Here you’ll find travel reports about Cordoba. Discover travel destinations in Argentina of travelers writing a travel blog on FindPenguins.

38 travelers at this place:

  • Day91

    Villa Carlos Paz

    December 21, 2016 in Argentina

    Vanuit het dierenrijk van Puerto Madryn zijn we in de volgende 20 uur durende busrit gestapt richting Cordoba, de tweede stad van Argentinië. De stad is vooral groot vanwege de 7 universiteiten die er zitten, maar de schoolvakanties zijn begonnen dus er zou hier niet zo veel te doen zijn. We hebben op aanraden van de collega's van Hoogwegt gelijk een kleine stadsbus genomen naar Villa Carlos Paz. Het dorpje ligt middenin de Sierras Centrales, een bergachtig gebied waar het tevens ook behoorlijk heet kan worden.

    Helaas kunnen we niet alleen maar schrijven dat de zon schijnt, want bij aankomst regenden het toch heel even. Dit keer helemaal niet erg, want het internet in Puerto Madryn was niet heel goed en dus konden we mooi beginnen met het schrijven van nieuwe teksten, foto's uploaden en met iedereen weer even bellen. In de middag was alles weer droog en hebben het stadje een beetje verkend. Behalve dat er een hele rare soort van koekoeksklok op een rotonde staat en het prachtig gelegen is aan een meer kunnen we er niet van maken.

    Een bepaald stukje van de bergen is geschikt voor condors, de grootste vogel in de wereld, en die zijn we natuurlijk gaan bekijken. Condors leven vooral bij hele steile, bijna verticale, bergen van waar ze thermiek gebruiken om te kunnen zweven. Het was lekker warm weer en met weinig beschutting op de berg was de 16km lopen nog best een uitdaging, maar we hebben gelukkig heel wat condors kunnen zien zweven.

    Achteraf hebben we de juiste dag gekozen om naar de condors te gaan, want de volgende 2 dagen was het alleen nog maar warmer en bijna tegen de 40 graden. Door de hitte hadden we weinig zin om nog meer te gaan lopen in de bergen. Nadat we eerst lekker rustig aan hebben gedaan en aan het einde van de dag een klein bergje hebben beklommen. De volgende dag hebben we uiteindelijk maar een busticket gekocht naar een dorpje op 60km van Villa Carlos Paz en de bus als toeristenbus met airco gebruikt.

    Uiteindelijk dus niet zoveel gedaan als we vooraf hadden gedacht, maar dat is niet erg. Nu zijn we weer terug in Buenos Aires om kerst te vieren in de zon. Blijft wel een rare gedachte...
    Read more

  • Day50

    Dragoman D3+4 Abandon truck

    April 9, 2017 in Argentina

    Again an early start was had from Mendoza as we were to have 2 days of travelling to our next destination, a ranch above Cordoba. Miles upon miles of vineyards gave way to farms full of cattle and horses.

    We have all been given jobs whilst on the trip. James is one of the luggage loaders whilst I get the weird combination of binlady and librarian. A few hours into the trip I take my job seriously and go sort out the library, and a pack of Uno! We have also been divided into cook groups when camping. James and I have been divided into rival cook groups. Whilst mine is pretty chilled - we easiy went round a Walmart of all places to get our ingredients. James' had a little more tension as they prepared our lunch!

    A few hours of Uno and a great Spotify throwback Thursday powerballad playlist later and we arrived at our camp of the night. By the side of a riverbed it was quite picturesque, with woodpeckers and tropical birds. We were introduced to the Dragoman tents. Though modern-ish they are designed on the tents from the 70's and are pitch black inside!

    Joining our group huddle for super were the camp cat and dog. The dog took James' fancy immediately as a golden retriever and we called him Shadow. He would hold a pebble in his mouth and expect you to throw it like a stick. After a bitternhot choclate we headed for bed.

    Next morning we set off for a 5 hour drive to the ranch. Within 10 minutes we took a swing to a dirt road which was famous for being a pilgrimage with great views over the area. The truck stopped and it was announced that we coukd take roof seats!! From then top of the trucks we had a brilliant views and the road climbed up to the clouds.... the drizzly clouds, the first rain in months.

    As we rounded a corner a muddy uphill was seen and Mamasita tried but the wheels kept spinning and we slid towards a wall. We were stuck. We all got out and set down traction mats to no avail. We were officially 8km away from the main road and the next village. We had lunch and waited it out as David ran for help and we flagged down help from some passers by. A policeman came up and was helpful considering we were a bunch of gringos getting stuck on his road on palm Sunday.

    We waited it out as a convoy of taxis were called to get us and a plannwas hatched on how to free poor Mamasita. We found a nice hotel and waited for news. Only an hour later Mamasita was parked innfron David having dug under the wheel and placed rocks for traction, reversing her a few km back through the windy road and oerforming a 44 point turn to get her back!

