La Paz

Ла Пас - неофіційна столиця Болівії. Тут знаходиться парламент, президент, державна скарбниця, тобто, місто має всі атрибути столиці і де-факто є нею, але в Конституції як столиця країни зазначене Сукре - там Верховний суд. Ми побували в обох 😊
Щодо самої країни. Криза тут перманентна. Бідність, нерівність, протести, повільний економічний розвиток, корумпована влада - це буденність. Болівія і Парагвай - найбідніші країни континенту. І думаю, те, що це єдині країни на континенті, які не мають доступу до океану - не випадковість.
Теперішній президент - перший індіанський президент в країні, який вже на третьому терміні. Він намагається побудувати тут соціалізм і його манери називають диктаторськими, багато підприємств націоналізуються, проте бідні верстви населення його підтримують.
Повільний прогрес країни не відповідає ресурсам, якими вона володіє: країна дуже багата на великі поклади мінералів, газу. Тим часом більша половина болівійців живе у бідності.
Що впадає в очі: забруднення довкілля. Ла Пас - напевно, найбрудніше місто, яке мені доводилось бачити. Запах каналізації, сечі біля стін будинків, випорожнення собак повсюди, просто брудні вулиці, де шукаєш місце, де б то рюкзак поставити, щоб не забруднити. Для людей нормально справляти нужду на дорозі чи тротуарі. Повсюди пластик, батарейки - на землі, в річках, численні шахти викидають свої відходи в річки... Це просто екологічний жах. Я такого ще ніде не бачила. Країну перетворюють на смітник свої ж жителі... Бо коли їдеш в автобусі, а всі шось їдять, відкривають вікно і спокійно викидають ті упаковки на дорогу, і показують ще дітям, щоб і вони туди викидали, то в мене очі лізуть на лоба. Тобто, екологічної свідомості - нуль. Те ж стосується гігієни - в мене таке враження, вони з цим поняттям взагалі не знайомі, не знають, що є мікроби, і через немиті руки вони можуть передаватись... А взагалі - не рідкість бачити як мама може покласти дитину в чомусь типу слінгу на підлогу в громадському туалеті, або просто на вулиці поставити дитину на картон на бетоні, поки вона там щось продає. І таких випадків- купа. В мене тут реально трохи культурний шок був.
Щодо культури і вихованості - мушу сказати, це теж рідкість. Я стільки чула про болівійську привітність, але ми в Південній Америці набагато привітніші нації зустрічали... Бачачи, що ти йдеш з важкою сумкою, а вони стоять посеред дороги, вони не відійдуть. Ніколи не пропустять - де б то не було, я так в громадському туалеті раз довго стояла, бо ті, що приходили після мене, тупо йшли зразу в кабінку. Чи якщо на дорозі штовхнуть, бо вони хочуть тебе обійти, ніхто не вибачиться - валять далі як танки. Вважають, що ті, хто живе високо над рівнем моря - менш привітні. І що індіанці взагалі дуже стримані і не надто відкриті до контактів, а їх в Болівії - найбільше в Південній Америці - більше 60% населення. Не знаю, може, це мій досвід такий, і у інших був кращий, але на разі Болівія подобається мені найменше з тих країн, які ми відвідали. Передусім люди. Хоча не всюди був такий досвід, про це я розкажу в наступних постах.
На такій великій території проживає всього 10 мільйонів людей. Не знаю чому так, бо за спостереженнями, сім'ї в основному багатодітні: мають часто по 5 дітей. Жінки тут майже всі (в основному індіанки) досить таки огрядні. Але мене це не дивує: тут їдять багато, причому багато солодкого, а напій #1 - кока кола.
Твої життєві перспективи тут все ще залежать від того, який в тебе колір шкіри, скільки в тебе грошей, який одяг ти носиш і якою мовою розмовляєш... Хоч часи іспанського панування вже давно минули... Багато селян живуть без води в кранах, обігріву та електрики та носять одяг, який практично не змінився з тих часів, коли прибули іспанці.
Історія Болівії дуже цікава. Раніше це була величезна країна. Вкінці 19 століття була війна з Чилі. Вважають, що Чилі відібрало пустелю Атакаму, де дуже багато міді і нітратів, а також 850 км берегової лінії в Перу і Болівії, відрізавши таким чином Болівії доступ до океану. І хоч за це чилійці дали деякі привілеї Болівії, проте Болівія це все ще не вибачила. Раз вона навіть подавала в суд на Чилі, проте програла. І зараз в суді Гааги знову розглядається заява Болівії щодо повернення їй територій, які забрало Чилі, рішення щодо цього з'явиться через рік-два. Пізніше ще й Бразилія забрала частину болівійської території собі, яка багата на ліси, вмовивши цей регіон Болівії від'єднатись, а потім анексувала його. Ще двічі болівійську територію забирала Аргентина. Була війна і з Парагваєм щодо території. Внаслідок цього після мирних переговорів ця земля дісталась таки Парагваю. В минулому у Болівії - авторитарні президенти, брутальні режими, порушення прав людей, інфляція з показниками 35 000% щорічно... І ця країна, будучи насправді такою багатою, все ще повільно бореться за своє місце під сонцем...
В Ла Пасі дуже багато нема на що дивитись, але місто все одно цікаве. Особливо красива панорама міста. Особливо вночі! Місто дуже горбисте, і це вверх-вниз на такій висоті часом надоїдало, бо задихаєшся. До речі, це найвище розташована столиця в світі. Якщо таки вважати її столицею. Висота коливається від 3100 до 4050 м н.м. Тут, як і всюди в Болівії, дуже багато жебраків. Причому роблять це всією родиною. Нерідко можна побачити як 4-річні діти змучено танцюють під традиційну музику, випрошуючи за це гроші. А 8-10-річні хлопчики пропонують (хоча я би сказала навіть просять) почистити нам взуття. Ну чи офіціантами працюють.
Тут є ще місцина, яка називається Місячна долина - бо ландшафт дуже подібний на місячний. Справді гарно. Подібне плануємо ще побачити в Чилі.
Ще один день Крістоф катався на велосипеді по Дорозі смерті, або Найнебезпечнішій дорозі світу, а я несподівано переїжджала в інше помешкання і дивилась Теорію великого вибуху 😁
Тут було також гарно все прикрашено до Різдва, відчувався святковий дух. Навіть поліцейська машина проїжджала з купою запакованих подарунків на даху 😀 Але Різдво (католицьке) ми святкували не тут.Read more