South American Trip

Проїжджаючи болівійський прикордонний пункт, до чилійського їдеш ще з годину-півтора 😃 Протягом цього часу їхали лише вниз, спускаючись з висоти 4500 м н.м. до 2500 м н.м. По дорозі гарні краєвиди, вулкани, гори, а в селі Сан Педро де Атакама - уже прикордонний пункт Чилі. Причому, виглядає, що його цілком можна навіть випадково пропустити і поїхати далі... Там з Крістофа попрікалувались, що означає його Mag. в паспорті (не раз, до речі, вже думали, що це його ім'я 😁, того я вважаю, що наявність академічних титулів в закордонному паспорті - це якось зайве)). В мене взагалі не розібрали звідки я, того просто спитали, і штамп ще вліпили не туди, тож в мене їх є два про в'їзд))) А взагалі, як сказали, болівійці, чилійський кордон дуже строгий - дуже багато всього заборонено ввозити. Але мені головне, що без візи 😄 До речі, відмінили їх для нас лиш у 2015 році, а до того коштували вони 200 доларів і тягли за собою дуже багато бюрократичної рутини. Так що повезло 😃
Чилі загалом дуже розвинена країна. Вона, наприклад, стала першою південноамериканською країною, яка увійшла до Організації економічної співпраці і розвитку, а також Договору про вільну торгівлю зі США. Допомогли цьому в свій час приєднання пустелі Атаками, багатої на нітрати, але передусім - видобуток міді, на якій тримається чилійська економіка. До речі, в 2010 році 1 мільярд людей у всьому світі спостерігали по телевізору за операцією порятунку 33 шахтарів, які під час нещасного випадку опинились 700 метрів під землею. Їх визволили лише через 69 днів, протягом яких показували live шоу цієї спецоперації, зробивши її однією з найвідоміших серед подібних. В 2015 році вийшов навіть фільм "33" в головній ролі з Антоніо Бандерасом і задіяням режисера "Чорного лебедя".
Чилі також найменш корумпована країна континенту. Нам казали, що тут дати хабара практично нереально. І навіть не намагатись це робити, особливо поліції - за це дають покарання і сприймається як образа. На відміну від інших країн Південної Америки)))
Тягарем же країни є сильна нерівність серед її населення, одна з найбільших в світі (в Латинській Америці поступаючись лише Бразилії): 1% чилійців володіє половиною багатства всієї країни. Тут росте кількість мільйонерів, але кількість людей, що проживає в бідності - все ще 15%: поки одні живуть в домах з покоївками, інші не мають в хаті води в кранах. Для подолання цієї нерівності багато інвестується в охорону здоров'я і освіту і ще більше обіцяють зробити, але з падінням експорту продукту #1 - міді, разючих змін навряд можна буде очікувати. До речі, в зв'язку з падінням експорту міді, впав і колись "пуленепробивний" чилійський песо - адже основним партнером Чилі є Китай, який тепер через власні ресурси не потребує колишніх кількостей міді з Чилі.
Країна розташована в зоні, де відбувається багато, в тому числі потужних, землетрусів. Один з найсильніших зареєстрованих в світі землетрусів був в 2010 році в центрі Чилі - 8.8 балів! Він спричинив потужне цунамі і півтисячі смертей. Чилійці після того за короткий проміжок часу зібрали величезну суму грошей, щоб допомогти постраждалим, що дотепер є предметом національної гордості. Ще недавно в 2015 році був землетрус з магнітудою 8.3! Цей теж наробив чимало лиха після себе. А взагалі, коли землетрус менше 7, місцеві навіть з ліжка не встануть))) Це іноземці можуть панікувати))) Як нам казали: якщо бачиш, що ЧИЛІЄЦЬ біжить, значить ти теж біжиш))) Навіть коли репортер доповідає про землетрус, і все труситься навколо нього, він далі спокійно доповідає)))
Щодо історії країни, то цікавим є факт, що на півдні Чилі жили єдині індіанці, які дали відсіч інкам, а також понад 3 століття боролися з європейською колонізацією - індіанці Мапуче. Вкінці 19 століття між Чилі, Перу і Болівією була війна Тихого океану, перемога в якій додала територій Чилі, також площа розширилася завдяки договорам з Мапуче та анексії острова Пасхи (на який я мрію одного разу потрапити!). Темною сторінкою історії Чилі є диктаторство Піночета, що тривало з 1973 по 1990 роки. Він захопив владу в країні, заборонивши практично будь-яку політичну діяльність і запровадивши цензуру. Вважають, що не без допомоги США. Протягом його правління тисячі людей зникли, тисячі було закатовано і вбито. Все це лишилось непокараним: у Лондоні, де Піночет потім перебував, ні апеляційний суд, ні верховний не визнали його в достатньому здоров'ї, щоб винести суд. Після цього він повернувся до Чилі, де й помер через якийсь час. Зараз в Чилі перша жінка-президент, яку в свій час катував режим Піночета. На другий термін в країні балотуватися не дозволено. Хоча це має і недоліки: не вдається часто закінчити те, що почали. Також останнього разу вперше в історії країни голосування на виборах не було більше обов'язковим, внаслідок чого явка була суттєво нижчою. До речі, я й не знала, але таке практикують і в інших країнах: в Перу чи в Австралії - голосувати тут громадянин зобов'язаний по закону.