    We deserved a meal out and it was Faye's birthday. We wound down over good food and wine hoping for a smooth running day to the ranch tomorrow!!
    Read more

  • Day53

    D7 Dragoman- Top of the world

    April 12, 2017 in Argentina

    Again by 10 in the morning we were ferried to the horses. Unlike yesterday it was a misty day, giving an eerie feel as we set off in a line. I jumped onto Sinpatica and with growing confidence she didn't push her luck with all the snacking today and listened maybe 90% of the time. She even chilled out in the middle of the pack for an hour or so before marching her way back to the front.

    As we made our way higher and higher the size of their estancia became aparent as it streched out for miles around us. At an open field we had a chance to canter and it was exhilerating to fly through a few fields whilst also holding on to the saddle for dear life!! We continued until we reached "top of the world", the highest point in the estancia. The mist had cleared and you had a 360 breathtaking view of the estancia and the valley below.

    Returning to the Dragoman camp, we had a few hours to relax and have supper before wine tasting with Kevin. He poured 4 different wines, while passing around little bottles with smells as part of a competition to see how many we could get right. They were smells like fruits and incensce that you would expect in a wine bouquet. I was apalling and only got 3 right. He handed out prizes for our riding. I won most improved rider and Charlotte the best rider. We recieved a nice bottle of Malbec! Izzy had the best nose and won a bottle of champagne! With an early start we retured to bed, very sad to be leaving this wonderful little haven in Argentina.
    Read more

  • Day51

    Dragoman D5 The Estancia!

    April 10, 2017 in Argentina

    A quick breakfast in the hotel (very poor compared to hostels!) we again started towards the Estancia. With clear blue skies, we could see the mountainous terrain which was lurking in the mist yesterday. Stopping for photos we pulled up next to a swooping circle of condors, massive birds that glide effortlessly through the sky.

    After lunch (empanadas of course) we stopped, seemingly in the middle of nowhere at some gates. No signpost but the guides knew their way. We trundled down a narrow bumpy road for 10 minutes before rounding a corner to the sight of pretty white buildings with terracotta roof tiles. Two elderly horses were wandering around and a host of chickens.

    Waiting for us was Bea, with riding boots and a beret hat she looked the part of a gaucho. Greeting her in Spanish she quickly said hello back ahe was from England. Handing us a lemonade each she gave us a tour of the estancia and explained her role as the manager.

    About a mile from the main house, our little huddle of buildings are the home of the owner and arw used for Dragoman trips aftert over a decade of partnership. With a BBQ area, kitchen and games room we had all that we needed. We set up camp in the field in front with views of green hills and birds of pray swooping above.

    I left James to set up camp as I was on cooking duty. With David in the lead, Bob and I chopped onions, garlic, ginger, carrots and pepper to make a ginger chicken curry. It had a massive thumbs up from everyone.

    At 8 we met in the games room, tonight a pair of local men were coming to entertain us with local Gaucho music. They were called Willy and Charlie and were such showmen. Charlie looked to be in his late 50's with shaggy grey hair and a bit of a paunch. He had a powerfull voice, and on doing a cover of the rolling stones, did a great Mick Jagger impression. Willy was younger, had two gold front teeth, he could play 3 drums at once, wih his hands would be a blur. A talanted musician he could also play a pipe and a small guitar instrument traditional to the area. A few hours later and very happy after a few glasses we rolled into our tents.
    Read more

  • Day51

    Dragoman D6 Goucho riding and Asado

    April 10, 2017 in Argentina

    At 10 o clock we were bouncing around the back of Bea's pick up truck, being ferried tobthe main house for horseback riding. The main house was grander in stature, surrounded by stables and sat in beautiful surroundings, this is where you can come stay for a riding holiday for £150 a night.

    We were geared up with helmets and introduced to our horses which they had matched according to our riding abilities. I'm a complete begginer and I was matched to a beautiful mahogany mare called Sinpatica, which means kindness. She was a very gentle, if greedy horse and would listen to my commands about 70% of the time. She loved to be at the front of the pack so if I tried to drop back she ignored me.

    In South America you ride in a different style to Britian (not that I would know). You hold the rains in one hand only, using pull back for stop, and gently pressung the rains against their neck for turning. A kissy noise would make them start and kicks to go quicker, or in my horse's case to tell her off for eating.

    We rode for an hour and a half in glorious sunshine. Our hostess Bea was born in Kenya, grew up in Britain and had first come to the estancia as a guest. She returned as a guide and then persuaded the owner to take her on as a manager.

    Returning to the mainhouse we had a lunch of empanadas with salad before returning to our part of the estancia. With the sunshine continuing I sunbathed and enjoyed a book while watching the chef for the night prepare the asado (South American BBQ). James and Izzy played football with the pack of dogs. They have three collies (Hagis, Clyde and Gilly) and a labrador (trumpet) along with two strays.

