З храму до бару

Ранок був розслаблений, ми провели його вдома із кицею. Наша згоріла шкіра нам подякувала.

Після другого сну Альми ми поїхали до невеличкого тайського буддистського монастиря. Зупинились у підніжжя пагорба, а нагору вели червоні сходинки, обрамлені драконами. Їхні лапи з пазурями зустрічають гостів монастиря. Ми піднялися на пагорб із невеликим храмом. Навколо ліс, птахи вправляються у співах, вітер віє, і на вітру мелодично грають дзвоники. Таке відчуття покою та розслаблення…

Навколо Будди по усьому периметру храму висіли різноманітні дзвони. Кожен мав свою мелодію, свою глибину. На диво, мені найбільш співзвучним став не той, що видавав найглибший звук, а середній, який звучав довго і баритонисто. Знову згадала, що хочу співочу чашу.

Зарядившись звуками природи і дзвонів, ми вирушили проводжати сонце у бар на скелі біля Секретного пляжу, який вже ні для кого не секрет. Судячи з відгуків, тут смачно готують і панує неймовірна атмосфера.

Як ми туди їхали – то були чисто американські гірки. Тут для дороги не підривали гори і не бурили тунелі, як на Сицилії. Тут дорогу поклали просто на пагорби і долини. І ти їдеш і молишся, аби твоя напівроздовбана посудина витягла тебе і твою сімʼю дорогою у 30% вгору і так само вниз.

Ми встигли до бару до заходу сонця, але за пару секунд до горизонту воно зникло в тумані над морем, і небо згасло. А бар і дійсно був дуже атмосферний, розслаблений, розкиданий платформами по скелях. Там гамаки, там ліжаки, знизу власний пляж із білосніжним піском та живописним камінням.

Це був перший раз Альми у барі. Їй принесли дитяче сидіння, в якому вона із радістю розмістилась як маленький ностальгуючий дорослий.

Часу до сну доні лишалося з гулькин ніс, тому ми замовили по лассі з манго та маракуйею та десерт з кокосу. Альмі почистили мандарин. Цей десерт зніс мені голову. То була найкарколомніша солодка подія в моєму житті: теплі кокосові вершки з гранолою, підсмаженим бананом та великою кокосовою стружкою, смакувало як в раю.

Ми вирушили назад додому іншим шляхом, і несподівано проїхали крізь те ж саме динамічне йога-селище, в якому були вчора. Марк завіз нас додому, а сам поїхав замовляти їжу у тайському ресторанчику.

Ми повалялися у спальні, і я заколисала Альму. Коли вона заснула, ми повечеряли і я отримала підтвердження від готелю у Бангкоці. Ми зупинимося біля величезного парку у пішій доступності до великого акваріуму, куди я хочу сходити з донею.Les mer