Палермо, бувай?

Цієї ночі Альма поспала 4 години поспіль без прокидань. Яке ж це солодке задоволення! Я відчула фізично, як це наповнює енергію: останні ночі з прокиданнями кожну годину були дуже виснажливими. Уявляю, як добре від такого сну одужуючому організму доні.

З самого ранку було вже спекотно, тому ми лишились снідати вдома. Альма із задоволенням смакувала хурму.

Весь день ми провели вдома, граючись з Альмою та обговорюючи наступні плани. Так як у неї вже видно прогрес лікування, нам вже хочеться поміняти місто на море, щоб солоне повітря допомогло доні швидше одужати.

Після Альминого вечірнього сну Марк взяв її під свою опіку, а я, прихопивши Момо, пішла до історичного центру міста за морозивом. Здається, о 20:00 Палермо оживає вдруге. Відкрито усе: від аптек до патисерій, купа людей, звідусіль музика, життя несеться. Я була дуже рада, що Момо був зі мною – ми так рідко гуляємо лише вдвох останнім часом. Та й він усе-таки досить великий чорний пес, із ним я навіть суто візуально почуваюся безпечніше.

Морозиво я взяла у закладі, яким володіє родина із сином-підлітком. Усі троє роблять та продають морозиво, і спілкуються лише італійською. Виправляли мою вимову італійських назв сортів. Смачне дуже їхнє морозиво, та те фісташкове з Флорести усе одно кремообразніше!

Вирішили подивитися на стан Альми завтра, перш ніж остаточно вирішити, чи їдемо ми завтра далі, чи ще ні.Les mer