Скопелло. Останнє слово за будинком

Вночі нас розбудила буря, Марк закрив вікна, щоб не грюкали. На ранок ми прокинулись у воді. Підлога половини столової та частина гостинної були покриті водою. Я написала Мішелю, жодної відповіді.

Ми пошукали, чим зібрати воду. В цей час за вікнами штурм тріпав дерева і поливав усе куболітрами дощу. Зібравши частково воду, ми перенесли ігрову зону Альми зі столової до спальні та взялися за сніданок.

Після сніданку та першого сну доні дощ стих і навіть вийшло сонце. Я зарядила другу порцію прання. Аби скористатися гарною погодою, ми зібралися і вийшли в селище на прогулянку та пошукати щось на обід.

Неймовірна природа, фантастичне море, гори, а люди якось так дуже дивно побудували це селище тут. Грубо залиті дешевим бетоном дороги для машин, високі бетонні паркани, будівельне сміття. Йти довелось проїжджою частиною, для пішоходів тут немає місця. До моря спуститися можна лише протиснувшись між бетонними стінами та прочапавши по голій землі серед чагарників.

Повернулись додому, трохи перепочили та зібрались в супермаркет за їжею. Марк обережно спустився машиною по крутій камʼянистій дорозі. На шляху до супермаркету знову почалася злива. Я на секунду задумалася, чи не краще повернутись одразу до будинка, поки камʼяний заїзд ще не зовсім мокрий і слизький. Марк запевнив, що ми заїдемо.

Біля супермаркету був фермерський магазинчик з овочами, фруктами та місцевими продуктами: вином, медом, пастою, олією. Ми нарешті дорвалися до овочей, набрали досхочу. Власниця магазину так зраділа Альмі, з такою любовʼю її розважала, що наша до чужих сувора дитина навіть посміхалася до неї. У цієї жінки, виявилося, сім онуків!

Приїхали назад до будинку, Марк дуже вміло й повільно виїхав нашим бусіком крутою дорогою до будинка. А вдома на нас чекав сюрприз: дощ знову завітав до нас всередину. Знову звідусіль вода. Ми її зібрали, взялися за готування вечері. І тут хлоп! – зникло світло. Повна темінь. Я одразу написала Мішелю. За цей час Марк приніс з машини усі джерела світла, які у нас були. Мішель надіслав інструкцію, як увімкнути світло з вулиці. Марк усе зробив, усе знову запрацювало. Але зникла вода. За хвилину Марк знайшов тумблер на насос. Тепер вже працювало точно все. За вечір ще двічі вибивало фазу, кожен раз Марк виходив за скелю перед будинком її вмикати. Після довгих перемовин, Мішель згодився зробити знижку за наші страждання.

Дощ не припинявся. Ми сіли дивитись прогнози та новини. У Катанії, Рагузі, Сіракузах вулиці перетворилися на річки, у гірському містечку Енна під натиском води зірвався шматок скелі. В нашому селі прогнозувалася сильна злива на всю ніч. Я відчула, що мені вже важко вдихати від цих новин та взагалі останніх днів. Вийшла на вулицю подихати та пострибати, бо напруження в тілі було нестерпне.

Марк склав план захисту будинку та машини від води та почав його втілювати у життя. Я пішла вкладати доню.

За ніч не впало жодної краплі.Read more