До друзів у Гезойзе

У передчутті нової подорожі та після святкування ювілею Марка ми спокійно зібрались, поснідали та виїхали із планом, що Альма спатиме в автокріслі.

У Альми були інші плани, вона давно вже так не засинала, тож довго пручалася, плакала, кілька разів просилася какі і молочко та заснула аж на 2 години пізніше за свій звичний час.

Вже після обіду ми дісталися до кемпінгу у Гезойзе. Ми вирішили зробити тут зупинку на 1-2 ночі, аби зустрітися із хорошими знайомими Штефаном, Доріс та їхньою маленькою донею Леєю.

Хто це такі? Секунду.

Два з половиною роки тому ми з Марком записалися на курс із проходження льодовика на Дахштайні.
Та вже за кілька місяців я дізналася, що вагітна і мені не варто підійматися вище 2800 м. Дахштайн вищий, тож я відмовилася, а Марка все ж відправила.

І саме там, у горах, він випадково зустрів старого однокурсника Штефана. Вони дружили ще в університеті, разом їздили в Угорщину фотографувати ромських дітей. Штефан був із дружиною Доріс, теж вагітною. Вони запросили нас на 4 серпня на святкування його дня народження в Гезойзе.

Марк розсміявся — адже кілька років тому того ж дня й у тому ж місці ми одружилися. А два дні до того – день народження Марка. На це вже розсміявся Штефан: їх із Доріс день розпису — 5 серпня. І теж у Гезойзе.

Торік ми зустрілися там уперше. Їхня донька на два місяці старша за Альму. Дівчатка тоді лише дивилися одна на одну й тикали пальчиками в щічки.

А сьогодні, рівно за рік, ми знову були тут. І шукали очима, де припаркований їхній бус. Доріс побачила нас перша, і показала, де вони стояли.

Марк приготував вечерю в новозбудованої висувної міні-кухні в бусі, а я носилася кемпінгом за Альмою.

Після дослідження околиць та вечері я заколисала Альму на сон. А Марк балакав з хлопцями. Я заснула разом з донею.Read more