Переліт Бангкок -> Відень

Поснідавши та погравши ще з півтори години, малеча стомилася і я заколисала її на денний сон. Десь за годину довелося його перервати, бо літак вже пішов на посадку у Відні. Ми знову наполегливо напоїли донечку, бо вона вже почала хапатися за вуха і плакати.

Після безкрайнього аеропорту-молоху у Бангкоці віденський здавався станцією у селі. Я вирішила наскільки це можливо довго зберігати акцент на позитивному, щоб не програмувати Альму на те, що країна, в якій вона народилася та мешкає, непривітна та відстає у розвитку. Тому не буду писати про те, чи посміхалися люди Альмі у відповідь на її посмішки та привітання ручкою.

Дочекавшись валіз, ми вийшли з аеропорту в обійми Маргіт та Патріка. Доня зраділа неймовірно, не хотіла злазити з ручок бабусі. Поки вони любувалися, Марк збігав придбати трохи їжі, бо вдома нічого не було. Маргіт попіклувалася про нас і випікла пиріг, який може їсти Альма також, і насмажила нам млинців.

Ми поїхали додому, і за чаєм подарували Маргіт парфум та смаколики з подорожі. Коли бабуся з дідусем поїхали, ми попадали в ліжко і спали, доки Альма нас не розбудила. Добре спати вдома 🤍Read more