Baños

Баньйос виявився аж дуже туристичним. На кожному кроці лише хостели, ресторани, масажні кабінети і турагенства. Але все через те, що має справді багато що запропонувати.
В центрі міста з гори стікає водоспад. Це так дивно, коли в місті прямо біля головної церкви тече собі водоспад, хоч і невеликий. Крім міського, поблизу Баньйоса є ще 2 водоспади і один з них, як я прочитала, дуже вражаючий. І хоч він називається диявольським, перед входом було написано: "Ви готові до сюрпризу? Бог існує!". Просто водоспад ніби захований за скелями і його до останнього не видно. Але коли піднялась по сходах, щоб нарешті його побачити, то щелепа відвисла. Я аж ніяк такого не очікувала (я взагалі мало очікувала). Це така сила води, яка внизу, розбиваючись з силою та шумом об каміння, піниться і розбризкується у всіх сторони! Можна було спуститися досить низько до води. Але цікавіше, що можна було й піднятись трохи вище, де достатньо протягнути руку, щоб занурити її у цей потік води. Це неймовірне відчуття, мені ще ніколи не вдавалось так близько бути біля верху такого вражаючого водоспаду, хоч я й, звісно, повністю змокла там 😄 Ще цікавіше було добратися до цього верху. Туди вів вузесенький тунель в скелі. Його пройти можливо було лише навпочіпки, а часом взагалі на колінах, бо так вузько. З одної сторони проходу - огорожений обрив, внизу якого піниться вода з водоспаду, а зверху - ніби відчуваєш всю масивність багатотонної скелі, яка тисне на цей маленький тунель, і розумієш як мало ти і цей прохід, який напевно і метра в висоті не має, значиш для цієї скелі. Це джек-пот для товстунів, які бояться висоти і замкненого простору 😁 В кінці проходу я ледве пролізла через отвір, який веде до маленького "балкончику", де ти стоїш в безпосередній близькості до водоспаду і можеш занурити в нього руку 😊 Можна було навіть забігти позаду нього, типу як в Франківську за фонтан, що біля Пошти, що я й зробила і змокла остаточно, бо лило там незле так 😄 Я тут як дитина була 😄 Я не була біля Ніагари, Анхелю, Вікторії чи Ігуасу і впевнена, що цей водоспад біля них і близько не стоїть, але він мене все одно вразив. На стільки думок наштовхує ця шалена вода. Ввечері того ж дня пішли в термальні джерела, звідки можна було споглядати міський водоспад Баньйоса, який стікав за метрів 30 від нас. І ще ми в цьому місті пішли на масаж, щоб розімнути трохи м'язи спини після постійного носіння рюкзаків, тому це стало спа-містом для нас 😁
Іншого дня ми поїхали туди, задля чого, власне, приїхали до Баньйоса - Casa del Árbol, або ж хатина на дереві. Фото звідти я вперше побачила ще задовго до плану поїхати в Південну Америку, тому коли прочитала, що це в Еквадорі, то питання чи заїжджати до Баньйоса не стояло)) Коло цієї хатини прикріплені 2 качелі (і неподалік- ще дві), які прямо над обривом. І ти качаєшся, наче над прірвою, а навколо- така краса. Часто можна побачити над цими фото заголовки "Качеля на краю світу". Вона й розташована досить високо - 2660 м н.м. В перші хвилини на ній серце просто завмирає)) А потім вже просто насолоджуєшся 😏Read more