Додому: Удіне – Відень

Прокинулися ми легко. Десь далеко дзвонили мелодичні дзвони церкви. Я вийшла з Момо прогулятися, поки Марк забавляв Альму. Момо радісно ганяв галопом по мокрій траві величезною територією навколо закладу. А у мене нарешті зʼявилося відчуття відпустки. В цьому місці усе було зроблено так, що можна було повністю розслабитися і просто бути.

Ми спустились вниз на сніданок. Вчорашніх офіціантів не було, сніданок подавала інша жіночка, донна Марція, чия домашня випічка стала просто вишенькою на торті цього закладу. Вона нам також зробила яєшню, і це було чисте задоволення після солодких італійських сніданків.

Так як я ще вчора попросила про пізній чек-аут, ми пішли в кімнату вкладати Альму на сон. Після того, як вона прокинулась, ми зібралися у подальшу дорогу. Нам лишався останній етап шляху. У нас обох із Марком було дуже приємне відчуття після перебування тут. Добре відпочивши, ми виїхали в бік Австрії.

Дорога була легкою, хоча гугл мапи застерігали про перекриту частину автобану на кордоні і пропонували їхати через Словенію. Ми не послухали гугл, і добре, що так вирішили. Бо автобан був не перекритий, а йшли ремонтні роботи на одній смузі. Машин було мало, тому навіть тягнучка не створилась.

Австрія зустріла нас височенними Альпами, просто стіною на усе лобове скло. На обід ми зупинились у Burger King на Вьортерзее. Після чого я допомогла Альмі заснути в машині.

О 17:30 ми вже були вдома. Ми замовили індійську їжу додому, посадили Альму у її власний стілець, і повечеряли усі втрьох. Момо в цей час вже відпочивав у своєму ліжку після своєї вечері.Baca selengkapnya