    At 7 we were rounded up served wine and we sat down with Kevin the owner of the estancia. Its been in his family for 3 generations since they emigrated from Scotland. The main buisnessnes is still cattle rearing but he and his brother looking to further their income started riding holidays on the side. Trying to get their venture off the ground they went to a travel expose in the UK to attract attention. As a small stall no one paid attention until the founder of Dragoman came for a chat. He explained that between Mendoza and Salta his trucks had nothing to visit and their estancia sounded perfect. The rest is history as Drago trucks have been visiting the estancia for 16 years, around 25 trucks a year. Their riding holiday buisness picked up with time but the dragoman partnership helped them on their way.

    We were fed well that night with ribs, beef, sausages and chicken. We ended the night in the games room making our own music, trying to accompany David's digerydoo.
    Read more

  • Day293


    February 23 in Argentina

    Cordoba is the second largest city in Argentina. Our Airbnb was in a leafy suburb ~15 minutes outside the city and the apartment was huge. We had an entire room with a garden outside where we could do yoga. So nice!
    The downtown was a little gritty, but had some beautiful old buildings and Jesuit churches. We also enjoyed one of the best meals we’ve had in several years at El Papagayo – a small restaurant in a narrow, converted alley. Beautiful, fresh and creative food. The wine pairings with local wines and a cider was also incredible.
    Outside of the city, we visited the Che Guevera museum set in his childhood home and another world heritage site of a Jesuit church and estancia (farm) in Alta Gracia. We also took a scenic drive through mountains, streams and a large lake to Villa General Belgrano, a town founded by a couple of Germans in the ‘30s. In 1940, some German sailors deserted their ship (they apparently sunk their boat off the coast and fled here after the Battle of the River Plate) and settled here. Today, the town is known for homemade beer and Bavarian architecture.
    Read more

  • Day0

    Back in the city

    March 8, 2016 in Argentina

    Córdoba is Argentina's scruffy beautiful second city. Grand old colonial & Jesuit buildings giving it UNESCO status, but muddled up with ugly new and rundown buildings. Great art galleries, a huge university and lots of cool bars & resaurants. Though most Cordobés don't go out to eat until 10pm so Lisa & I are usually very uncool eating alone at 8.30!

    They celebrated International Women's Day with lots of women artists, including a special exhibition at the Palacio Ferreya which we visited. We joined a swanky reception for this in our tourist shorts and tshirts and almost ended up (in an audience shot) on local TV.Read more

  • Day73

    Drink'n'Chill in Córdoba

    January 18 in Argentina

    Córdoba war grossartig. Die zweitgrösste Stadt Argentiniens strahlt voller künstlerischer Bars, Restaurants und dem hier heimischen Cuarteto - Popmusik aus den 40er Jahren. Ein Grund: In Córdoba kann jeder kostenlos studieren und profitiert gleichzeitig von vielen Vergünstigungen. Der öffentliche Verkehr ist beispielsweise komplett gratis und in der Mensa gibt es verschiedene Menüs für jeweils 20 Rappen. Entsprechend zieht es viele Studierende in die Stadt und alternative Bars florieren.
    Unser Apartment lag dabei inmitten des Ausgangsviertels. Dank unserem tiefen Schlaf konnten wir aber auch mit den Partyklängen unserer Nachbarsbars schlafen.
    Vor und nach ausgedehnten Siestas besichtigten wir auf verschiedenen Walking-Tours die Stadt mit seinen Kirchen, Universitäten und Parks. Das Stadtbild wird ausserdem geprägt durch viele Jesuitengebäude und Bauten aus der spanischen Kolonialzeit. Mit neuen Bekanntschaften liessen wir anschliessend die Abende in verschiedenen Bars in direkter Nachbarschaft ausklingen.
    Read more

