Puerto López

Нарешті ми знову біля океану! (До речі, у кожному моєму пості є карта, де відмічена місцевість, про яку я веду мову, тобто можна відразу побачити де саме це і взагалі простежити по ній маршрут всієї мандрівки). Хоч андська частина Еквадору й дуже гарна, але так хотілось до тепла і води. Під час пересадки на автобусному вокзалі я спитала якогось чоловіка де продаються квитки до Пуерто Лопеса, то він пішов з нами, ми не відразу знайшли, він ходив з нами й шукав, і коли ми дістались нарешті до потрібної каси, він попросив зробити з нами селфі))
Пуерто Лопес - прибережне село, де крім пляжів, в принципі, нічого й нема. Зате поруч - немало цікавих місць. І ще тут дуже популярні тук-туки, або мототаксі - вони швидкі і дешеві. До речі, щодо транспорту: в великих містах Еквадору, як от в Кіто, наприклад, досить в великій кількості їздять "Лади"! Я була трохи в шоці, коли вперше побачила))) І то старі моделі лиш))
Люди тут були в більшості дуже привітні, показували нам великі пальці і кричали: "Ласкаво просимо до Еквадору!".
Власниця кафе, де ми часто бували, попросила зрештою Крістофа вкрутити там лампочку, бо вона не діставала, а ми єдині клієнти)))
Зупинились ми в хостелі, власниця якого тримає на його території міні-зоопарк 😁 Дві собаки, кішка, кілька черепах, папуг і канарок, от кролики нещодавно померли, але є цікава тваринка, схожа на лемура, хазяйка сама не знає що це)) Але така класна))
Щодо океану, то хвилі тут величезні! Таких ми ще не бачили ніколи. Для серфінгу супер, але просто поплавати досить важко, бо тебе змітає, і кілька разів мною добряче вдарило об берег. Зате Крістоф тішився хвилям як дитина)) Вода тут хоч й тепла, але не так щоб дуже, як ми собі уявляли, мало би бути на екваторі. Нас це здивувало і, погугливши, побачили, що в цій півкулі найтепліша вода - біля південного побережжя Мексики. Тому для нас найтепліша була в Панамі, а далі - все холодніша. Але 24 градуси це окей)))) В Перу нижче Ліми буде вже десь коло 20-22. Очевидно, пов'язано з течіями.
Звідси ми вибрались на день в національний парк Мачалійя. Тут чудові пляжі, ми хотіли й пониряти, але через сильні хвилі вода була каламутна через пісок і нічого не було видно 😐 Коли почався приплив і хвилі стали гігантськими, я наковталась купи води і подряпала ногу через пісок і дрібні камінці, бо мене туди кинули хвилі, і у воду вже не лізла)) Хоча, коли хвилі не дуже великі, то біля берега дуже приємно хлюпатись - купа піни і бульбашок, ніби я в пляшці мінеральної води)) Біля нас одна пара лежала близько до берега і не помітила як почався приплив, то їх просто за одну мить хвиля накрила разом з їх речима! В якийсь момент у воді взагалі лишився тільки Крістоф з широкою усмішкою 😁
Окільки в цій мандрівці ми не передбачали Галапагоси, то вирішили хоча би подайвити на "міні-Галапагосах" - острові Ісла де ла Плата. Він належить до національного парку Мачалійя, але географічно знаходиться в тій стороні, що й Галапагоси, тільки не так далеко, звісно. З нами була ще одна пара (англієць і норвежка), які вже мають по 150 занурень 😮 Вони планували взагалі-то на Галапагоси, але їх корабель розбився, тому не склалось 😓 Все почалося з того, що Крістофа і англійця попросили допомогти виштовхати наш човен, на якому ми мали їхати до острова, бо він застряг на мілині))) На самому човні нам сказали, що ми мусимо триматися всі купи, тому що тут плаває манта, або морський диявол - це величезна чорна тварина, схожа на птаху, має щупальця, якими, нам сказали, може захопити людину і потягнути її геть, а коли ми всі разом, то вона думає, що це одна велика тварина і не нападає. Налякали мене цим добряче. Це вже я потім прочитала в неті, що вони не агресивні, людей не бояться, можуть ще й підплисти ближче порозглядати людей, але ніколи не нападають і взагалі харчуються планктоном. Хоч це й одні з найбільших риб взагалі. Але торкатися їх не можна. Можливо, тому нам гід розповів цю байку, щоб ми точно не полізли до риби. Хоча по зовнішньому вигляду і не скажеш, що тварина безобідна... Плавала я майже весь час за руку з гідом через відсутність досвіду. Не знаю, чи на тому місці завжди такі хвилі чи то підводні течії, чи було це пов'язано з тим, що минулої ночі Місяць був так близько до Землі, але на морському дні ми ледве маневрували, нас просто несло спочатку в одну сторону, потім в іншу й трохи подряпало об рифи. Життя тут вирувало! Надзвичайно багато різних видів риб і тварин різних розмірів (наприклад, мурени, черепахи, риби-флейти), які так близько коло нас пропливали! І тут гід показав пальцем вверх, ми підняли голови, а там під поверхнею води проплила манта, кинувши тінь на все, що під нею. Під час другого занурення манта приплила до нас на відстань десь з 10 метрів. Яка ж це величезна тварина! Я як стисла руку гіда.. Риба граціозно поплавала трохи коло нас і поплила геть...
Ще ми подались до Монтаньїти, яка недалеко від Пуерто Лопеса. Це містечко славиться як центр серфінгу. Тож сюди ми поїхали на день якраз з цією метою. Пляж був чудовий (Крістоф сказав, як в Малібу)! Хвилі були великі і дуже сильні. Нам навіть не дозволяли запливати далі за місце, де вода піниться, коли близько біля берега. Я, правда, вирішила цього разу серфити не на дошці для серфінгу, а на боді-борді. На ньому легше, не потрібно вставати на ноги. Після серфінгу в Панамі, я зрозуміла, що це зовсім непросто і забирає чимало сил, а тут хвилі і так були як для новачка завеликі, тож вирішила просто отримувати задоволення від них, а не трудитись 😁
А під час припливу цей красивий пляж у деяких місцях повністю зник під водою!もっと詳しく