Satellite
  • Day11

    Ubud

    February 1 in Indonesia ⋅ ⛅ 27 °C

    Це місто дуже всі розхвалювали, тому ми теж сюди поїхали. І це було хорошою ідеєю. Забігаючи наперед, тут дуже багато різного можна робити, тому в Убуді справді можна лишитись на досить довго, але в кінці я скучила вже за водою :) бо Убуд знаходиться трохи далі від пляжів. Зате тут більше видно унікальну культуру балійців.
    Спочатку ми насправді займались більше здоров'ям Крістофа. В нього була висока температура, ще декілька симптомів, і оскільки мені це менше подібно було на малярію і більше на гарячку Денге або Чікунгунья, ми вирішили перевірити що це насправді, щоб даремно не ковтати протималярійні засоби. Після відвідин медичного центру виявилось, що це таки лихоманка Денге, яку Крістоф, ймовірно, підхопив у Ґілі Ейр (через укус москіта). На Балі це велика рідкість. І взагалі в Індонезії в принципі. Вакцин від неї нема, ліків теж, тому терапія - лише рясне пиття, ліжковий режим і парацетамол при потребі. Ну і я особливо зважала, бо той самий комар, що кусає Крістофа, а потім мене, може передати мені цей вірус. Оскільки Крістофу потрохи ставало краще, але він лише міг лежати в кімнаті і був дуже змучений, на різні активності ходила я одна. Серед них - мавпячий ліс. Як можна здогадатися, це джунглі, в яких живе величезна кількість мавп. Їх справді тут багато! Вони можуть залізти на людей, красти якісь речі, і навіть дряпнути чи куснути. Словом, досить наглі :) і не бояться людей зовсім. Це, швидше, я їх остерігалась 😀.
    Цього ж дня пішла також на "кечак - танець вогню і трансу". Кечак - це традиційний балійський індуїстський танець, який проводять в одному з храмів, він виглядає наче вистава і найчастіше представляє собою уривок з Рамаяни. Навколо вогнища сидить чоловічий хор, який робить різні звуки (по типу бітбоксу:) ), в такт серцевому ритму. А в центрі, танцюристи показують події з Рамаяни. Дуже незвично і цікаво це все виглядало.
    Наступного дня я взяла місцевого гіда, з яким поїхала на екскурсію. Він сам закінчив факультет філософії та культурології, тому розповідав про дуже багато цікавих речей не лише стосовно об'єктів, до яких ми прямували, але й в загальному стосовно балійської культури, релігії (чи, як він її називає, філософії), мови, ставлення до життя і т.д. Дуже багато почерпнула від нього насправді. Перша наша зупинка - храм Тірта Емпул. Тут я планувала пройти обряд очищення (від гріхів). Гід попередив мене, що в цей день буде багато місцевих, бо це день повного місяця, саме тоді найчастіше місцеві ходять очищатись. А оскільки цей храм в цьому плані один з найважливіших на Балі, то тут точно буде немало людей. І це була правда. В чому суть очищення: на території храму є 3 басейни. Перший - для фізичного очищення. Тут треба підійти до кожного з джерел води, і омитись під ним. Кожне джерело відповідає за певний орган чи систему орагнів в тілі. В другому басейні відбувається духовне очищення, тут треба пробачити себе. Тому що тут вірять, що перед тим як очиститись від гріхів, треба спершу пробачити себе за це. І третій басейн називається басейн святого храму, де відбувається остаточне очищення.
    Спочатку всі повинні одягти сухий саронг (балійське слово для сарі), бо лише в ньому можна ходити по території храму. Якщо людина хоче очиститись, мусить взяти додатково інший саронг - саме в ньому необхідно заходити в басейн. Його я просто одягла на купальник. Мені пощастило, людей було ще не дуже багато, тож я недовго чекала. Проте буквально через годину людей суттєво побільшало. Іноземців було мало, в основному місцеві. В басейні плавало чимало великих і малих риб :) це був однозначно дуже цікавий досвід. І треба сказати, що наявність людини, яка тобі все розказує при цьому, робить це досвід значно цікавішим і осмисленішим. Потім ми поїхали на кавову плантацію, де, в тому числі, роблять відому каву копі лувак - найдорожчу у світі. Її я вже раз пробувала - в Белграді. Але походить ця кава саме з Балі, бо тільки тут є тваринки - лувак, завдяки яким вдається добувати цю каву. Вони вибирають лише найкращі і найстигліші кавові боби, їдять їх, відповідно, проводиться ферментативна обробка цих бобів в шлунково-кишковому тракті луваків, і боби, неперетравлені, виходять назовні. Люди ці боби знаходять, очищують, висушують, обсмажують, перемелюють і таким чином отримують найдорожчу каву в світі 😀 маленький пакуночок (на 10 чашок кави) я купила додому :) Крім того, на плантації я спробувала різні види кави (балійська, копі лувак, балійська кокосова, балійська ванільна, балійська жень-шень кава, мокка), какао, чаю (пряний, імбирний, лемонграс, мангостановий, пандановий і каркаде) і шоколаду (темний, імбирний, чилі, апельсиновий, зі смаком кориці, капучіно). Остання зупинка була на рисових полях. Як я вже писала, в Убуді можна робити чимало речей, але ми вирішили рухатись далі на південь до пляжів:) Хоча тут мені справді сподобалось.
    Read more