  • Day135


    January 18, 2017 in Argentina

    Кордова (чи Кордоба) - друге найбільше місто в Аргентині. Тут багато університетів, наукових установ, історичних старовинних будівель, театрів та інших культурних закладів. Тому вже цим місто мені сподобалось 😊 Через велику кількість студентів це одне з наймолодших по населенню і "найживіших" міст Південної Америки. Довгий час, ще як не було Буенос-Айреса, воно було найбільшим і найважливішим містом країни. Тому зараз між цими двома містами постійно конкуренція у всьому.
    Температура повітря тут сягала 40 градусів. Але це, виявляється, ще нічого - портьє в будинку, в якому ми жили, розповідав, що зовсім на півночі країни, звідки він родом, температура зараз 54 градуси!!!
    Поселились ми в домі дуже привітного Хуліо. Правда, за весь час бачили ми його один раз 5 хвилин - в нас не співпадали графіки 😁 Тож було враження, ніби ми не кімнату, а всю квартиру зняли)) В нього ми і речі попрали, і я була в шоці, що вони сохли просто на очах, поки я їх розвішувала на балконі! І за годину все було сухе!
    В перший день в цьому місті Крістоф пішов на стадіон, а я в музеї 😁 На тому стадіоні просто на Чемпіонаті світу збірна Австрії перший і єдиний раз в своїй історії перемогла збірну Німеччини, тож це чуть не священне місце для австрійців 😃 Працівник на стадіоні казав, що сюди чимало австрійців приходять - Мекка для Австрії 😂 І Крістоф сказав, що його вдома просто не зрозуміють, якщо він був в Кордові і не пішов на стадіон)))
    Я ж хотіла в музеї, заодно і спеку там перебути. Крім того, це якраз була середа, коли вхід у всі музеї міста безплатний. Але вони всі виявились зачиненими з 13 до 18 😔 Тож пішла роздивлятись місто, а ввечері повернулась знову до музеїв. Там познайомилась з австралійкою і буенос-айресцем, бо ми, оскільки музеї були поруч, як і деякі інші відвідувачі, з одного просто перекочували в інший, і нам це стало кумедним 😁
    Мені подобається, що в цьому місті створили чудові зони відпочинку для населення, куди можна прийти, коли втомишся від урбаністичного середовища - там фонтани (часто і "танцюючі"), парки, цікаві інсталяції і виставки, кафе - така собі оаза в великому місті, це дуже розслабляє. Ще в таких місцях, а також на автобусних зупинках є безкоштовний вай-фай. До речі, щодо автобуса: одного разу, коли ми в ньому їхали, то жінка, сівши перед нами, просто привіталась і спитала як в нас справи. Я думала, вона хоче далі щось спитати, сказати чи попросити. Але ні, просто: "Hola chicos, que tal?". Така приємність.
    Наступного дня ми поїхали в Музей Че Гевари, що знаходиться в містечку Альта Ґрасія за годину їзди від Кордови. Це не тільки музей, це і його дім в час дитинства і юності, який влада міста викупила і перетворила на музей, і це, як на мене, значно підвищувало його цінність. Всередині дуже багато оригінальних речей, сам будинок досить просторий і гарний, з подвір'ям позаду. Його навіть років 15 тому відвідали Кастро і Чавес. Музей справді дає хорошу картину про життя і діяльність Че. Всередині багато фотографій. Дивлячись на них, бачиш яка ж це красива була родина: він, його батьки, брати і сестра. Мама Ґевари до старості залишалась гарною. І як багато він встиг зробити і скільки наподорожуватись за своє коротке життя.
    Блукаючи отак по будинку, уявляла, як він тут вчився, грався, бігав. Дім так передає всю цю атмосферу. Ванна кімната чи кухня майже такі ж, якими їх бачив Ернестіто, коли там жив. Район, де розташований дім, виглядає дуже багатим. Тут дуже гарні доглянуті будинки і дороги. Недалеко від музею розташований ще один будинок, в якому недовго жила сім'я Че - він виглядає абсолютно так само, як на фотографіях 30-х років! Його зовсім не реставровували і зараз там живе з вигляду бідна сім'я (мабуть, єдина така в тому районі), на території будинку брудно, чимало сміття і звідти дуже воняло. А поруч горда вивіска про те, що Че тут жив... Шкода, що так 😔 Музей загалом залишив дуже багато вражень і роздумів після себе.
    В Кордові ми скуштували ще відомий аргентинський стейк! Я не знаю як вони його таким м'якеньким і соковитим роблять, але це дууууже смачно!
    А ще в Аргентині, кажуть, найкраще джелато в Південній Америці 😊 Що мене, в принципі, зовсім не дивує 😁
    Далі ми плануємо побачити одне з найбільш вражаючих природних чудес у світі! Всього 21 година в автобусі і ми там 😃
    Read more

  • Day45

    Alta Gracia und Córdoba

    February 15, 2017 in Argentina

    Die letzten 4 Tage haben wir in Alta Gracia verbracht. Ein ruhiges Städtchen in der Nähe von Córdoba und einst Wohnort von Che Guevara. Diesmal haben wir uns wie richtige Touristen verhalten und haben sowohl einen Jezuiten Estancia und das ehemalige Elternhaus von Che in Alta Gracia besucht als auch durch die schöne Altstadt von Córdoba gebummelt. Caspers Highlight war allerdings das Steinen werfen und baden in dem Fluss in Los Aromos und natürlich die Feuerwehr-Stange am Spielplatz 🙄.
    Und jetzt geht's weiter nach San Carlos de Bariloche.
    Read more

You might also know this place by the following names:

Córdoba Province, Cordoba Province, Cordoba, CD, Córdoba

Join us:

FindPenguins for iOS FindPenguins for Android

Sign up now