Чилійське населення виглядає дуже європейським! Більше схожим на іспанців, проте є навіть русяві і блондини! Після другої світової війни сюди мігрувало багато німців (передусім, нацистів)), французів, британців, ірландців, італійців, а пізніше - югославів. Ми тут губились серед інших і на нас більше ніхто не звертав уваги)) Також тут можна побачити і небагато чорного населення - це не нащадки рабів (рабства в Чилі взагалі не було) - це порівняно недавні біженці з, в основному, Гаїті, бо в Чилі відносно нестрогі імміграційні закони. Індіанців же в країні - менше 5%.
Чилійці дуже люблять вечірки - навіть в середу ввечері всі кафе забиті і повно людей на вулицях. І люблять алкоголь - тут найбільше алкоголіків в Південній Америці. Мабуть, їх смачне і недороге вино тому виною))) А ще, коли вони, наприклад, домовляються зустрітись на вечірці в 20 годині - це означає, що всі прийдуть в 22 чи 23))))
Взагалі, в Чилі все дуже по-європейськи. Навіть розетки))) Тож це був просто нереальний контраст з Болівією! Зовсім нетипова Південна Америка! Ми зайшли в автобус і, як дикуни, роздивлялись яке там все нове, гарне і не воняє))) Ще відрізняється часова зона - хоч ми їхали на захід від Болівії і по ідеї мали би ще на годину дальше бути від Європи, але ні, навпаки - на годину ближче - так собі захотіли чилійці.
Говорять вони тут на жорсткому діалекті: як і австрійці, з'їдають букви вкінці і зліплюють слова докупи. Їх реально дуже тяжко розуміти. Але головне, що нас розуміють 😁
В Чилі також досі нерозв'язаний територіальний конфлікт з Аргентиною на півдні Патагонії, тож Аргентину вони недолюблють. Аргентину взгалі в Південній Америці ніхто не любить))) Вважають, що вони надто зверхні.
Щодо Сан Педро - це невеличке село, яке майже повністю складається з туристів і собак - і тих, і тих дуже багато))) Воно непогане, але справляє враження штучного - наче тут все побудували спеціально для зйомок якогось фільму. Знаходиться посеред пустелі Атакама - найсухішого місця на Землі. Вологість тут становить 0,7%. В Атакамі дуже жарко і весь час хочеться пити - буквально кожні 10 хвилин. В той же день, коли ми прибули, ми поїхали до Місячної Долини, яка знаходиться в цій пустелі. Справді, ландшафт дуже нагадує місячний! І всі ці дюни, каньйони... Надзвичайно, що виробляє природа... Також тут є поклади і кристали солі. Тут ми зустріли чудовий захід сонця. Поки я робила фото Крістофа, як він ніби хоче стрибати з обриву, збоку страшенно пищали японці чи то корейці 😀 Бо вони на те місце (хоча воно не було небезпечним) чуть не повзли, тримаючись всіма чотирма кінцівками за ґрунт 😀
Наступного дня взяли нічний автобус (ну і не тільки нічний, бо їхали близько 17 годин) до наступного міста. Автобус був чудовий, новенький, і вперше бачила таке: фільм, який пустили на телевізори, був без звуку. Але над кожним сидінням були гнізда для навушників, тож ті, хто хотів дивитись кіно, могли з навушниками дивитись, а ті, хто не хотіли, могли собі спати чи читати - звук їх не відволікав.Leia mais