сіпан. Спершу самі піраміди, а потім - в іншому місті музей, який цим пірамідам присвячений. Піраміди не дуже схожі на піраміди (ми взагалі подумали, що це просто пагорб) через вплив ерозії і часу. Біля них - древні захоронення важливих того часу персон (королів, священика) культури Мочіка, що датуються 650 р.н.е. Багато подібностей з Єгиптом - його пірамідами, захороненнями (теж з прикрасами, в тому числі з золота, ну і захоронення важливих людей з родиною і слугами, їжею, тваринами). Аж дивно, як в різних кінцях світу стільки спільного в часи, коли не було кораблів чи літаків, щоб добратися на інший континент. Відкриття цих гробниць в 1987 році наробило багато шуму, адже не так вже й багато є слідів доінкських цивілізацій, крім того, знайшли багато інших речей, окрім самих трупів, ще й грабіжники не встигли сюди першими.
Музей дуже крутий! В ньому- лише оригінальні експонати. Справді дуже цікаво зроблений. В музеї мене ще порозпитували про Україну ("А, Шевченко?"), яких ще кольорів бувають очі в українців 😃, трохи були в шоці, шо в нас так холодно - для них це неймовірно, питання "Це частина Росії?" теж було 😣, тут про конфлікт мало кому відомо. За весь час лиш двоє людей сказало про це: професор фізики з Боготи і продавець фрешів біля цього музею. Останній запитав чи взагалі зараз безпечно в Україні. Я запевнила його, що так, хоч і дуже сумніваюсь, що він колись до нас завітає.
Перед відвідинами музею ми купили на ринку в жіночки банани, а після музею повернулись на ринок, щоб докупити інші фрукти, і тут нас бачить знову ця жіночка з бананами і така з усмішкою як закричить: "Eee, gringo, que tal?" 😂 Ми сміялися довго))) Не знаю, чи в нас багато би людей сказало так доброзичливо: "Ей, москаль, як справи?")))
Люди тут справді нереально привітні і доброзичливі. Я надіюсь, не лише в цій частині Перу.Read more