Додому: кемпінг під Флоренцією – Удіне

День розпочався із найхолоднішого ранку за усю подорож. Ми з Альмою одразу перебралися в будинок, а Марк зайнявся Момо. Я приготувала сніданок, поки Альма повзала та розглядала книжки з дитячої полички. В цьому будинку взагалі багато було облаштовано для дітей: величезна кількість книг для різного віку, пеленальний столик, дитячий стілець, ігровий майданчик в саду.

Після сніданку та першого денного сну Альми Марк почав згортати ліжко, а ми з Альмою пішли знайомитись із тваринами в саду. Там було три козочки, кілька видів курочок та червоні риби в ставку. Кози заворожили Альму, вона очей не могла відвести від них. Коли ми вийшли з саду, побачили котика, що грівся на сонці. От він їй сподобався найбільше, вона і руки тягнула до нього, і посміхалася.

Марк тим часом вирішив дізнатися у молодого власника агрокемпінгу, чому водії у південній Італії їздять так нестримно і небезпечно. Ми були вже в Тоскані, це центральна Італія, навіть ближче до півночі. На питання Марка Марко, власник кемпінгу, вибухнув такими типовими популістськими виразами, що я навіть їх повторювати не хочу.

Попрощавшись із Марко, його мамою та сестрою, ми вирушили далі в бік дому. Автобан пролягав крізь пасторальні ландшафти Тоскани із пастельними пагорбами та графічними кипарисами. Також часто зустрічались рядами насаджені дерева, які створювали дуже сюрреалістичну картину.

На обід я знайшла заклад з індійською кухнею під Флоренцією. Подзвонила їм, щоб дізнатися, чи вони відкриті, а там не говорили англійською. Тож я вперше в житті замовила столик своїми зародками італійської мови. Заклад був дуже елегантний і стильний. Власники – два чоловіки з Пунджабу, з північної Індії. Один з них добре говорив англійською, і ми трошки потеревеніли про Індію. Їжа була фантастична, ми так скучили за смачними вегетаріанськими стравами після місяця пасти й піци.

Ми взяли дві самоси з собою, попрощалися із гостинними власниками закладу та вирушили далі. Оминувши Флоренцію, Болонью та Венецію, ми почали задумуватися про ночівлю в районі Удіне. Усе було якось нелогічно дорого та з поганими відгуками. І раптом на сайті агритуризму Італії я знайшла остерію (таверну, ресторан) Ca’ Marian, у яких також були кімнати для гостей. Я подзвонила їм: є вільна кімната, 80€ за усіх із сніданком, з собакою без проблем. Ми направились туди.

Одразу по приїзду ми знову розділились – я взяла Альму у слінг заколисувати на сон, а Марк пішов реєструватись та заносити речі. Альма не змогла заснути в новому місці, тож я її дістала зі слінгу і Марк взяв її гратися та звикати до нової кімнати. Я за цей час прийняла душ і нарешті привела себе до ладу. З новими силами, я змогла заколисати Альму.

Коли вона прокинулась, в ресторані внизу якраз відкрилась кухня. Ми спустилися вниз, а там вже було повно елегантно вдягнених людей. Було свято, День усіх святих, тож люди зустрічалися за вечерею. І їх можна було зрозуміти. Це була найсмачніша вечеря за всю нашу подорож: нарешті інша італійська кухня, ідеальний різотто з гарбузом, високоякісний сервіс, величезна винна карта. Загалом і ресторан, і готельні кімнати нагорі справляли дуже професійне, солідне враження. Усе по-совісті, розслаблено, просто і стильно одночасно. В кімнатах просторо, масивна деревʼяна стеля з балками, старовинні меблі, нарешті деревʼяна підлога після кахлів у південній Італії. І це усе за більш ніж адекватні гроші.

Ніч була дуже спокійною. Постіль була настільки затишна і гладенька, що я навіть під час одного з прокидань Альми спіймала себе на думці, як же приємно спати в цьому ліжку.Read more