Бад Гаштайн, прибуття

Так добре спалося на фермі! Близько 8 ранку ми в кілька заходів розбудили доню. Я зробила зарядку, поки вона в ранкових променях сиділа на горщику в траві. Я так люблю літо за оцю босоногість, росу на ногах, фрукти, ягоди і легкість!

Ми пішли в гостьовий дім фермерів на сніданок. Після нього Альма ще побігала за курками, полазила на дитячому майданчику та поїздила на усіх машинках, що були припарковані для дітей у дворі. Попрощавшись із фермером та тваринами, ми вирушили далі в бік Бад Гаштайну.

Знову Альма протестувала у автокріслі, але усе-ж таки заснула і поспала годинку. За цей час ми дістались кінцевої цілі.

Ідея поїхати у Бад Гаштайн зʼявилася завдяки запрошенню подруги дитинства Марка, яка винаймає тут маленьку кімнатку. Наразі вона на Сардинії, тож кімната порожня. Але в останній момент виявилося, що її тато приїжджає туди саме в той час, коли ми домовилися приїхати. Тож вона знайшла нам інший варіант – нижній поверх будинка свого колишнього «хлопця» (йому наразі 50+), де вона сама іноді зупиняється. Він був взагалі не проти, бо сам якраз був у відʼїзді.

Коли ми підʼїхали за вказаною адресою, я здивувалася сучасністю та стилем будинка: велика мінімалістична будівля з панорамними вікнами, обшита деревом. Марк дістав зі схованки ключі і відкрив дім. На першому поверсі була велика кімната із кухнею та ванною кімнатою. А також гараж і кімната зі спортивним оснащенням від сьорфів до лиж.

Ми занесли усі речі і взялися готувати обід, та не знайшли ані каструль, ані столового приладдя. Марк приніс із машини наше похідне газове оснащення для готування і запитав по телефону власника будинка, де знайти каструлі. Поки ми готували, він відповів, що усе на верхньому поверсі, двері відкриті – будь ласка, беріть усе що треба. І взагалі, він повернеться аж у середині серпня, тож ми можемо спокійно тусуватися нагорі.

І от ми пішли нагору. А там – простора дизайнерська студія як мінімум у 100 м2, із величезною терасою з видом на гори й льодовик. Завдяки вікнам у стелі увесь простір був залитий природнім світлом. По центру поверху був великий деревʼяний куб, всередині якого розмістилася ванна кімната зі скляною стелею, крізь яку також світило сонце. На терасі був гамак, блекроли та баланс-борди. Просто мій особистий рай!

Ми відчули, що потихеньку захворіємо, але у такому будинку хворіти було не так страшно)Read more