Guayaquil

Найбільше і найнебезпечніше місто Еквадору. Це я пам'ятала ще з книг Кідрука)) Насправді нам було трохи сумно покидати океан (ми його побачимо вже в Перу), міста коло якого були досить безпечними і розслабленими. Ми, звичайно, всюди уважні, але, коли їдеш в місто з такою репутацією, де, за останніми даними еквадорських служб, рівень безпеки залишається критичним, то розумієш, що там знову будеш постійно в напруженні. Правда, поїхали ми лиш на день, оскільки це величезний економічний центр, де не дуже багато цікавого для подорожуючих. Тут навіть хостелів практично немає, бо багато туристів це місто оминає, а туризм взагалі почав зароджуватись лиш років 10 тому після великих інвестицій в інфраструктуру.
Ми пішли до катедри, всередині тут були телевізори з трансляцію того, що відбувається біля вівтаря - для тих, хто невисокий чи стоїть позаду і не бачить що там спереду (бо церква дуже велика), і ще тут, як і в деяких інших церквах, які нам доводилось бачити в Америці, нема свічок: замість них - лампочки у вигляді свічки, які загоряються, коли ти кидаєш всередину 25 центів... Такий от церковний хай-тек. До речі, в Баньйосі в церкві була камера і поруч підпис: "Для вашої безпеки"...
Біля церкви - відразу парк з ігуанами. Я ще туди не зайшла, лиш стала біля його воріт, щоб сфотографувати катедру, як раптом - шум з дерева, недалеко від якого я стояла (я подумала ще: "Ого, великий кокос напевно падає") і тут хрясь - на землю з дерева за 2 метри від мене звалилась ігуана! Шо-шо, а її побачити я не очікувала! Причому люди спокійно проходять попри неї, ніби собака там лежить. Ми зайшли в сам парк. Це звичайнісінький маленький парк, скверик, не зоопарк з клітками чи шось в цьому роді. І там спокійно коло голубів повзає купа ігуан! Я в шоці була навіть не від того, що ігуани повзають в центрі величезного мегаполіса, а що люди фоткаються не так з ними, як з голубами, яких там величезна кількість!! Ігуани практично ручні, не бояться людей, деякі обкакані голубами, бо ті нагло видряпуються на них і сидять собі там. Діти хапають їх за хвости. Дорослі годують капустою, а ігуани, ніби собаки, вилазять до них на ноги, просячи ще. Неймовірно, словом! Я ж ледве наважилась погладити їх))) Ну, блін, вони ж як маленькі динозаври!))) В парку ще маленьке озеро, де дуже багато риб і черепах. Справжня оаза))
Ще ми глянули на "Malecon 2000": це довжелезна огороджена набережна, де купа магазинів, ресторанів, парків, атракціонів та інших розваг. Було, наприклад, "вікно світу" - екран, де ти можеш бачити і говорити в режимі реального часу з іспанцями з Барселони, правда, воно в той момент не працювало. По дорозі глянули на малюнки художників на стіні банку і пішли до історичного центру, де ще трохи збереглось колоніальної архітектури. Взагалі в багатьох місцях старі іспанські церкви перемішалась з сучасними великоповерхівками, і останні їх задавили. Виглядає такий мікс досить убого. В Франківську, на жаль, теж деколи люблять так експериментувати. Наші нащадки напевно дивитимуться вже на оцей архітектурний плювок, який ми залишимо після себе.
Історичний центр знаходиться на пагорбі, він кольоровий, там дуже спокійно і тихо, без шуму цього жахливого трафіку.. Треба ж, яким інакшим знали це місто жителі часів конкістадорів і теперішні, які живуть в цих бетонних джунглях. Судячи по тих країнах, які ми тут вже відвідали і по тому, що кажуть місцеві, жити набагато краще десь в менших містечках на природі, аніж у великих містах тут. Вони справді дуже хаотичні, брудні, шумні і в них нема чим дихати через чорні викиди газу з транспорту. Тишина здається аж незвичною, бо, коли йдеш біля дороги, не мине навіть півхвилини, щоб ніхто не сигналив. Сигналять з будь-якого приводу, а не дай Боже, щоб якесь авто лишилося стояти, коли зелене світло вже 1 секунду горить!
В цьому старому місті ми піднялись по 500 сходинках (які навіть пронумеровані) на вершину пагорбу і на маяк, який там стояв. Звідти відкрилась дуже гарна панорама на місто...
І ще, як не дивно, ми пішли на місцевий цвинтар. Ну про нього навіть путівники пишуть, це не те, щоб ми любителі такого. Частина цвинтару нова, там нічого особливого, тільки незвична організація: труни вмуровані в стіни великих будинків на декілька поверхів, а не під землею. Але стара частина вся в красивезних білих статуях - там справді гарно! Ну навіть не скажеш, що це цвинтар! Один оглядач 10 років тому написав, що це єдине, що в цьому місті варте уваги - цвинтар. Але з того часу вже багато речей помінялось, тому можна точно сказати - не єдине :)
Ну і потім ми пішли в наше помешкання, але через райончик, який явно неблагополучний. Вночі там не хотілось би опинитись. В цьому місті нам справді було найбільш некомфортно з точки зору безпеки. Навколо купа дивних людей, постійно тримаєш міцно сумку і дивишся чи ніхто не йде слідом. І це все не дивлячись на велику кількість поліції в місті.
Але тим не менше, ми провели тут гарно час і ця поїздка була варта дня.Read more